Головуючий у 1 інстанції - суддя Наумова К. Г.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
5 листопада 2008 року справа № 22-а-12215/08
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: Міронової Г. М.
при секретарі судового засідання Горбенко К. П.
Білоус К. І.
за участю представників від:
позивача: Долганов С. Л. за дов. № 9 від 15 жовтня 2008 року,
Циповязов Д. Г. за дов. № 10 від 15 жовтня 2008 року,
відповідача: Маковецька Н. В. за дов. № 22133/10/10-013 від 28.05.08 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському
районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 15 липня 2008 року (повний текст постанови виготовлений 21 липня 2008 року)
по адміністративній справі № 2-а-12266/08 (суддя Наумова К. Г.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гірниче обладнання"
до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька,
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
11 червня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Гірниче обладнання" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (арк. справи 2-5) до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2007 року № 0004362340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 111844 грн. та податкових повідомлень-рішень № 5193/6/25-0115 від 31 травня 2008 року та № 5233/10/25-013-5 від 26 березня 2008 року направлених за результатами розгляду скарг.
15 липня 2008 року позивач уточнив позовні вимоги (арк. справи 118) та зазначив предметом спору - визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецьк від 18 грудня 2007 року № 0004362340/0, від 26 лютого 2008 року № 0004362340/1, від 2 квітня 2008 року № 0004362340/2, від 11 червня 2008 року № 0004362340/3.
15 липня 2008 року Донецький окружний адміністративний суд постановою (арк. справи 129-132) задовольнив позов ТОВ "Гірниче обладнання" та визнав недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецьк від 18 грудня 2007 року № 0004362340/0, від 26 лютого 2008 року № 0004362340/1, від 2 квітня 2008 року № 0004362340/2, від 11 червня 2008 року № 0004362340/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 111844 грн.
ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька в апеляційній скарзі (арк. справи 144-145) просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Позивач проти апеляційної скарги заперечував (арк. справи 147-149) та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірниче обладнання" є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 71). За довідкою статистики позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 34094311 (арк. справи 72).
У податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року, розрахунку коригування сум ПДВ (арк. справи 63-65) залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду склав 18166 грн. У податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року, розрахунках коригування сум ПДВ, суми бюджетного відшкодування, заяві про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. справи 66-70) ТОВ "Гірниче обладнання" до бюджетного відшкодування була заявлена сума 227659 грн.
За липень, серпень 2007 року державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Гірниче обладнання" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку, за результатами якої був складений акт № 2498/23-7/34094311 від 5 грудня 2007 року (арк. справи 9-46). Перевіркою було встановлено, що в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Гірниче обладнання" була завищена сума податку на додану вартість заявлена до відшкодування з бюджету у податковій декларації з ПДВ за серпень 2007 року на 111844 грн. За вказаним актом перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004362340/0 від 18 грудня 2007 року (арк. справи 6) про завищення бюджетного відшкодування на суму 111844 грн.
Позивач оскаржив прийняте податкове повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження за підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до податкових органів, які своїми рішеннями залишили скарги позивача без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін (арк. справи 47-56). В результаті апеляційного узгодження ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2008 року № 0004362340/1, від 2 квітня 2008 року № 0004362340/2, від 11 червня 2008 року № 0004362340/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 111844 грн. (арк. справи 7-8, 112).
Податковим органом порушення порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість пов'язується з виконанням договору № 09/01-07 купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту від 9 січня 2007 року, укладеного між ТОВ "КФ Камелот" та ТОВ "Гірниче обладнання" (арк. справи 57-59). В порядку розрахунків договору вказано, що товар продається на умовах товарного кредиту з нарахуванням з третього дня, що слідує за розрахунковими днями, процентів за умовами додаткової угоди (арк. справи 60) у розмірі 1,4 %. Нараховані відсотки за користування товарним кредитом були включені до податкових накладних № 073101 від 31 липня 2007 року (арк. справи 61) на загальну суму 467981 грн. 23 коп., у тому числі ПДВ 77996 грн. 87 коп. та № 310707 від 31 серпня 2007 року (арк. справи 62) на загальну суму 612414 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 102069 грн. 13 коп. Розрахунки за вказаним договором підтверджені банківськими виписками (арк. справи 88-92). ТОВ "КФ Камелот" результати господарської операції з позивачем були відображені в податкових деклараціях з ПДВ за липень, серпень 2007 року з уточненнями їх показників (арк. справи 93-96, 98-102). Видані ТОВ "КФ Камелот" податкові накладні підтверджуються реєстром (арк. справи 97). Нарахування процентів за товарний кредит підтверджується актами здачі-прийняття отриманих товарів (наданих послуг) (арк. справи 103-106). Отримання вугілля за договором № 09/01-07 від 9 січня 2007 року підтверджено податковою накладною № 0730001 від 30 липня 2007 року (арк. справи 113) на загальну суму 360997 грн. 55 коп., у тому числі ПДВ 60166 грн. 26 коп. За довідкою позивача (арк. справи 119) зазначені у податкових накладних проценти за товарний кредит підтверджуються відповідними платежами. Повідомленням № 67 від 20 грудня 2007 року (арк. справи 120-121) підписаним керівником ТОВ "КФ Камелот" та головним державним податковим інспектором ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька підтверджені взаєморозрахунки ТОВ "КФ Камелот" та ТОВ "Гірниче обладнання" за договором № 09/01-07 від 9 січня 2007 року, в тому числі підтверджені розрахунки за процентами по товарному кредиту. Як вбачається з довідки ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька № 5985/23-4 від 25 грудня 2007 року (арк. справи 122-123), складеної за результатами перевірки ТОВ "КФ Камелот" з питань взаємовідносин з ТОВ "Гірниче обладнання", порушень законодавства не встановлено.
Таким чином, договір № 09/01-07 від 9 січня 2007 року укладений між ТОВ "КФ Камелот" та ТОВ "Гірниче обладнання" відповідає вимогам закону та відповідач протилежного не встановлював, доказів його недійсності не надавав. ТОВ "КФ Камелот" та ТОВ "Гірниче обладнання" є зареєстрованими в належному порядку платниками податку на додану вартість, реєстрацію яких не скасовано. Податкові накладні № 073101 від 31 липня 2007 року та № 310707 від 31 серпня 2007 року складені у відповідності до вимог пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та податковий орган протилежного не довів. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2007 року були складені у відповідності до вимог підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, тому при визначенні податкового кредиту з ПДВ насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Тобто, основним фактором, що надає право платнику податку формувати валові витрати є наявність реально понесених витрат та відсутність законодавчих обмежень щодо їх формування. Позивачем за договором № 09/01-07 від 9 січня 2007 року укладеним з ТОВ "КФ Камелот" проценти за товарний кредит були сплачені, що підтверджено матеріалами справи, та податковий орган проти цього не заперечував.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька дійшла до помилкового висновку щодо не визнання права позивача, як платника податку, на віднесення витрат по сплаті процентів за користування товарним кредитом до валових витрат, пославшись на те, що сплата процентів за товарний кредит не відповідає ознакам "господарської діяльності", визначеної пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що суперечить змісту договору, за яким на умовах товарного кредиту позивач придбав вугілля, зважаючи на те, що за довідкою статистики (арк. справи 72) основним видом діяльності позивача є оптова торгівля вугіллям та іншими видами палива.
Аналізуючи норми діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, про те, що право на включення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу). Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість придбаного вугілля та проценти за користування товарним кредитом, у тому числі ПДВ, отримав належним чином оформлені податкові накладні, то висновок суду першої інстанції про правомірність формування ТОВ "Гірниче обладнання" податкового кредиту липня та серпня 2007 року є обгрунтуваним.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-IV від 25 березня 2005 року зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України N 2642-IV від 3 червня 2005 року та № 2771-IV від 7 липня 2005 року, з 1 червня 2005 року передбачений новий порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Позивач здійснив всі передбачені наведеним законодавством дії та має право на відшкодування за податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2007 року повної заявленої до відшкодування суми ПДВ без зменшення її на суму 111844 грн. визначену в спірних податкових повідомленнях-рішеннях, які правильно судом першої інстанції визнані недійсними.
Згідно статті 19 Конституції України посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що наявні підстави для залишення її без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-12266/08 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-12266/08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гірниче обладнання" до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2007 року № 0004362340/0, від 26 лютого 2008 року № 0004362340/1, від 2 квітня 2008 року № 0004362340/2, від 11 червня 2008 року № 0004362340/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 111844 грн. - залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання судового рішення у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 5 листопада 2008 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 7 листопада 2008 року.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді /підпис/ Г.М.Міронова
/підпис/ К.П.Горбенко