Справа № 123/571/13- ц Номер провадження 2/123/975/2013
14.02.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя у складі:
Головуючого - судді Тонкоголосюка О.В.,
при секретарі - Селезньовій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби в Автономній республіці Крим, Державного закладу Сімферопольська міська санітарно - епідеміологічна станція, третя особа - Міністерства охорони здоров'я України про стягнення вихідної допомоги,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючі свої вимоги тим, що 28.12.2012 р. на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України він був звільнений з Державного закладу «Сімферопольська міська санітарно-епідеміологічна станція» з посади помічника лікаря - епідеміолога. Проте, при звільненні з ним не був проведений повний розрахунок, передбачений ст.. 44 КЗпП України, а саме не виплачено вихідну допомогу в розмірі 2242,99 грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути зазначену суму в примусовому порядку.
В ході судового розгляду справи позивач наполягав на стягнення невиплаченої йому суми вихідної допомоги саме з Головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби в Автономній республіці Крим.
Представник ДЗ «Сімферопольська міська санітарно-епідеміологічна станція» (далі Станція) у засіданні позов визнала частково, пояснила, що вона є ліквідатором Станції та до завершення процедури має повноваження керівника. Коштів виділених МОЗ України хватило для здійснення повного розрахунку лише із частиною звільнених у зв'язку з ліквідацією станції працівників. Вихідна допомога дійсно не була сплачена, проте коштів на це Станція не має, про наявність заборгованості ними повідомлялося розпоряднику коштів - МОЗ України, але до теперішнього часу гроші не отримані. Вважає, що відповідачем за вказаними вимогами має бути Міністерство охорони здоров'я України.
Представник ГУ Держсанепідслужби в АР Крим у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що вони не являються правонаступниками ліквідованої Сімферопольської міської СЕС, вона Держсанепідслужбі в АР Крим не підпорядкована, звільнені працівники з ними у трудових відносинах не знаходилися, тому обов'язок по сплаті вихідної допомоги не може бути покладений на Управління. Просили в частині позову, що стосується їх, відмовити.
Представник Міністерства охорони здоров'я України будучі належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, в судове засідання не явився, причини неявки суду не повідомив. Суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом ДЗ «Сімферопольська міська санітарно-епідеміологічна станція» від 28 грудня 2012 року № 209-к ОСОБА_1 звільнена з посади помічника лікаря-епідеміолога протиепідеміологічного відділення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією ДЗ «Сімферопольська міська санітарно-епідеміологічна станція» МОЗ України. Цим же наказом Станція зобов'язана у відповідності до ст.. 44 КЗпП України виплатити вихідну допомогу останній в розмірі середньомісячного заробітку (ас. 5).
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.6 ст.36 та пунктах 1,2 і 6 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Згідно довідки, виданої головою ліквідаційної комісії Сімферопольської міської СЕС за №245 від 08.01.2013 р. сума вихідної допомоги ОСОБА_1 складає 2242,99 грн.
За таких обставин вимоги позову про стягнення вказаної суми є обґрунтованими. Проте враховуючі, що позивач наполягав на стягненні цієї суми саме з Головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби в Автономній республіці Крим, а ні з ДЗ «Сімферопольська міська санітарно-епідеміологічна станція», яка на думку суду є належним відповідачем по справі, позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
На виконання наказу Міністерства охорони здоров'я від 21.09.2012 р. № 176- о «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я» санітарно-епідеміологічні станції знаходяться у стані припинення. На даний час на території АР Крим діє Головне управління Держсанепідслужби в АР Крим та 16 його відокремлених структурних підрозділів.
На Головне управління Держсанепідслужби в АР Крим покладені завдання по реалізації першочергових заходів щодо профілактики інфекційних хвороб, професійних захворювань, здійсненню державного санітарно-епідеміологічного нагляду та контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями; аналізу причин і умови погіршення санітарної та епідемічної ситуації на території АР Крим та ін.
ДУ «Сімферопольська міська санітарно-епідеміологічна станція» є юридичною особою та зареєстрована в установленому законом порядку.
Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає по своїм зобов'язанням, в тому числі по виплаті вихідної допомоги звільненим працівникам у зв'язку з ліквідацією установи
Для проведення ліквідації в ДУ «Сімферопольська міська СЕС» створена ліквідаційна комісія у складі п'яти членів, що затверджена наказом МОЗ України від 21.09.2012 р. № 176-а. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами установи.
Головне управління Держсанепідслужби АР Крим не є правонаступником Сімферопольської міської СБС, тому не може відповідати за її зобов'язання, в т.ч. по виплаті вихідної допомоги звільненим працівникам Сімферопольської міської СЕС.
ОСОБА_1 у трудових відносинах з Головним управлінням Держсанепідслужби АР Крим не знаходилася та правові підстави для покладення на неї обов'язку по сплаті заборгованості відсутні.
Таким чином, на порушення приписів ч. 3 ст. 10, ст. 57, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суд вважає що позивачем не доведено тих обставин, на які вони посилається, як на підставу своїх вимог щодо стягнення невиплаченої суми вихідної допомоги з Головного управління Держсанепідслужби АР Крим, тому в їх задоволенні слід відмовити.
На підставі ст. ст. 47, 116, 232 КЗпП України, керуючись ст. ст. 3,10,11,57,60, 61, 212-215 ЦПК України, суд ,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби в Автономній республіці Крим, Державного закладу Сімферопольська міська санітарно - епідеміологічна станція, третя особа - Міністерства охорони здоров'я України про стягнення вихідної допомоги відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Тонкоголосюк О. В.