Справа №22а-260608
Суддя-доповідач - Бєлова Л.В.Справа в апеляційній інстанції №22а-2606/08
Головуючий в першій інстанції - Хрипун О.О.Справа в першій інстанції № 32/541-А
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Малиніна В.В.
Романчук О.М.
при секретарі: Джуринська Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову господарського суду м.Києва від 26.04.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Контакт + Електро” до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,
ТОВ „Контакт + Електро” звернулося до господарського суду м.Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 29.11.2004 № 942-23-804-30002054/15469.
Постановою господарського суду м.Києва від 26.04.2007 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 29.11.2004 № 942-23-804-30002054/15469.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Подільському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову господарського суду м.Києва від 26.04.2007 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
ТОВ „Контакт + Електро” подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду м.Києва від 26.04.2007 року - без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 942-23-804-30002054/15469 від 29.11.2004, яким на підставі акта перевірки № 26561922/23-80 від 19.11.2004 та відповідно до п.1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки” № 436/95 (із змінами та доповненнями), п. 2.9., п. 3.3, п.3.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.12.2001 № 72 позивачу визначено суму податкового в розмірі 45222,04грн. фінансових санкцій.
Підставою застосування по відношенню до позивача штрафних санкцій, як випливає з акта перевірки, стало встановлене перевіркою перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі підприємства протягом жовтня - листопада 2004 р. на загальну суму 22611,02 грн.
В акті вказується, що в порушення п. 2.9., п. 3.3, п.3.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.12.2001 № 72, позивачем у період з 20.10.2004 по 10.11.2004 здійснювалась видача готівки з каси підприємства, в тому числі для здавання її до установи банку, без оформлення видаткових касових ордерів або платіжних (розрахунково-платіжних) відомостей.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції п.п.2.9.,3.3.,3.4.,3.6. „Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 року № 72 та ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що між позивачем та Подільським відділенням №5393 Ощадного банку України м. Києва укладений договір на розразунково-касове обслуговування від 02.12.1999, відповідно до якого банк відкриває клієнту розрахунковий рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.
Між позивачем та Київським філіалом АКІБ „Укрсіббанк” укладено договір на відкриття, використання та обслуговування поточних рахунків в національні та іноземній валюті № 1825 від 01.08.2002, яким встановлені ліміти залишку готівки у касі позивача від 01.08.2002 - в сумі 8830,0грн., від 15.12 2003 - в сумі 13723,00грн. Відповідно до п.п. 2.3. п. 2 договору прийом та видача готівкових коштів здійснюється з 9-00 до 13-00 та з 14-00 до 15-00. Вечірня каса працює з 15-00 до 19-00.
Згідно з п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 19.02.2001 № 72:
каса підприємства - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;
ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня.
Відповідно до п. 2.8, п. 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту кас.
Підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки.
Готівкові кошти можуть здаватися підприємствами в денні та вечірні каси установ банків, через служби інкасації, підприємствам поштового зв'язку для переказів на їх поточні рахунки в установах банків.
Готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона надійшла з каси підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг (тих, які не мають договірних відносин з установами банків на інкасацію або внесення готівкової виручки у вечірні каси банків) під час проведення розрахунків із застосуванням РРО в кінці робочого дня та була здана до установи банку не пізніше наступного робочого дня банку та підприємства або використана підприємством наступного дня на невідкладні господарські потреби.
Відповідно до п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені касовими наказом Міністерства статистики України № 51 „Про затвердження типових форм”.
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, видача готівки з каси підприємства проводиться за видатковими касовими ордерами або платіжними відомостями. Документи на видачу готівки з каси підприємства мають право підписувати керівник і головний бухгалтер або уповноважені на це особи. Видатковий касовий ордер, який в одному примірнику виписує працівник бухгалтерії й підписують керівник та головний бухгалтер або уповноважена на це особа, реєструється в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, де йому присвоюється номер із зазначенням дати.
Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника, то підпис керівника на видаткових касових ордерах не обов'язковий.
Відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладено на підприємців та керівників підприємств. Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому чинним законодавством порядку (п. 3.3 Положення).
Видача готівки з каси підприємства для здавання її до установи банку оформляється видатковим касовим ордером з відображенням цієї операції в касовій книзі. Документом, що свідчить про здавання виручки до установи банку, є квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки за підписами бухгалтера і касира установи банку, засвідчена печаткою (штампом) установи банку (п. 3.6 Постанови).
Згідно з п.п. 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, записи в касовій книзі робляться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом у день їх надходження або видачі.
Відповідно до Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 69, ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір готівки, що залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку або самостійно визначається підприємством.
Готівкова виручка, що надійшла до кас підприємств, має здаватися ними до установ банків для зарахування на їх поточні рахунки.
Здавання готівкової виручки може здійснюватися на будь-який поточний рахунок підприємства (підприємця) за його вибором.
Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні й не мають змоги через відсутність відповідної домовленості з установою банку на інкасацію чи здавання виручки до вечірньої каси банку здати одержану ними за ці дні готівкову виручку, то ця виручка має здаватися підприємствами до каси установи банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.
За перевищення встановлених лімітів каси відповідно до п. 2.17 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України.
Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Нацбанком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Як вбачається з касової книги, квитанцій про здачу коштів до установи банку -Подільського відділення №5393 Ощадного банку України м. Києва позивачем здавалась готівкова виручка та надходила на розрахунковий рахунок товариства. Відповідно до виписок з банківського рахунку позивача, квитанцій до прибуткового документа банку на внесення готівки за підписами бухгалтера і касира установи банку, засвідчені печаткою установи банку, готівкові кошти здавались та надходили до каси і до вечірньої каси Подільського відділення №5393 Ощадного банку України м. Києва.
Згідно положень Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
В Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В даному випадку, первинними документами, що підтверджують вибуття готівкових коштів з каси підприємства, є квитанції до прибуткових документів банку на внесення готівки за підписами бухгалтера і касира установи банку, засвідчені печаткою установою банку, які надані позивачем до справи. Вибуття готівкових коштів з каси позивача, як вже зазначалось, підтверджено також записами в касовій книзі. Надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача підтверджується банківськими виписками з цього рахунку.
Суд першої інстанції вірно встановив, що позивач не припустився перевищення ліміту залишку готівки в касі, оскільки вибуття та здача готівкових коштів до установи банку здійснювалась позивачем у передбачені законом строки та належним чином відображена у касовій книзі, квитанціях до прибуткового документа банку на внесення готівки за підписами бухгалтера і касира установи банку, засвідчених печаткою банківської установи.
Суд обґрунтовано врахував, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2005 у справі № 11/26 за позовом ТОВ „Контакт + Електро” до ДПІ у Подільському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 29.11.2004 № 942-23-804-30002054/15469 призначалась судово-бухгалтерська експертиза. При проведенні експертизи використовувались договори від 01.08.2002 №1825, від 02.12.1999 на розрахунково-касове обслуговування позивача, заявки-розрахунки про встановлення загального ліміту залишку готівки в касі, а також банківські виписки з рахунку позивача, відкритого в Подільському відділенні №5393 Ощадного банку України м. Києва за період з 01.10.2003р. по 18.11.2004р.
Згідно висновку № 10186 від 27.01.2006 судово - бухгалтерської експертизи у справі № 11/26 фактів перевищення ліміту залишку готівки в касі ТОВ „Контакт + Електро” в сумі 22311,02 грн. за період з 20.10.2004 по 10.11.2004 не встановлено; висновки акта перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва № 26561922/2380 від 19.11.2004 документально не підтверджені.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неналежне оформлення позивачем вибуття грошових коштів з каси у зв'язку з відсутністю видаткових ордерів, однак таке порушення не призвело до перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі і, відповідно, не може розглядатись як підстава для притягнення позивача до відповідальності, тому застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі є необґрунтованим.
Пунктом 2 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” (із змінами та доповненнями) установлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Закон України від 21.12.2000 № 2181-III „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальним законом з питань оподаткування, як установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, і застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визнає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пункту 1.9 ст. 1 цього Закону податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу. Тобто, ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків у сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).
Законом України № 2181-III від 21.12.2000 передбачений вичерпний перелік випадків, коли орган державної податкової служби, як контролюючий орган, може визначити податкове зобов'язання платнику податків (п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4), а саме:
платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію (п.п. „а”);
дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (п.п. „б”);
контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (п.п. „в”);
згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган (п.п. „г”).
Як вбачається із спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач не застосовував жодний з підпунктів п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки всі підпункти закреслені.
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів визначено у статтях 14 та 15 Закону України „Про систему оподаткування”.
У цих статтях штрафна санкція за порушення касової дисципліни не передбачена як один з видів податків або зборів. Тому обов'язок позивача зі сплати таких штрафних санкцій не належить до категорії податкового зобов'язання.
Вказане стосується і визначених в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні заходів, що можуть бути застосовані до позивача в разі несплати в установлений термін штрафних санкцій (виникнення податкового боргу, нарахування пені та штрафних санкцій на підставі норм Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000), а також строку на оскарження даного повідомлення-рішення, а саме 10 днів з дня отримання, оскільки відповідно до ч. 2 пп. 5.3.1 п. 5.3 с. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
За таких обставин висновки суду про відсутність у відповідача підстав направляти позивачу податкове повідомлення-рішення про сплату штрафних санкцій за порушення касової дисципліни в порядку, передбаченому положеннями Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є правильними.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова господарського суду м.Києва від 26.04.2007 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову господарського суду м.Києва від 26.04.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Контакт + Електро” до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду м.Києва від 26.04.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді: