№ справа:11/0190/1399/2011Головуючий суду першої інстанції:Руденко
№ провадження:1-416/11Доповідач суду апеляційної інстанції:Балахонов Б. Л.
"19" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКапустіної Л. П.
СуддівБалахонова Б.Л., Петюшевоі Н. М.
За участю прокурораАблякімової З.В.
засудженого ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією та доповненням до неї засудженого ОСОБА_5 на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2012 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Гвардійське Сімферопольського району, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 06.11.2008 року Сімферопольським районним судом АР Крим за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, 29.04.2009 року Сімферопольським районним судом АР Крим за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі, якого звільнено 13.07.2012 року за закінченням строку відбування покарання,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні грабежу за наступних обставинах.
30 липня 2012 року, близько 20 год. 30 хв., ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля магазину «Марія», розташованого за адресою: Сімферопольський район, с. Красна Зорька, Комсомольський масив, 7, відкрито заволодів мобільним телефоном «Самсунг Е 2112» та грошима в сумі 5 грн., що належали ОСОБА_6, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на загальну суму 205 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд; змінити запобіжний захід. Свої апеляційні вимоги засуджений мотивує тим, що його дії містять ознаки хуліганства, а не грабежу. Вказує на відсутність доказів по справі його вини; відсутність позову потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди; мобільний телефон зник під час бійки.
У доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_5 стверджує, що з показань потерпілого у судовому засіданні вбачається, що останній його обмовив, оскільки плутався в свідченнях. Також апелянт посилається на те, що очна ставка та пред'явлення особи для впізнання були проведенні з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства.
Заслухавши доповідь судді, промови засудженого ОСОБА_5, який підтримав апеляцію та доповнення до неї, останнє слово засудженого, який просив направити справу на новий судовий розгляд, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляція і доповнення до неї задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за яке його засуджено, ґрунтуються на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності, як того вимагає ст. 323 КПК України.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_5 як під час досудового слідства, так і в суді не визнавав себе винним у відкритому викраденні мобільного телефону та грошами ОСОБА_6, його вина підтверджується наступними матеріалами справи.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_6, який показав, що саме ОСОБА_5 30.07.2012 року, біля магазину «Марія», розташованого в с. Красна Зорька Сімферопольського району, попросив гроші на пиво. Після того, як він та його друг /ОСОБА_7/ проігнорували засудженого, ОСОБА_5 знов догнав їх та попросив гроші. Друг дав йому 5 грн., а потім ОСОБА_5 вже з його карманів достав 5 грн. и мобільний телефон «Самсунг Е 2112». Він наполягав на поверненні телефону, але ОСОБА_5 вдарив його кулаком в тулуб, у зв'яжу з чим, виникла обоюдна бійка. Коли підійшов друг, ОСОБА_5 почав тікати та підбіг до дівчини біля магазину, обійняв її. На чергову вимогу повернути телефон, ОСОБА_5 знов вдарив його і почалася обоюдна бійка. Після ОСОБА_5 втік. Повернувшись до магазину і оглянувши її території, він мобільного телефону не знайшов.
Під час подачі заяви, допитах (а.с. 19-20), очній ставці з ОСОБА_5 (а.с. 36), впізнанні (а.с. 35), потерпілий давав однакові, послідовні показання, які є послідовними, відповідними, і такими, що не викликають сумнівів, тому доводи апеляції засудженого про суперечності в показаннях потерпілого, що дає підстави вважати, що останній його обмовив, безпідставні.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дав аналогічні показання, які відповідають його показанням, даним ним під час досудового слідства при допиті в якості свідка (а.с.24-25), очній ставці з ОСОБА_5 (а.с. 37).
Будь яких даних, які б ставили під сумнів достовірність показань потерпілого ОСОБА_6, свідка ОСОБА_7, не встановлено. Крім того, їх показання узгоджуються з іншими матеріалами справи, а саме показанням свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, показання якої судом були оголошені в порядку ст. 306 КПК України (а.с. 27), з яких вбачається, що вони бачили конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, бійку, а також те, що ОСОБА_6 вимагав від ОСОБА_5 повернення йому його мобільного телефону.
На підставі викладеного, доводи апеляції ОСОБА_5 про відсутність в його діях ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а також про те, що він мобільного телефону не брав, а значить його дії слід кваліфікувати, як хуліганство, необґрунтовані та не відповідають матеріалам справи.
Суд першої інстанції обґрунтовано віддав перевагу показанням потерпілого ОСОБА_6 та свідків по справ. Невизнання ОСОБА_5 своєї вини колегія суддів визнає, як спосіб останнього захисту з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.
Доводи скарги ОСОБА_5 про необґрунтованість засудження його за ч. 2 ст. 186 КК України безпідставні, та спростовуються матеріалами справи.
Докази, на які суд послався у вироку в обґрунтування винності ОСОБА_5 є достовірні, допустимі.
Порушення норм кримінально-процесуального законодавства під час проведення очної ставки та пред'явлення особи для впізнання, на що посилається апелянт у доповненні до апеляції, не встановлені.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи і дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_5 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, правильно кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 186 КК України.
Доводи апеляції засудженого про відсутність позову потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди, що нібито свідчить про відсутність ознак грабежу з його боку, не заслуговують на увагу і не є підставою для скасування вироку суду.
Підстав для перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 186 КК України на ст. 296 КК України про що ставиться питання в апеляції засудженого ОСОБА_5, колегією суддів не встановлено.
При призначенні засудженому покарання, суд виходив з вимог ст.ст. 65-67 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, яке в силу ст. 12 КК України є тяжким, відсутність по справі обставин, які пом'якшують покарання, а також обставини, які обтяжують покарання ( скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння), а також особи засудженого, конкретних обставин справи.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування або зміну вироку, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в ред. 1960 року), п. 15 «Перехідних положень» КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,-
Апеляцію та доповнення до неї засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2012 року щодо нього - без зміни.
Судді
Капустіна Л. П. Балахонов Б.Л. Петюшева Н. М.