Справа №22а-3240/08
Суддя-доповідач - Бєлова Л.В.Справа в апеляційній інстанції №22а-3240/08
Головуючий в першій інстанції - Шабунин С.В.Справа в першій інстанції № 46/307-А
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Малиніна В.В.
Романчук О.М.
при секретарі: Джуринська Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Консалтингова група „Партнер” на постанову господарського суду м.Києва від 20.06.2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Консалтингова група „Партнер” до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення,
ТОВ „Консалтингова група „Партнер” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.07.2005 року №0000024238/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2004 року на суму 125 000 грн.
Постановою господарського суду м.Києва від 20.06.2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ „Консалтингова група „Партнер” подано апеляційну скаргу та уточнення до апеляційної скарги, в якій просять скасувати постанову господарського суду м.Києва від 20.06.2007 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Представник ДПІ у Печерському районі м. Києва подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду м.Києва від 20.06.2007 року - без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;
Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ „Консалтингова група „Партнер” з питань достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за жовтень 2004 року, за результатами якої складено акт від 26.07.2005 №33/23-8/7/31777851 (далі - акт перевірки).
За даними перевірки ТОВ „Консалтингова група „Партнер” у жовтні 2004 року згідно договору підряду №8 ПР від 20.09.04 року з ТОВ „Будівельна компанія „Будкомплекс” здійснювало реконструкцію та ремонт квартири розташованої за адресою: м. Київ, вул. Л. Толстого,33 кв. 1.
ТОВ „Консалтингова група „Партнер” згідно договору №08/03 від 21.08.2003 року придбало у ТОВ „Гамлет” квартиру, загальна площа складає 84,90 кв. м. Право власності Позивача підтверджується реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам виданого 27.08.2003 року Київським міським бюро технічної інвентаризації. Фактичне виконання робіт ТОВ „Будівельна компанія „Будкомплекс” підтверджується актом здачі - приймання робіт № ОУ-000028п від 29.10.2004 року на загальну суму 750 000 грн., в тому числі ПДВ - 125 000 грн.
Перевіркою встановлено, ТОВ „Консалтингова група „Партнер” в порушення п. 5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 №283/97-ВР віднесено до валових витрат виробництва витрати на ремонт та реконструкцію квартири за адресою м. Київ, вул. Л. Толстого,33 кв.1, яка є житловим фондом в сумі 750 000 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2005 року №0000024238/0, яким зменшено Позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2004 року в розмірі 125 000 грн. за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Позивач спірне податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржував.
Згідно з поясненнями позивача по суті позовних вимог, вартість ремонту та реконструкції квартири на суму 625 000 грн. без ПДВ ТОВ «Консалтингова група «Партнер» віднесено до основних фондів, а саме до групи 1, що підтверджується декларацією про прибуток підприємства.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем без поважних причин пропущено встановлений законом строк для звернення до суду з адміністративним позовом. Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З таким висновком колегія суддів не погоджується з таких підстав.
Повідомлення-рішення №0000024238/0 було прийнято ДПІ у Печерському районі м. Києва 26.07.2005 року.
Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 01.09.2005 року.
Таким чином, спірне повідомлення-рішення прийнято до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України, і відповідно, строк подання позову обчислювється з урахуванням строків, що діяли на момент прийняття податкового повідомлення-рішення.
Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно з пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону з урахуванням строків давності встановлених ст.15 цього ж Закону, платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що необхідно виключити з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції посилання на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому постанова суду в цій частині підлягає зміні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.07.2005 року №0000024238/0, з таких підстав.
Згідно пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів.
Згідно пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону під терміном „основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно з пп. 8.2.2 зазначеної статті Закону основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування).
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Виходячи з наведеної норми Закону України „Про податок на додану вартість”, до складу податкового кредиту можна віднести лише суми податків, сплачених у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат платника.
Якщо Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачає віднесення витрат платника у зв'язку з придбанням тих чи інших товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, то, відповідно, сплачений в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість не може бути віднесений до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.
Таким чином, позивачу правомірно було зменшено суму ПДВ в розмірі 125000 грн., віднесену до складу податкового кредиту в жовтні 2004 року та заявлену до бюджетного відшкодування, оскільки, згідно чинного законодавства не включаються до складу валових витрат витрати на реконструкцію та ремонт основних фондів.
Колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 201, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Консалтингова група „Партнер” на постанову господарського суду м.Києва від 20.06.2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Консалтингова група „Партнер” до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Постанову господарського суду м.Києва від 20.06.2007 року змінити: виключити з мотивувальної частини посилання суду на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.
В іншій частині постанову господарського суду м.Києва від 20.06.2007 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді: