Справа № 22-а-5547/08 Головуючий у 1 інстанції Кушнір І.В.
Суддя-доповідач Романчук О.М.
15 вересня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
суддів: Бєлової Л.В.
Малиніна В.В.
при секретарі: Ткаченко Т.С.
розглянувши апеляційну скаргу підприємства споживчої кооперації «Центр інформаційних технологій» на постанову Господарського суду Чернігівської області від 02.08.2007 року у справі за адміністративним позовом підприємства споживчої кооперації «Центр інформаційних технологій» до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання недійсною вимоги, -
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 02.08.2007 року у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - підприємство споживчої кооперації «Центр інформаційних технологій» - подав апеляційну скаргу та просив суд скасувати постанову Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2007 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ). Відповідачем було направлено Позивачу вимогу №Ю-48.02/268 від 06.04.07р. про сплату боргу в розмірі 180960,34 грн.
Відповідно до п. 6 Указу - суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) - цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до п. 1 та 3 ст. 11 Закону - загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: 1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; 3) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Статтею 1 Закону визначено поняття «страхувальника» - страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 1 ст. 14 Закону передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону;
Таким чином, нормами Даного Закону юридичних осіб, платників єдиного податку, віднесено до платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч. 3 та 4 ст. 18 Закону - страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Пунктом 6 ст. 17 Закону передбачений обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону передбачено, що 16 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім того, колегія суддів звертає увагу,що згідно з ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» - для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності;
Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України.
Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва
На основі правового аналізу вищенаведених правових норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку мають застосовуватись норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно нараховано борг у сумі 180960, 34 грн., який не був сплачений позивачем як платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
Суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.
Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу підприємства споживчої кооперації «Центр інформаційних технологій» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 02.08.2007 року- без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: