Справа № 22-а-945/08 р. Головуючий у першій інстанції: Копитова О.С.
Доповідач: Саприкіна І.В.
02 вересня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Бараненка І.І., Маслія В.І.
при секретарі: Трибой І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю „ФінМаркет” та директора Товариства з обмеженою відповідальністю „ФінМаркет” на постанову Господарського суду м. Києва від 28.03.2007 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ФінМаркет” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними дій та визнання недійсними рішень, -
ТОВ «ФінМаркет» звернулися до Господарського суду м. Києва з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними дій та визнання недійсними рішень.
Постановою Господарського суду м. Києва від 28.03.2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач та директор ТОВ „ФінМаркет” подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянти посилаються на неповне з'ясування, необ'єктивне дослідження всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2006 року співробітниками державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі по тексту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) було проведено планову перевірку ТОВ "ФінМаркет" щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.
Перевірка проводилась згідно плану проведення перевірок щодо контролю за додержанням порядку проведення розрахунків за товари (послуги) у встановленому законодавством порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів на червень 2006 року сектору оперативного контролю відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, затвердженого начальником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на підставі направлень на перевірку №1185/23-4 та №1186/23-4 від 07.06.2006 року.
В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.1, п.2 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", а саме здійснення господарської діяльності у сфері грального бізнесу без придбання відповідного торгового патенту за період з 05.11.2003 року по 08.06.2006 року.
За результатами перевірки, 08.06.2006 року складено акт №265907062304.
На підставі акта перевірки відповідачем-1, 14.06.2006 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006752304, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій в розмірі 37 320 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням відповідача -1 позивач в порядку адміністративного оскарження звертався до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ДПА у м. Києві, ДПА України.
Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №136/25-007 від 07.07.2006 року скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006752304 від 14.06.2006 року - без змін.
07.07.2006 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006752304/1, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 37 320 грн.
Рішенням ДПА у м. Києві №1950/10/25-214 від 01.08.2006 року скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006752304 від 14.06.2006 року - без змін.
07.08.2006 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006752304/2, яким застосувала до позивача штрафні санкції у розмірі 37 320 грн.
Рішенням ДПА України №10736/6/25-0415 від 26.09.2006 року скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006752304 від 14.06.2006 року - без змін.
10.10.2006 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006752304/3, яким застосувала до позивача штрафні санкції у розмірі 37 320 грн.
Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності визначається Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (далі Закон).
Виходячи з положень ст. 1 Закону, об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг (ч.1). Суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи, філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті (ч.2).
Згідно з положеннями ст. 5 Закону, патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами "підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами (п.1). Під гральним бізнесом у цьому Законі розуміється діяльність, пов'язана з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі(п.2).
Стаття 2 закону встановлює, що торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.
За частину періоду, який охоплений перевіркою вимоги для провадженнядіяльності із організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів у м. Києві встановлювались, правилами провадження господарської діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів у місті Києві, затверджених рішенням Київради від 10.07.2003 року №621/781.
Гральний бізнес - це господарська діяльність з організації та проведення азартних ігор з метою отримання прибутку; азартна гра - це гра, участь у якій дозволяє набувати грошей, іншого майна або майнових прав, результат якої визначається діями, цілком або частково заснованими на випадку і умовою участі в якій є внесення гравцем ставки; тоталізатор - азартна гра, результат якої визначається заснованими частково або повністю на випадку діями, коли гравець робить ставку на результат спортивного змагання й організатор гри зобов'язаний виплатити гравцям, що виграли, суму виграшу, розмір якої залежить від загальної суми внесених ставок (п. 1.2 Правил). До цих видів гри належать ігри в букмекерських конторах, на іподромах та інші види тоталізаторів, букмекерська контора - це одна або декілька букмекерських кас, які об'єднані в єдину систему-мережу, де приймаються ставки на ймовірні події і організатор гри зобов'язується виплатити гравцям, що виграли, суму виграшу, розмір якої залежить від внесеної гравцем ставки і зазначеного до початку зазначеної події коефіцієнта, застосованого для обчислення суми виграшу.
Згідно п. 1.5 правил для одержання ліцензії на провадження господарської діяльності зі створення та утримання тоталізаторів, гральних закладів, суб'єкт господарської діяльності подає до органу ліцензування заяву встановленого зразка.
За матеріалами справи, позивачем було отримано відповідну ліцензію на проведення господарської діяльності, а саме організація та утримання тоталізаторів з терміном дії 17.06.03 року - 16.06,06 року.
Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18.04.2006 року № 40/374 були затверджені Ліцензійні умови на провадження організації діяльності в сфері грального бізнесу.
Відповідно до п.п. 1.1 Ліцензійних умов визначено, що вимоги до провадження організації діяльності з проведення азартних ігор всіма суб'єктами господарювання залежно від їх організаційно-правової форми та форми власності встановлюють ліцензійні умови.
П.1.2. Ліцензійних умов, дає визначення азартної гри, букмекерської діяльності, гри в тоталізатор, парі.
Позивачем, відповідно до п.п. 3.1-3.2 Ліцензійних умов, 03.07.06 року, було отримано Ліцензію № 082820 серія АВ на вид діяльності - організація діяльності з "проведення азартних ігор (букмекерська діяльність).
В ході судового розгляду встановлено, що організація позивачем гри відбувається відповідно до Правил проведення азартної гри "Торгівля на фінансових ринках", затверджених загальними зборами позивача, протокол № 7 від 30.05.2006 року.
Ознайомлення особи з цими правилами та її згода з їх положеннями, відповідно до п.3.2 типового клієнтського договору, є обов'язковою умовою підписання позивачем відповідного договору з цією особою. Правила знаходяться у вільному доступі в мережі інтернет.
Згідно з п.1.10 Правил, їх положення є письмовою пропозицією необмеженому злу осіб укласти договір і носять характер публічної оферти, тому що містять всі суттєві умови договору і, відповідно до ст.638-654 ЦК України, мають належну юридичну силу.
Клієнтські договори укладаються з кожним клієнтом позивача. їх типовий зразок було надано суду для дослідження.
Відповідно до п.2.1 зазначеного Договору, предметом договору є надання позивачем послуг з участі у грі - торгівлі з використанням біржових інструментів через фінансово-інформаційну систему Меtа Тгаdег. При цьому предметом такої гри є зміна величини котирувань фінансових активів.
Пункт 1.2 Правил проведення азартної гри "Торгівля на фінансових ринках" встановлює, що позивач здійснює букмекерську діяльність з проведення парі та ігор в тоталізатор, у тому числі із застосуванням засобів телекомунікаційних мереж, спрямовану на формування переліку подій, які мають відбутися в майбутньому, прийняття ставок на ці події, зберігання ставок, відстеження результатів подій, визначення та видача призів (виграшів).
Згідно з п.4.4 Правил, для участі у грі учасник робить ставку у вигляді відповідного до курсу того фінансового інструменту, який обрав сам учасник, суми ігрових доларів шляхом подачі розпорядження букмекерові про здійснення покупки чи продажу фінансових інструментів. Метою цих дій є отримання виграшу за рахунок позитивної курсової різниці.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів приходить до висновку, що послуги, які надаються позивачем його клієнтам, відповідають ознакам діяльності з організації проведення азартних ігор, визначеним Ліцензійними умовами та Правилами провадження господарської діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів у місті Києві та згідно з вимогами ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" зазначена діяльність позивача підлягає патентуванню у порядку передбаченому законодавством України.
Позивач не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій, доказів придбання ним патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу на період з 05.11.2003 року по 08.06.2006 року. Також, позивач не надав доказів, які б заперечували провадження ним господарської діяльності у сфері грального бізнесу у зазначений вище період. У той же час, наявні в матеріалах справи докази, зокрема копія Ліцензії на організацію та утримання тоталізаторів №417220, виданої Київською міською державною адміністрацією 17.06.2003 року строком дії до 16.06.2006 року, підтверджує факт проведення такої діяльності.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг за здійснення операцій, - передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з рушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 08.06.2006 року саме в зазначеному розмірі і були застосовані до позивача штрафні санкції.
Крім того, апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва права на проведення планової перевірки, виходячи з наступного.
Повноваження податкового органу на проведення перевірок платників податків визначаються Законом України "Про державну податкову службу в Україні".
Згідно з ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" , органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Отже, на зазначений вид перевірки не поширюється норми Указу Президента України від 23.07.98 року № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" та ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки така перевірка не є перевіркою щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету і державних цільових фондів та неподаткових платежів.
При цьому слід зазначити, що не поширюються на зазначену перевірку і положення ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", які також регулюють порядок та підстави проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти
нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Отже, посилання позивача на порушення відповідачем порядку повідомлення платника податку не пізніше ніж за десять днів до дня проведення кланової виїзної перевірки із зазначенням дати початку та закінчення її проведення не може бути прийнято судом до уваги, оскільки зазначені вимоги передбачені Указом та Законом для інших видів перевірок та як зазначено вище не поширюються на проведений вид перевірки.
Перевірка проводилась згідно Ствердженого плану та на підставі направлень №1186/23-4 від 07.06.2006 року та № 1185/23-4 від 07.06.2006 року.
Відповідно до ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" - посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення "ланової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, лата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на - перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Таким чином висновок суду першої інстанції щодо плановості зазначеної перевірки, є правомірним, а отже, обов'язковим документом для можливості розпочати перевірку є направлення на її проведення. Відповідно до викладеної вище норми направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби, що і було зроблено відповідачем.
Також не приймаються господарським судом до уваги твердження позивача про недоліки акту перевірки.
З огляду на викладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що проведена перевірка була здійснена податковим органом в межах повноважень визначених для нього Законом України "Про державну податкову службу в Україні", Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг", Закону України "Про патентування деяких видів господарської діяльності", здійснювалась на підставі затвердженого податковим органом плану та відповідно до направлень на перевірку і таким чином є правомірною.
За таких обставин, висновки акту перевірки відповідають дійсним обставинам справи, тому спірне податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.
З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до наведених вимог податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень довела правомірності прийнятого нею рішення, на підставі якого заявлено позов, а отже воно не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Встановлено, що у позивача на час перевірки був відсутній торговий патент на здійснення операцій по наданню послугу сфері грального бізнесу, зокрема, букмекерську діяльність, а отже підстав для скасування рішення податкової інспекції не вбачається. А тому, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „ФінМаркет” та директора Товариства з обмеженою відповідальністю „ФінМаркет” на постанову Господарського суду м. Києва від 28.03.2007 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ФінМаркет” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними дій та визнання недійсними рішень, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
.
В задоволенні апеляційних скарг Товариству з обмеженою відповідальністю „ФінМаркет” та директору Товариства з обмеженою відповідальністю „ФінМаркет” - відмовити.
Постанову Господарського суду м. Києва від 28.03. 2007 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: