Справа № 22 а - 8527/08
26 вересня2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Денісова А.О.
Суддів: Коваля М.П.
Ситникова О.Ф.
при секретарі Поліщук О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «АТЕК» на постанову господарського суду м. Києва по справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «АТЕК» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Постановою господарського суду м. Києва від 11.10.2007 року позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 17.08.2005 року № 0002862340/0 в частині визначення позивачу податку на додану вартість у розмірі 9 444,12 грн., в решті позову відмовити.
На вказану постанову суду ЗАТ «АТЕК» подало апеляційну скаргу, в якій просить її змінити в частині відмови в задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002862340/0 від 17.08.2005 року про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму18 942,2 грн. та 47 557,21 грн., визнати дане повідомлення-рішення недійсним в повному обсязі.
Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2005 № 0002862340/0, яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» донараховано податок на додану вартість у розмірі 75 963,53 грн.
Актом перевірки, на підставі якого прийнято спірне рішення, встановлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 74.864,29 грн.
Як зазначено в акті перевірки, на порушення вимог підп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, підп. 7.3.1 п. 7.3 7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" ЗАТ „АТЕК" не включило до об'єкту оподаткування податком на додану вартість операції з надання у безоплатне користування нежитлових приміщень, майна, земельних ділянок за договорами № 158 від 20.11.2000 року, № 247 від 01.06.2001 року та № 207 від 07.04.2003 року.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вказані договори з назвами "Договір на виконання робіт по обслуговуванню" та "Договір на виконання робіт" за своєю юридичною сутністю є угодами майнового найму, оскільки за ними відбувалися операції передачі майна від власника до наймодавця у тимчасове користування за плату, яка встановлюється не в грошовому еквіваленті, а у вигляді надання послуг власнику за користування майном (ст. 256-272 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, який діяв на момент укладання угод).
Про наведене свідчить і той факт, що Виконавця за згодою Власника мав право здавати в піднайом приміщення, що відповідно до ст. 267 ЦК України в редакції 1963 року дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором. Вказані договори не мають ознак безоплатного користування майном. Їх істотною умовою є оплатність (отримання певних вигод економічного та іншого характеру), але яка в договорах не визначена, а тому дані договори мають безпосередній економічний характер як бартерні угоди.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують даних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п.1.19 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види зарахування та погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Пунктом 1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) встановлено, що продаж послуг (робіт) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт). Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування та розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.
Згідно з п. 3.1 та пп. 3.1.1 ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
Таким чином, для формування об'єкту оподаткування податком на додану вартість операцій за угодами найму для податкового обліку, в зв'язку з тим, що в угодах не встановлена вартість наданих послуг з оренди та вартість зустрічних послуг сторонами даних угод, для визначення цієї вартості повинна застосовуватися звичайна ціна.
Звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності (п. 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
В даному випадку звичайна ціна може базуватися на рівні справедливої вартості об'єкта оренди із застосуванням методу "витрати плюс".
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2000 № 181, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 за № 487/4708, передбачені норми визначення доходу орендодавця, виходячи із справедливої вартості, яка в даному разі може бути визначена як сума фактично понесених витрат. Так, для ЗАТ "АТЕК" сумою фактично понесених витрат є нарахування амортизації. Тобто при розрахунку орендної плати за надання в оренду приміщень застосовується норма амортизаційних відрахувань.
На підставі викладено та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд
В задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову господарського суду м. Києва від 11.10.2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.
Головуючий суддя:
Судді: