№22-а-8526/08
26 вересня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Денісова А.О.
Суддів: Коваля М.П.
Ситникова О.Ф.
при секретарі Поліщук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Рекламно-інформаційне агентство «Інфомейкер» на постанову господарського суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до приватного підприємства «Рекламно-інформаційне агентство «Інфомейкер», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Митида», про визнання господарського зобов'язання недійсним,
У липні 2007 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва звернулась з адміністративним позовом до ПП «РІА «Інфомейкер» та ТОВ «Компанія «Митида», у якому з підстав, передбачених ст. 207 Господарського кодексу України, просила визнати недійсним господарське зобов'язання, укладене між відповідачами, та застосувати наслідки недійсності договорів відповідно до вимог ст. 208 цього Кодексу.
Постановою господарського суду м. Києва від 29.10.2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсним господарське зобов'язання по укладенню угоди шляхом обміну документами (податкова накладна № 323, рахунок № 325, платіжне доручення № 259 від 18.07.2005 року) між ПП «РІА «Інфомейкер» та ТОВ «Компанія «Митида» з підстав, передбачених ч.1 ст.207 ГК України. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що спірна угоданевідповідає вимогам чинногозаконодавства, оскількивироком суду від 31.10.2006року встановлено фактнезаконної діяльності ТОВ «Компанія «Митида». Суд першої інстанції також визнав за неможливе застосування адміністративних санкцій у зв'язку з пропущенням строків, передбачених ст.250 ГК України.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ПП «РІА «Інфомейкер» просить скасувати вказану постанову в частині визнання недійсним господарського зобов'язання по укладенню угоди шляхом обміну документами та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. На обгрунутування своїх вимог апелянт посилається на те, що вироком суду не встановлена протиправна діяльність посадових осіб ПП «РІА «Інфомейкер» або ТОВ «Компанія «Митида» суду, а несплата податків однією із сторін правочину після здійснення угоди не є підставою для визнання цієї угоди недійсною.
Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що улипні 2005рокуПП «РІА «Інфомейкер» та ТОВ «Компанія «Митида» уклали угоду, згідно якої останнє зобов'язувалось здійснити розміщення листівок А3 уметрополітені.Згідно рахунку №325від 18.07.2005рокувартість робіт за договором становила24 180,01 грн., в тому числі 4 013,28 грн. податок на додану вартість.Згідно акту № 45 здачі-прийняття робіт від18.07.2005рокувказана робота була виконання робіт і оплата за її виконаннябула здійснена згідно платіжного доручення № 259 від 18.07.2005року.
Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31.10.2006 року визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_1., директора ТОВ «Хозімпорт». Вказане товариство не є особою, яка бере участь у справі, тому посилання в даному випадку на вирок суду як підставу для звільнення від доказування є неправомірним. Вказаний вище вирок суду не звільняє позивача від обов'язку доведення наявності умислу ТОВ «Компанія Митида» на укладення угоди, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Водночас, факт виконання спірної угоди сторонами підтверджується матеріалами справи та не спростовується поданими доказами.
Згідно із ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
У ст. 208 ГК України зазначено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Посилання суду першої інстанції на встановлені за період, у який була укладена спірна угода, податкові зобов'язання ТОВ «Компанія Митида», як підставу для застосування ст. ст. 207, 208 ГК України є невірними, оскільки санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однієї із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
В свою чергу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пропущення строків для застосування до ПП «РІА «Інфомейкер» адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 208 ГК України.
Оскільки санкції, передбачені ст.208 ГК України, є адміністративно-господарськими вони можуть бути застосовані лише протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст. 250 ГК України).
Спірна угода була укладена у липні 2005року, а позовназаява подана до суду 20.07.2007 року, тобто вимога про застосування санкцій, встановлених ст. 208 ГК України, була заявлена за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого ст. 250 цього Кодексу.
Зміст спірної угоди не суперечить актам цивільного законодавства, а судом не встановлено фактів, які б свідчили про невідповідність угоди дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на те, що вказані вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, постанову господарського суду м. Києва від 29.10.2007 року належить скасувати, а у задоволені позовних вимог ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу задовольнити. Постанову господарського суду м. Києва від 29.10.2007 року скасувати і ухвалити нову, якою в задоволені позову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.
Головуючий: Судді: