Справа № 22-а-2496/08 р. Головуючий у першій інстанції: Курко О.П.
Доповідач: Саприкіна І.В.
30 вересня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Тульчинському районі на постанову Господарського суду Вінницької області від 5 червня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинський консервний завод» до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі про визнання недійсним повідомлення-рішення та акту № 81 від 19.02.2007 року, -
ТОВ «Тульчинський консервний завод» звернулися до Господарського суду Вінницької області з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі про визнання недійсним повідомлення-рішення та акту № 81 від 19.02.2007 року.
Постановою Господарського суду Вінницької області від 5 червня 2007 рокупозовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000761500/0 від 20.02.2007 року; зобов'язано відповідача надати висновок бюджетного відшкодування Головному управлінню державного казначейства у Вінницькій області про включення невідшкодованої суми ПДВ ТОВ "Тульчинський консервний завод" за листопад 2006р. в сумі 4163 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарський суд Вінницької області в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2007 року ТОВ "Тульчинський консервний завод" подали до ДПІ у Тульчинському районі податкову декларацію з ПДВ за грудень 2006 року, разом з декларацією було подано розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2006р, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість.
До складу суми ПДВ, заявленого до відшкодування в розмірі 7884 грн., крім фактично сплачених постачальникам сум податку за листопад 2006р. також увійшли суми податкового кредиту попередніх податкових періодів липня та серпня 2006р.в сумі 4163 грн. за товари , які фактично були отримані в цих періодах, але оплачені в листопаді 2006 року.
Відповідачем було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з ПДВ ТОВ "Тульчинський консервний завод" за грудень 2006р., за результатами якої складено акт №81 від 19.02.2007р., в якому зазначено, що товариством фактично завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 4163 грн. На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Тульчинському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000761500/0 від 20.02.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 4163 грн.
Виходячи з положень п.1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податків із бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду і сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з зазначеним підпунктом, така сума підлягає сплаті до бюджету в строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 вказаного закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а за його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 зазначеної норми закону має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що закон не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а визначає, що суми ПДВ повинні бути фактично сплачені в попередньому податковому періоді постачальникам товарів.
Таким чином, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту за листопад 2006 року суму 4163 грн. кредиторської заборгованості за товари, отримані в липні та серпні 2006р., але фактично оплачені в листопаді 2006р.,тобто в попередньому періоді за який подана декларація. А оскільки згідно п.п 7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, що включає в себе значення рядків 17 та 23.2 податкової декларації з ПДВ за грудень 2006 року, тому заперечення відповідача з цього приводу є не обґрунтованими.
Судом першої інстанції також правомірно зазначено, що розрахунок суми бюджетного відшкодування не відповідає вимогам закону України "Про податок на додану вартість", в зв'язку з чим слід керуватись саме законом, а не розрахунком.
Судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним акта документальної перевірки позивача № 81 від 19.02.2007 року
Адже, юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів. А оскільки спірний акт не відповідає зазначеним критеріям, то і не може бути предметом оскарження.
За таких обставин, висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині скасування рішення відповідача.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності прийнятого нею рішення, на підставі якого заявлено позов, а отже воно підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Встановлено, що позивачем не порушувались вимоги п.п.7.7.1, 7.7.2.П.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі №00007615/ від 20.02.2007р. є протиправним і підлягає скасуванню, а невідшкодовану суму ПДВ в розмірі 4163 грн. відповідач зобов'язаний включити у висновок бюджетного відшкодування позивача за листопад 2006р. та надати його відповідному органу державного казначейства.
Таким чином, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі на постанову Господарського суду Вінницької області від 5 червня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинський консервний завод» до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі про визнання недійсним повідомлення-рішення та акту № 81 від 19.02.2007 року, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
.
В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Тульчинському районі - відмовити.
Постанову Господарського суду Вінницької області від 5 червня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: