26.09.2008 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - Димерлія О. О.
суддів - Милосердного М.М., Бойко А.В.
при секретарі - Мішиєвої О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову господарського суду Одеської області від 25 квітня 2006 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 21-рш від 12.09.2005 р. нечинним,
11.10.2005 р. позивач звернувся до суду з позовом та просив: визнати недійсним рішення Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 21-рш від 12.09.2005 р.
19.10.2005 р. позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати нечинним рішення Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 21-рш від 12.09.2005 р.
Постановою господарського суду Одеської області від 25 квітня 2006 р. позов ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» задоволено.
Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що Одеським обласним територіальним відділенням АМК України не доведено зловживання ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» монопольним положенням на ринку постачання електричної енергії на території Одеської області у 2004 р., а фактично досліджувались та доводились правовідносини ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» з ПФ «Весі-Сто».
У поданій апеляційній скарзі Одеське обласне територіальне відділення АМК України з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення - про визнання рішення № 21-рш від 12.09.2005 р. чинним.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги Одеське обласне територіальне відділення АМК України посилається на те, що у рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення АМК № 21-рш від 12.09.2005 р. чітко визначається згідно п. 2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» займає монопольне (домінуюче) становище та обумовлюється на підставі чого дії ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» у вигляді неправомірного нарахування ПФ «Весі-Сто» завищеної вартості електроенергії, спожитої у 2004 р., є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення було коригування позивачем ПФ «Весі-Сто» граничних величин споживання електричної енергії в квітні 2004 р., встановлення ліміту по фактичній оплаті за електроенергію на квітень 2004 р. у розмірі нульового обсягу споживання, нарахування штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної вартості перевищення граничної величини обсягу споживання електричної енергії (7770, 08 грн.) та попередження про припинення постачання електроенергії повідомленням від 14.06.2004 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. o:p>/o:p>
Пунктом 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. o:p>/o:p>
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПФ «Весі-Сто» був укладений договір № И 9331/10112 про постачання електричної енергії від 24.02.2003 р., згідно додатку №2 до якого передбачено, що за спожиту електроенергію споживач повинен остаточно розрахуватись до 15 числа поточного місяця. У зв'язку з фактичним розрахунком ПФ «Весі-Сто» 22.04.2005 р., позивачем у відповідності до п. 5.2. договору та п. 2 додаткової угоди договірна величина електроспоживання була скоригована до рівня 0 кВт/год. Враховуючи те, що на квітень 2004 р. договірна величина еклетроспоживання була скоригована, ПФ «Весі-Сто» допустила перевищення договірної величини, у зв'язку з чим позивачем відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 4.2.2. Договору була застосовано санкцію у вигляді п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроспоживання.
З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку, що між позивачем та ПФ «Весі-Сто» виник господарський спір з приводу виконання договірних зобов'язань, можливість виникнення якого не виключається навіть в умовах існування значної конкуренції на ринку.
Таким чином, при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішенням ним були перевищені свої повноваження, встановлені ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та фактично були впроваджені функції по розгляду та вирішенню господарських спорів між суб'єктами господарювання.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Одеське обласне територіальне відділення АМК України не мало підстав для кваліфікації дій позивача як зловживання монопольним становищем на ринку, що свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні адміністративної колегії відповідача № 21-рш від 12.09.2005 р., обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи те, що Одеським обласним територіальним відділенням АМК України не доведено наявність у діях позивача ознак, передбачених ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення АМК № 21-рш від 12.09.2005 р. є нечинним та не може бути підставою для нарахування штрафу позивачу.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Одеської області від 25 квітня 2006 року відповідає встановленим фактичним обставинам справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підставі для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 25 квітня 2006 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 21-рш від 12.09.2005 р. нечинним - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: