Справа № 22 а - 9073/08
26 вересня2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Денісова А.О.
Суддів: Коваля М.П.
Ситникова О.Ф.
при секретарі Поліщук О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «КТМ», підприємства з іноземними інвестиціями «Ітрако» про визнання угоди недійсною,
Постановою господарського суду м. Києва від 25.10.2007 року в задоволенні позову відмовлено. На вказану постанову суду ДПІ у Оболонському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову про задоволення позову, визнати спірну угоду недійсною за ознаками ст.207 ГК України і застосувати до ТОВ «КТМ» та ПІІ «Ітрако» наслідки, передбачені ст. 208 цього Кодексу. Апелянт вказує на неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають суттєве значення, та зазначає, що при укладанні спірної угоди ТОВ «КТМ» мало за мету отримати надприбуток за рахунок несплати податків.
Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.08.2004 року між ТОВ «КТМ» та ПІІ «Ітрако» шляхом обміну документами було укладено угоду на реалізацію товару. Згідно накладної № 280 від 20.08.2004 року ТОВ «КТМ» передало ПІІ «Ітрако» товар на загальну суму 50 098,37 грн., з яких 8 349,73 грн. податок на додану вартість. На виконання умов спірного договору ТОВ «КТМ» виписало на адресу ПІІ «Ітрако» податкову накладну № 280 від 20.08.2004 року на загальну суму 50 098,37 грн., з яких 8 349,73 грн. податок на додану вартість. Розрахунки за спірним договором між відповідачами були проведені у повному обсязі.
Як на підставу наявності в діях ТОВ «КТМ» умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави та суспільства, ДПІ у Оболонському районі м. Києва посилається на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07.07.2005 року, яким визнано недійсними установчі документи цього ТОВ та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Однак, рішення суду не звільняє позивача від обов'язку доведення наявності умислу ТОВ «КТМ» на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки сам факт визнання недійсними установчих документів підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно недоведеності правопорушення, а відповідно наявності умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зміст спірної угоди не суперечить актам цивільного законодавства, а судом не встановлено фактів, які б свідчили про невідповідність дійсним намірам сторіні що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.
Доводи апелянта стосовно порушення ПІІ «Ітрако» пп. 7.4.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» під час виконання спірної угоди, що, в свою чергу, підпадає під ознаки ст. ст. 207, 208 ГК України, не приймаються до уваги, оскільки санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однієї із сторін договору, оскільки правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
Відповідно до вимог ст.238 ГК санкції, передбачені ст.208 ГК України, є адміністративно-господарськими і можуть бути застосовані лише протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст. 250 ГК України).
Спірна угода була укладена 20.08.2004 року, а позовна заява подана до суду 01.02.2007 року, тобто вимога про застосування санкцій, встановлених ст. 208 ГК України, була заявлена за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого ст. 250 цього Кодексу.
На підставі викладено та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд
В задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову господарського суду м. Києва від 25.10.2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.
Головуючий суддя: Судді: