Україна
Харківський апеляційний адміністративний суд
Справа: № АС-17/60-08Головуючий 1 інстанції: Коваленко О.В.
Категорія: 47 Доповідач: Філатов Ю.М.
11 листопада 2008 р. Справа № 22-а-4477/2008
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Водолажська Н.С., Мінаєва О.М.
при секретарі Житєньовій Н.М.
за участю представників:
позивача - Годієнко Л.В.
відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача, УПФУ в Зарічному районі м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 22.04.2008р. по справі № АС-17/60-08
за позовомКП Сумської міської ради "Електроавтотранс"
доУПФУ у Зарічному районі м. Суми
провизнання протиправними та нечинними рішень
Позивач, КП Сумської міської ради "Електроавтотранс", звернувся до суду з позовом до УПФУ у Зарічному районі м. Суми, в якому просить визнати протиправними та нечинними рішення Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми №646 від 18.10.2007 р. про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на суму 9 069 грн. 36 коп.; №647 від 08.10.2007 р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником, сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на суму 349 грн. 87 коп.; №648 від 08.10.2007 р. про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків на суму 536 435 грн. 04 коп.
Постановою господарського суду Сумської області від 22.04.2008р. по справі № АС-17/60-08 позов задоволено у повному обсязі.
Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до акту перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду №187/3-26 від 28.09.2007р., встановлено:
- заниження фактичних витрат на оплату праці, з яких обчислюються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у 2006 та 2007 роках, що є порушенням ст. 17, ст. 19 та п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ, п. 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 (не включені до витрат, з яких обчислюються страхові внески, виплати з винагород фізичним особам за угодами цивільно-правового характеру);
- необчислення належних до сплати сум страхових внесків у 2006 та 2007 роках, що є порушенням п. 6 ч. 2 ст. 17, ст. 19, ст. 20 та п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ, п. 4.1,п. 4.2 п.п.4.4 розділу 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 (не включення виплат з винагород фізичним особам за угодами цивільно-правового характеру до витрат, з яких обчислюються страхові внески, призвело до необчислення належних до сплати страхових внесків);
- несвоєчасну сплату авансових платежів за період з 01.06.2006р. по 01.09.2007р., що є порушенням ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ, п.п. 5.1.5 та п.п. 5.1.6 п.п. 5.1 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663.
На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято рішення №646 від 08.10.2007р. про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески було донараховано суму 9069,36 грн., рішення №647 від 08.10.2007р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником, сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків було донараховано 349,87 грн., та рішення №648 від 08.10.2007р. про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків було донараховано 536435,04грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є календарний місяць.
При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
У разі несплати авансових платежів, до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені пунктом 7 частини 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених таких авансових платежів.
З загальної суми виплат працівникам позивача, заробітна плата на суму 6 233 397,32 грн. виплачувалась після закінчення поточного - базового місяця нарахування заробітної плати за такий поточний - базовий місяць, тобто зі значним запізненням. В іншій частині заробітна плата на суму 165197,90 грн., була виплачена в місяць її нарахування, тобто авансом. Сума авансових платежів страхових внесків не перерахована під час виплати такої заробітної плати склала 33633,00 грн., штраф за їх несплату в розмірі 50% становив 16816,50 грн.
Отже, згідно наведеного вище, страхувальник зобов'язаний сплачувати авансові платежі виключно в разі, якщо до закінчення базового періоду нарахування таких страхових внесків він виплачує працівникам заробітну плату, тобто фактично аванс.
Якщо заробітна плата виплачується після закінчення базового місяця її нарахування, але до 20 числа наступного за базовим місяця, то нараховані за такий базовий місяць внески повинні сплачуватись одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу).
Таким чином, відповідачем, в порушення п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», було безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за несплату авансових платежів страхових внесків на 514585,37 грн.
Крім того, згідно Положення про надання соціальної допомоги непрацюючим пенсіонерам ДКП «Тролейбусне управління», зі змінами та доповненнями, та відповідно до списків непрацюючих пенсіонерів станом на 01.01.2007р. та на 01.01.2006р., в перевіряємому періоді відповідачем було виплачено безповоротної соціальної допомоги непрацюючим пенсіонерам на суму 13165,90 грн. Штраф 50% за не сплату авансових платежів страхових внесків на такі виплати було донараховано на суму 2138,83 грн. Факт виплати такої соціальної допомоги підтверджується відомостями по виплаті, прізвища отримувачів допомоги в яких співпадають з прізвищами непрацюючих пенсіонерів в наведених вище списках.
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці". Відповідно до п.п.3.32 п. З Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Держкомстатом України від 13.01.2004 №5, суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством не належать до фонду оплати праці.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем в порушення п. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» безпідставно було застосовано до позивача штрафні санкції на загальну суму 2138,83 грн. за несплату авансових платежів з виплат допомоги непрацюючим пенсіонерам, оскільки позивач на має з ними відносин за трудовими договорами, та ці виплати не належать до фонду оплати праці відповідно до п.п.3.32 п. З Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Держкомстатом України від 13.01.2004 №5.
Відповідачем протягом періоду, що перевірявся, було виплачено допомоги по догляду за дітьми до 3 х років на загальну суму 16906,40 грн. Факт виплати такої допомоги підтверджується відомостями по виплаті, прізвища отримувачів допомоги в яких співпадають з прізвищами осіб, наведених в акті передачі особових справ управлінню праці та соціального захисту населення Сумської міської ради для продовження виплати одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по огляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку від КП «Електроавтотранс», які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років №98/2 від 30.01.07р.
Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб» №1092 від 25.08.2004р., в редакції, що діяла на момент здійснення виплат допомоги по догляду за дітьми до 3 х років, страхувальники сплачують страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів після його закінчення.
Колегія суддів дійшла висновку, що зазначена Постанова не передбачає можливості виплати такої допомоги протягом базового звітного періоду, а відтак не зобов'язує страхувальника сплачувати авансові платежі страхових внесків по зазначеним виплатам.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем в порушення п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб» №1092 від 25.08.2004р. та частини 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було безпідставно застосовано штрафні санкції за несплату авансових платежів з сум страхових внесків з виплат допомоги по догляду за дитиною до 3-х років на суму 2688,12 грн.
Підприємством виплачувалась допомога при народженні дитини згідно витягів з протоколів по соціальному страхуванню №48 від 01.12.2005р. та №31 від 19.07.2006р. на суму 1297,00 грн. Відповідно до п. 3.2 та 3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Держкомстатом України від 13.01.2004 №5, допомога при народженні дитини, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування або за рахунок коштів підприємства, установлені колективним договором працівникам, на народження дитини, не є складовою фонду оплати праці.
Документи, що підтверджують факт виплати соціальної допомоги містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для змісту первинних документів відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ.
Додатково надані документи, а саме документи на право отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, документи на видачу матеріальної допомоги, касові та банківські документів за 2006-2007 роки, відомості по нарахуванню заробітної плати, касові книги, накази по особовому складу, підтверджують той факт, що зазначені виплати є соціальною допомогою, а не заробітною платою.
Отже, відповідачем було в порушення частини 1 ст. 19 та частини 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» безпідставно було застосовано штрафні санкції за несплату авансових платежів страхових внесків на виплати допомоги при народженні дитини на суму 206,22 грн.
Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу вказує, що зазначені документи досліджувались під час перевірки і жодних претензій до складу, форми та порядку заповнення наведених документів як під час перевірки, так і в самому акті перевірки відповідачем зазначено не було.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
При цьому, згідно ст. 8 Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за період з 01.06.2006р. по 01.09.2007р., у тому числі донарахованих страхувальниками територіальним органам Пенсійного фонду, було накладено штраф залежно від строку затримки платежу, згідно п. 2 р. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішеннями Управління пенсійного фонду України в Зарічному районі КП СМР «Електроавтотранс» було вже притягнуто до відповідальності.
Отже, враховуючи, що норми Конституції України є нормами прямої дії, то застосування відповідачем штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків на суму 519618,54 грн., згідно п 7 р. 9 ст. 106 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до страхових платежів за несплату яких вже була застосована штрафна санкція, згідно абз. 2 п. 9 ст. 106 цього ж закону, є такою, що вчинена в порушення ст. 8 та ст. 61 Конституції України.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особами, що підлягають страхуванню є, зокрема, громадяни, які виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно із частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Характерною ознакою послуг є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання, неможливість зберегти, споживчість послуги при її наданні.
Предметом підрядних відносин може бути як створювана річ, так і обробка, переробка, ремонт вже існуючої речі.
Таким чином, у разі, якщо суми винагород виплачуються особам за надання послуг за договорами цивільно-правового характеру, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не нараховуються та не сплачуються.
Зазначені винагороди виплачувались за послуги по перевірці виконавчої документації ремонтно-будівельних робіт відповідності їх вимогам ДБН згідно договору №2613 від 01.09.2005р.
Винагорода по зазначеному договору за своєю правою природою відповідає визначенню поняття послуги, так як не має результату майнового характеру та не може бути відділена від одержувача. Враховуючи, що предметом договору №2613 від 01.09.2005р. є послуги, а не роботи, тож винагорода, за зазначеним договором не підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що штрафні санкції застосовані управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі на суму 9069,36 грн. за приховування (заниження) страхувальником суми виплат за угодами з надання послуг згідно договору №2613 від 01.09.2005р., а також штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) суми виплат, є такими, що прийняті в порушення п. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що договір підряду не породжує між сторонами відносин, передбачених ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а оплата виконаної за договором роботи не належить до фонду оплати праці.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України
ухвалила:
Постанову господарського суду Сумської області від 22.04.2008р. по справі № АС-17/60-08 залишити без змін.
Апеляційну скаргу УПФУ у Зарічному районі м. Суми залишити без задоволення.
Роз'яснити сторонам, що ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її повного тексту.
Справу направити до суду першої інстанції.
Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2008р.
Головуючий суддя підпис Філатов Ю.М.
Судді підпис Водолажська Н.С.
підпис Мінаєва О.М.
Суддя Ю.М. Філатов