№ справи: 2-3086/2011 Головуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.
№ провадження: 22-ц/190/821/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Даніла Н. М.
"19" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Даніла Н.М.
Суддів:Хмарук Н.С., Онищенко Т.С.
При секретарі:Кутелія Я.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9 про скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 листопада 2012 року,
У жовтні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9 про скасування розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності, мотивуючи тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08 липня 1994 року вона є власницею 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 АР Крим. До 2009 року співвласниками зазначеної квартири - також по 1/3 частці - були її донька ОСОБА_7 та онук ОСОБА_8, які на підставі договору дарування від 04 грудня 2009 року подарували 2/3 частики спірної квартири ОСОБА_9 Між сторонами виник спір з приводу користування квартирою, яка при наданні позивачці у 1982 році складалася із однієї житлової кімнати площею 20,7 кв.м., але потім у зв'язку з тим, що рішенням Ялтинської міської ради від 15 березня 1994 року за №126 допоміжне приміщення «колясочна» переведена у житлове приміщення, спірна квартира визнана двокімнатною та у судовому порядку між сторонами було встановлено порядок користування квартирою, відповідно до якого колишня «колясочна» була виділена позивачці, чим порушені її права. Постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 18 серпня 2010 року скасовано рішення виконкому про переведення приміщення «колясочна» в жиле, тому, ОСОБА_6 просила скасувати розпорядження виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів Республіки Крим від 08 липня 1994 року про передачу у приватну власність двокімнатної квартири АДРЕСА_1 АР Крим, та визнати недійсним свідоцтво від 08 липня 1994 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1 АР Крим, яке було винесене на ім'я ОСОБА_6 та членів її родини.
Заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 09 листопада 2012 року позов задоволено: скасовано розпорядження виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів Республіки Крим №7355 від 08 липня 1994 року про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6; визнано недійсним свідоцтво В/212-ІІ від 08 липня 1994 року про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та членів її родини - ОСОБА_10, ОСОБА_8
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_9 надіслав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин справи. Зокрема, зазначає, що позивачкою пропущено строк позовної давності.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог та наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження про передачу у приватну власність спірної квартири та визнання недійсним свідоцтва про право власності.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Ялтинської міської ради народних депутатів АР Крим від 11 червня 1993 року №2270 було видано свідоцтво про право приватної власності на квартиру за №В/77-ІІ, відповідно до якого ОСОБА_6 та ОСОБА_10 і ОСОБА_8 є власниками квартири АДРЕСА_1 АР Крим, житловою площею 20,7 кв.м, загальною площею 62,7 кв.м.
Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів від 10 грудня 1993 року №815 затверджено списки житлових будинків та приміщень, віднесених рішенням міжвідомчої комісії до категорії непридатних та придатних до постійного мешкання та відповідно до додатку №3 приміщення «колясочна», площею 11,5 кв.м, по АДРЕСА_1 віднесена до категорії житлових та таких, що придатні для проживання.
Як вбачається з архівної виписки рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради від 15 березня 1994 року № 126, у відповідності до статті 54 ЖК УРСР, рішення міськвиконкому №333 від 14 червня 1988 року «Про ліквідацію комунальних квартир у будинках місцевих рад до 2000 року» одну кімнату (колишню колясочну) в двокімнатній благоустроєній квартирі АДРЕСА_1 надано в доповнення к належній ОСОБА_6 квартирі: на склад родини три особи (вона 1950 року народження, донька ОСОБА_10 1971 року народження, онук ОСОБА_8, 1990 року народження), які мешкають в сусідній кімнаті квартирі НОМЕР_1 житловою площею 20,7 кв.м цього ж будинку, загальну площу вважати 32,2 кв.м.
Розпорядженням виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів Республіки Крим від 08 липня 1994 року ОСОБА_6 передано у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 АР Крим.
Відповідно до свідоцтва про право приватної власності В/212-ІІ від 08 липня 1994 року ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є власниками у рівних частках спірної квартири №5.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 18 серпня 2010 року, яке набрало чинності, встановлені факти, які не підлягають повторному доказуванню, згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України, а саме - рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів АР Крим від 15 березня 1994 року №126 про надання житлової площі визнано протиправним та скасовано.
Колегія суддів вважає правильними посилання суду на те, що судом апеляційної інстанції при перегляді постанови суду по справі № 2а-5389/2010 була досліджена законність прийнятого органом місцевого самоврядування рішення та встановлено, що рішення про переведення приміщення «колясочної» у будинку АДРЕСА_1 з нежилого в жиле не приймалось, переведення в жиле приміщення не здійснювалось, оскільки це неможливо відповідно до норм Житлового кодексу України. Поняття «визнання приміщення придатним для проживання» та «переведення нежитлового приміщення в жиле» не є тотожними. Таким чином, відповідач при прийнятті спірного рішення діяв поза межами своїх повноважень, вирішив питання щодо майна (колясочна), яке було віднесено до категорії допоміжних та належало усім мешканцям вказаного будинку та власникам квартир вказаного будинку та самовільно передав його у власність окремих осіб.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», який діяв на час прийняття вказаного рішення, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Не підлягають приватизації допоміжні приміщення житлових будинків, відповідно до п.41 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово - комунальному господарству від 15 вересня 1992 року (який діяв на час прийняття спірного рішення), які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку (приміщення теплопунктів, котельних, сміттєзбірників, колясочних, тощо).
З огляду на наведене, та враховуючи скасування рішення виконкому від 15 березня 1994 року, яке стало підставою для прийняття спірного розпорядження про передачу у приватну власність двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та видачі свідоцтва, розпорядження про передачу у приватну власність позивачу спірної квартири та свідоцтво про право власності підлягають скасуванню та визнанню недійсним відповідно.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Зазначені доводи ретельно дослідженні судом першої інстанції і суд дійшов правильного висновку про їх необґрунтованість, оскільки рішення виконкому скасовано постановою Ялтинського міського суду 18 серпня 2010 року, при цьому, суд дійшов висновку поважності пропуску позивачкою строку звернення до суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Рішення є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.
Заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді:
Даніла Н.М., Хмарук Н.С., Онищенко Т.С.