2
Справа № 0909/3454/2012
Провадження № 22ц/779/413/2013 Категорія 52
Головуючий в 1 інстанції - Калинюк О.П.
Суддя-доповідач - Вакарук В.М.
21 лютого 2013 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючої: Вакарук В.М.
суддів: Проскурніцького П.І., Соколовського В.М.
секретаря: Бойчука Л.М.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей послуг", третя особа: ОСОБА_3 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей послуг" на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 07 листопада 2012 року, -
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07 листопада 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей послуг", третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу № 40-к від 29.03.2012 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, поновлення на роботі на посаді майстра виробничого навчання, стягнення втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 12703 грн.59 коп.
На дане рішення представник державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей послуг" подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що місцевий суд допустив неповноту при розгляді справи, неправильно встановив обставини справи та дав їм невірну оцінку. Так, на підставі службової записки, акту про проведену перевірку від 19.03.2012 року та пояснення ОСОБА_2 від 20.03.2012 року відповідачем видано наказ про накладення дисциплінарного стягнення (догани) на ОСОБА_2 за порушення Положення про організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки №419 від 30.05.2006 року. Протягом 2011-2012 навчального року позивачкою не проведено належним чином виховної роботи з учнями групи №2,15, що призвело до скоєння ними адміністративних правопорушень та кримінального злочину. Зазначає, що звільнення з роботи позивачки проведено з дотриманням норм трудового законодавства на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання посадових обов"язків. Крім того, судом порушено норми процесуального права, не задоволивши клопотання відповідача про допит свідків щодо дисциплінарних проступків позивачки та про зупинення провадження та задоволення клопотання про отримання згоди профспілки на звільнення останньої, яка умисно ухилилась від участі в засіданні профспілкового комітету. Тому просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_3 апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали, позивачка та її представник ОСОБА_5 вимоги апеляційної скарги заперечили.
Задовільняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та її звільнення з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП проведено з порушенням вимог чинного трудового законодавства, оскільки не встановлено обставин, які б свідчили про систематичне невиконання позивачкою своїх трудових обов"язків, як майстра виробничого навчання, що підтверджується зібраними по справі письмовими доказами та поясненнями свідків.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що згідно наказу № 65 від 01.09.1998 року ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду майстра виробничого навчання ДНЗ "Коломийський професійний ліцей сфери послуг" /а.с. 4/.
Наказом № 40 від 29.03.2012 року на підставі службової записки заступника директора з НВЧ Гольця Б.С. позивачці оголошено догану за грубе порушення наказу Міністерства освіти і науки України № 419 в частині організації та проведення занять виробничого навчання, який було усно оголошено директором ДНЗ "Коломийський професійний ліцей сфери послуг" на нараді то ж дня /а.с.5/.
Наказом №75-к від 20.06.2012 року позивачку звільнено з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України без зазначення конкретного порушення /а.с.6/.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 149 КзПП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівнику під розписку. Звільнення працівника за п.3 ч.1 ст.40 КзПП України без зазначення конкретного порушення є безпідставним. Відповідно до положень ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Встановлено, що 19.03.2012 року ОСОБА_2 проводила уроки виробничого навчання з групою № 2. Оголошуючи догану позивачці за неналежну організацію та проведення занять виробничого навчання, представник відповідача посилався на акт перевірки організації виробничого навчання в групах №3 та №2 від 19.03.2012, в якому зазначено, що майстрами виробничого навчання групи №3 ОСОБА_7, ОСОБА_8 та групи №2 ОСОБА_2 було проведено заняття з виробничого навчання в одній зварювальній майстерні при наявності десяти робочих місць із більшою кількістю учнів в період з 8.00 год. до 17.00 год., чим порушено п.3.8 та п.3.6 наказу Міністерства освіти і науки України від 30.06.2006 року №419.
Згідно п.3.12 наказу Міністерства освіти і науки України № 419 від 30.05.2006 року тривалість уроку виробничого навчання не може перевищувати 6 академічних годин, а тривалість навчального дня - 8 академічних годин.
Із матеріалів справи вбачається, що на час проведення спільної перевірки 25.06.2012 року правовим інспектором праці, державним інспектором праці ТДІ з ПП в Івано-Франківській області та начальником відділу праці Управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради було встановлено, що заняття з учнями ОСОБА_2 проводила згідно розкладу, який на березень 2012 року не був затверджений заступником директора з навчально-виховної роботи та не було врегульовано час проведення виробничого навчання, що не входить в обов'язки ОСОБА_2 /а.с.19/.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачка, із врахуванням максимальної тривалості навчального дня фізично не могла проводити уроки виробничого навчання в двох групах по 6 академічних годин в кожній протягом одного навчального дня - 19.03.2012 року Крім того, із оглянутого в судовому засіданні журналу обліку виробничого навчання, встановлено, що 19.03.2012 року група № 2 була поділена на 2 підгрупи, а заробітна плата за цей день адміністрацією була проведена ОСОБА_2 в повному об'ємі, про що не заперечував в судовому засіданні представник апелянта.
З матеріалів справи вбачається, що з наказом про накладення дисциплінарного стягнення на позивачку у вигляді догани офіційно ознайомлено тільки 23.04.2012 року, незважаючи на неодноразові її звернення до директора ліцею та відділу кадрів з метою ознайомлення з таким наказом /а.с.60/.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про невідповідність оспорюваного наказу про оголошення позивачці догани вимогам чинного трудового законодавства.
Щодо законності звільнення позивачки по п.3 ч.1 ст.40 КзПП України /за систематичне невиконання своїх трудових обов'язків/, то суд першої інстанції належно досліджував зібрані по справі докази, дав їм правильну оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивачки було проведено з грубим порушенням вимог чинного трудового законодавства.
Відповідно до положень п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення
за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до вимог ст.43 КзПП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1,2-5,7 ст.40 і п.п.23 ст.41 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.
Відповідно до ч.3 ст.43 КЗпП подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
Встановлено, що позивачка була членом первинної профспілкової організації відповідача, про що сторони підтвердили в судовому засіданні. 15.06.2012 року профспілковий комітет Коломийського професійного ліцею сфери послуг шляхом таємного голосування прийняв рішення не заперечувати проти рішення директора цього навчального закладу про звільнення позивачки /а.с.77/.
Однак , як вбачається з матеріалів справи письмового подання директора державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей сфери послуг" до первинної профспілкової організації про дачу згоди на звільнення позивачки не було. Крім того, в порушення вимог ч.3 ст.43 КЗпП України ОСОБА_2 не було повідомлено про розгляд питання про дачу згоди на її звільнення, не було відкладено розгляд цього питання до наступного засідання в зв'язку з неявкою позивачки та не представлено жодних доказів про повідомлення будь-яким чином її про засідання профспілкового комітету /а.с.9/.
Встановлено, що до звільнення позивачки їй не було запропоновано написати письмові пояснення і такі пояснення вона не писала, що підтверджується також постановою судді Коломийського міськрайонного суду, винесеною 17.07.2012 року в справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто до адміністративної відповідальності директора ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» ОСОБА_3 за ст.41 ч.1 КУпАП /а.с.184-185/ та копією відповіді Ради професійних спілок Івано-Франківської області №8/П від 09.07.2012 року /а.с.19/. І хоча вищезазначена постанова була змінена постановою апеляційного суду від 20.09.2012 року і на підставі ст.22 КУпАП ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ст.41 ч.1 КУпАП та обмеженось усним зауваженням, проте, в постанові апеляційного суду зазначено, що фактичні обставини, які були встановлені постановою судді від 17.07.2012 року відносно ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду та підтверджують факт вчинення ним адміністративного правопорушення /не забезпечення достовірності обліку робочого часу, бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, при звільненні ОСОБА_2 не відібрано письмового пояснення та не проведено повного розрахунку із нею/ /а.с.184-185/.
Таким чином, відповідно до положень ч.4 ст.61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої укладено цю постанову з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Із матеріалів справи вбачається, що в наказі про звільнення позивачки взагалі не зазначено у зв'язку з чим її звільнено по п.3 ст.40 КзПП України і які обставини послужили підставою вважати, що вона систематично не виконує свої трудові обов'язків /а.с.6/.
Судом також належно досліджувалося дане питання та встановлено, що такими порушеннями адміністрація ДНЗ «Коломийський професійний ліцей сфери послуг» вважала: неповідомлення позивачкою адміністрації навчального закладу про вчинення учнями групи №15 ОСОБА_9 та ОСОБА_10, в якій проводила уроки виробничого навчання позивачка, адміністративних правопорушень, передбачених ст.175-1 ч.1 КУпАП /куріння у вечірній час 11.01.2012 року на території залізничного вокзалу станції Коломия/, про неповідомлення позивачкою про вчинення учнем цієї ж групи ОСОБА_11 злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, а також невчасне отримання диплому учнем групи № 2 ОСОБА_12 з вини позивачки, оскільки вона тримала цей диплом у себе.
Проте, даючи аналіз встановленим обставинам щодо наявності в діях ОСОБА_2 винних дій та систематичного невиконання своїх трудових обов'язків, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивачки по п.3 ст.40 КзПП України, оскільки не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 систематично порушувала трудову дисципліну, так як такі порушення у встановленому законом порядку не зафіксовані, а з приводу їх вчинення позивач не давала жодних пояснень.
Із матеріалів справи вбачається, що два повідомлення із ЛВ міліції на ст.Івано-Франківськ від 27.01.2012 року, які адресовані на ім'я директора ліцею про вчинення 11.01.2012 року /під час зимових канікул/ учнями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 адміністративних правопорушень, не були зареєстровані по журналу вхідної кореспонденції ліцею, як того вимагає Інструкція з діловодства. Даний факт представник ліцею не підтвердив, службового розслідування з цього приводу адміністрацією не проводилося, а тому посилання представника апелянта на те, що ОСОБА_2 не довела до відома адміністрації ліцею про дані факти, скрила їх, у зв'язку з чим неналежно виконувала свої обов'язки не заслуговують на увагу, так як відсутність належної реєстрації та облік кореспонденції не входить в її, як майстра виробничого навчання, функціональні обов'язки. Це ж стосується і аналогічного повідомлення про вчинення злочину та обвинувачення ОСОБА_11, відносно якого на день розгляду справи вирок суду відсутній /а.с.183/ і з цього приводу на інших керівник осіб та викладачів ліцею не було накладено ніяких дисциплінарних стягнень.
Не знайшло свого підтвердження також наявність вини в діях ОСОБА_2 у зв'язку з неодержанням учнем ОСОБА_12 диплому, який вручали на урочистій лінійці. Із досліджених в судовому засіданні доказів, пояснень свідків, зокрема ОСОБА_13та ОСОБА_14, одного із заступників директора ліцею, встановлено, що диплом зберігався у останнього і він передав його позивачці для вручення ОСОБА_12, який по телефону погодив з ним дане питання, адже в цього учня була заборгованість перед бібліотекою ліцею. Про дані обставини не було відомо батькові учня і він, не знаючи справжніх причин неотримання сином диплома, звертався з цього приводу із скаргами до керівництва та в прокуратуру, про що підтвердив в судовому засіданні.
Встановлено, що звільнення позивачки було проведено також із порушенням вимог ст.148 КзПП України та накладено стягнення з порушенням місячного строку з часу виявлення проступку. Із матеріалів справи вбачається що службова записка заступника директора ліцею з НВР Квартюк Н.Є. на ім'я директора від 14.05.2012 року була зареєстрована16.05.2012 року /а.с.63-64/, а звільнення позивачки з роботи проведено 20.06.2012 року без належного розрахунку в цей день, у зв'язку з чим було порушено також вимоги ст.116 КзПП України.
Відповідно до ст. 235 КЗПП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу № 40-к від 29.03.2012 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, поновлення на роботі на посаді майстра виробничого навчання, стягнення втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 12703 грн.59 коп.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, доводи апелянта про звільнення позивача відповідно до вимог чинного трудового законодавства не знайшли свого підтвердження.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника державного навчального закладу "Коломийський професійний ліцей послуг" відхилити, а заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 07 листопада 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Головуюча: В.М.Вакарук
Судді: П.І.Проскурніцький
В.М.Соколовський