Головуючий 1 інстанції - Могильницький М.С.
Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.
Україна
Іменем України
28 травня 2008року справа № 22-а-3323/07
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Арабей Т.Г.
суддів: Геращенко І.В., Міронової Г.М
при секретарі
за участю представників:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від
по адміністративній справі
за позовом
до
про
Літвіновій Л.О.
Беро А.Л., Жаркової О.Г.
Широкова В.Г.
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Донецьку
31 січня 2008 року (у повному обсязі складена 5 лютого 2008 року)
№ 2-а-1997/08
Закритого акціонерного товариства „Візаві” м. Донецьк
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2008 року у справі № 2-а-1997/08 задоволений позов закритого акціонерного товариства „Візаві” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2007 року № 0001381322/0/40928/10/15-16-23/5, яким зменшене бюджетне відшкодування позивачеві з податку на додану вартість на суму 413 423 грн., за серпень 2007 року, з мотивів безпідставності їх прийняття, обумовленим правомірністю формування позивачем бюджетного відшкодування у серпні 2007 року.
В апеляційній скарзі відповідач, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив постанову суду скасувати.
Представники позивача під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхилили, і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Закрите акціонерне товариство „Візаві” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24068600, є платником податку на додану вартість з 27 квітня 2005 року згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
За результатами виїзної позапланової документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року, які викладені в акті перевірки від 16.11.2007 № 774/15-16-23/5/24068600, (надалі акт перевірки), заступником начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Клименко О.В., 28.11.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001381322/0/40928/10/15-16-23/5, згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІІ (надалі-Закону України № 2181), підпунктом «б» підпункту 7.7.7. п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, та п. 9 ч.6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1190р. № 509-12, яким ЗАТ «Візаві» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 413 423 грн. (а.с.24) за серпень 2007 року, внаслідок завищення бюджетного відшкодування.
Правовою підставою зменшення бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». З посиланням саме на зазначені норми висновками акту перевірки передбачене завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2007р. Склад порушення визначений пунктами 3.1 та 3.1.2 акту перевірки( а.с. 13-15).
Доводами апеляційної скарги податковий орган визначає відсутність підстав у позивача для корегування податкових зобов'язань (їх зменшення) платника податків у разі повернення сум безповоротної фінансової допомоги.
Між позивачем ( як продавцем) та його контрагентом ЗАТ «Стептехсервіс» (як покупцем) 12 квітня 2001 року був укладений договір № 04-12/2001 кпр, предметом якого є поставка обладнання. За умовами пункту 3.3 договору передбачена попередня оплата, строк дії договору п. 5.1 визначений до 31 грудня 2001 року, який був продовжений додатковими угодами до 31 грудня 2002 року, до 31 грудня 2003 року, до 31 грудня 2004 року, до 31 грудня 2005 року, до 31 грудня 2007 року. Даними додатковими угодами сторони підтверджують свої зобов'язання, але строки виконання зобов'язань додатковими угодами не передбачені.
На виконання зазначених умов договору позивач як продавець отримав кошти від свого контрагента у сумі 1899 000 грн. по факту отримання яких (за першою з подій) ним була складена та надана покупцю податкова накладна від 13 квітня 2001 року № 04/13, на підставі якої сформовані податкові зобов'язання у сумі 316 500 грн. Зазначений факт визнається сторонами.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо застосування до спірних господарський відносин (між позивачем та його контрагентом) правил Цивільного та Господарського кодексів України, які набрали чинності з 01 січня 2004 року, з огляду на пункти 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України (розділ 9), та прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Застосування приписів зазначених кодексів унеможливлює віднесення отриманої у якості попередньої оплати суми до доходів позивача як суми безповоротної фінансової допомоги.
Так само, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на факт віднесення зазначеної суми до складу валових доходів позивача, як платника податків є помилковим, що було з'ясовано під час апеляційного розгляду справи.
У грудні 2006 року частина попередньо отриманих коштів у сумі 1008 365 грн. була повернута позивачем його контрагенту, що свідчить про визнання позивачем свого боргу перед ЗАТ «Стептехсервіс» та переривання перебігу позовної давності у відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України. Даний факт також не є спірним між сторонами.
Таким чином суд 1 інстанції прийшов до правильного висновку, що якщо строк позовної давності не сплинув, то немає підстав вважати відповідно до п.п. 1.22.1, п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротною фінансовою допомогою передплату, отриману позивачем за вищевказаним договором.
Підстава зменшення зобов'язань у позивача, на думку податкового органу відсутня.
Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені правила коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості. Підпунктом 4.5.1 даного пункту передбачені наслідки перерахунку, якщо відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, підпунктом «а» визначено, що постачальник зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого зазначеного податку.
Колегія суддів зазначає, що під поставкою товарів слід розуміти відповідно до п. 1,4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-які операції, що здійснюються за цивільно-правовими договорами, внаслідок чого є неприпустимим посилання податкового органу на те, що право на корегування у відповідності до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» виникає за умови фактичної поставки товару.
Таким чином, колегія суддів не може погодити доводи податкового органу, що відсутність у позивача обладнання, яке є предметом поставки, позбавляє права на отримання коштів в межах господарського договору, як такі, що не узгоджуються з умовами договору та не стосуються спірних відносин (корегування податкових зобов'язань).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності відображення позивачем у декларації з ПДВ за липень 2007 року коригування на суму 31 667 грн., з яких 3 333,34 грн. - коригування по поверненню передоплати ЗАТ «Стептехсервіс» по договору № 04-12/2001 кпр від 12.04.2001 року по податковій накладній № 04/13 від 13.04.2001 року.
Щодо правомірності завищення позивачем суми податкового кредиту на 410 090 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту за липень 2007р. суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних в період з вересня 2006р. по червень 2007 р., колегія суддів зазначає, що податковий орган безпідставно зменшив бюджетне відшкодування липня 2007 року.
З огляду на аналіз приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке встановлює дату виникнення права платника податку на податковий кредит: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, колегія суддів не приймає посилання податкового органу на безпідставне включення позивачем до фактично сплачених сум податкового кредиту попереднього періоду, а саме у липні 2007 року 410 090 грн.
Колегія судів зазначає, що відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє, товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
На підставі п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно до п.п. 7.2.6 цього пункту).
При розгляді апеляційної скарги, встановлено, що відповідно до журналу реєстрації вхідної кореспонденції за 2007р.ЗАТ «Візаві» (а.с.49-59) податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у декларації за липень 2007 року, були отримані позивачем у липні 2007 року. Зазначені факти отримання податкових накладних відображені в додатку 13 до акту перевірки податкової інспекції(а.с.46).
Таким чином позивач правомірно включив суми, зазначені з податкових накладних, виписаних у вересні 2006 року-червні 2007 року та отримані в липні 2007 року, до складу податкового кредиту в декларації від 20.08.2007р. за липень 2007 року.
Приписами ст. 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те що не передбачено законодавством, тому суд не приймає доводів відповідача щодо порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка передбачає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Така норма закону передбачає, право, а не обов'язок платника звернутися зі скаргою до податкового органу.
Отже вимоги, встановлені вказаними вище нормами податкового законодавства ЗАТ "Візаві" дотримано та підприємством здійснено коригування податкової заборгованості відповідними розрахунками, в зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що ЗАТ „Візаві” не було завищено суму бюджетного відшкодування, як це зазначено в акті перевірки від 16.11.2007 № 774/15-16-23/5/24068600.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2008 року у справі № 2-а-1997/08 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2008 року у справі № 2-а-1997/08 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 травня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена 02 червня 2008 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: