14.02.2013Справа № 901/252/13-г
За позовом Фізичної особи-підприємця Чилінгірова Енвера Шевкетовича, с. Ліснівка, Сакський район, Автономна Республіка Крим
до відповідача Фізичної особи-підприємця Шамраєва Олександра Івановича, с. Виноградне, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим
про стягнення 4 076,23 грн
Суддя Янюк О.С.
Представники:
від позивача - Баєва Т.Г. (довіреність від 21.11.2010 сер. ВРВ № 713076);
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: 15.01.2013 Фізична особа-підприємець Чилінгіров Енвер Шевкетович (далі - позивач, ФОП Чилінгіров Е.Ш.) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шамраєва Олександра Івановича (далі - відповідач, ФОП Шамраєв О.І.), у якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29.01.2013, просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 4 076,23 грн, що включають: 3 976,70 грн суми за неповернутий товар, 99,53 грн штрафу за порушення зобов'язання за договором комісії. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, а також витрати, пов'язані з одержанням витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у розмірі 129,60 грн (а.с. 24-25).
Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором комісії на продаж товару від 21.11.2011 № 93 у частині проведення остаточного розрахунку з позивачем.
Ухвалою суду від 16.01.2013 позовна заява прийнята до розгляду та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.
Разом із позовом ФОП Чилінгіров Е.Ш. надав суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, у задоволенні якої судом було відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу від 16.01.2013.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судових засіданнях оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 14.02.2013.
Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, явка обов'язковою судом не визнавалася. Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав. З урахуванням ст. 22 ГПК України, яка зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
Під час судового засідання представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та заяві про зменшення розміру позовних вимог.
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
21.11.2011 між ФОП Чилінгіровим Е.Ш. (Комітент) і ФОП Шамраєвим О.І. (Комісіонер) укладено договір комісії на продаж товару № 93 (далі - Договір; а.с. 10, 44), відповідно до умов якого Комітент у порядку та на умовах, передбачених Договором, доручає Комісіонеру, а Комісіонер зобов'язується за плату (винагороду) здійснювати продаж товару, вказаного в Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачання товару здійснюється на склад Комісіонера у м. Сімферополь.
Комісіонер отримує товар від Комітента за цінами, які вказані у видаткових накладних без урахуванням комісійної винагороди. Комісійна винагорода Комісіонера визначається як різниця між рекомендованою ціною реалізації товару (Додаток № 1) і ціною, яка вказана Комітентом у видаткових накладних постачання товару. Комісіонер самостійно утримує суму винагороди із коштів, які він отримує від третіх осіб за продаж товару Комітента (п.п. 2.1-2.4 Договору).
Пунктом 4.1.1 Договору передбачений обов'язок Комітента передати Комісіонеру товар в асортименті та кількості по узгодженню з Комісіонером.
У свою чергу, згідно із п. 3.1.1 Договору Комісіонер зобов'язаний прийняти від Комітента товар, вказаний у Додатку № 1 до Договору, та зберігати товар, включаючи упаковку, в належних умовах до моменту реалізації (передачі) третім особам чи до повернення Комітенту.
Товар, переданий Комісіонеру від Комітента, є власністю останнього. Право власності зберігається за Комітентом до моменту продажу (передачі) товару Комісіонером третій особі (п. 5.1 Договору).
Крім того, п.п. 3.1.5, 3.1.6 Договору передбачено, що Комісіонер здійснює оплату Комітенту за проданий товар не пізніше 3-х банківських днів з моменту його продажу (передачі) третім особам, та здійснює остаточну повну оплату Комітенту за проданий товар, а не проданий товар повертає Комітенту протягом 7-ми календарних днів у випадку припинення дії Договору.
Згідно із п. 6.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє 1 календарний рік. Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за 14 днів жодна із сторін не повідомила про намір його розірвати (п. 6.3 Договору).
Так, на виконання умов Договору Комітент передав Комісіонеру товар на загальну суму 6 462,12 грн, що підтверджується видатковими накладними від 21.11.2011 № Чил-000660 на суму 5 337,91 грн (а.с. 12) та від 13.02.2012 № Чил-000092 на суму 1 124,21 грн (а.с. 13).
Однак, Комісіонер згідно прибуткової накладної (повернення) від 23.04.2012 № Чил-000049 повернув Комітенту товар на суму 2 485,42 грн (а.с. 14).
За таких обставин, у відповідача на реалізації залишився товар позивача на загальну суму 3 976,70 грн (6 462,12 грн - 2 485,42 грн = 3 976,70 грн).
Заявою від 02.11.2012 ФОП Чилінгіров Е.Ш. повідомив ФОП Шамраєва О.І. про закінчення строку дії Договору та небажання його продовжувати на новий строк. Крім того, Комітент вимагав від Комісіонера здійснити остаточну повну оплату за проданий товар, а непроданий товар повернути позивачу протягом 7-ми календарних днів (а.с. 15). Надіслання позивачем вищевказаної заяви на адресу відповідача підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 16).
Проте, зобов'язання з повернення непроданого Комісіонером товару або сплати грошових коштів за проданий товар у добровільному порядку відповідачем виконані не були, що, в свою чергу, і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором комісії.
Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно із ч. 3 ст. 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами були узгоджені асортимент товарів та рекомендовані роздрібні ціни на них, що підтверджується Додатком № 1, який підписаний без зауважень позивачем і відповідачем, та їх підписи скріплені печатками (а.с. 11, 45). Ураховуючи викладене, суд вважає, що сторони погодили всі істотні умови Договору, у зв'язку з чим він є укладеним з дати його підписання. Оскільки вищевказаний Договір недійсним у судовому порядку не визнавався, він, у силу ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
Крім того, ч. 1 ст. 1021 ЦК України визначено, що комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.
Як встановлено судом, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, що підтверджується підписаними без зауважень видатковими накладними на загальну суму 6 462,12 грн та прибутковою накладною на суму 2 485,42 грн. Дані накладні відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерськими документами та відображають факти здійснення між сторонами господарських операцій. Вищевказане відповідачем не спростовано, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
У той час, строк дії Договору закінчився 21.11.2012, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання зі здійснення остаточної оплати з позивачем за проданий товар або повернення позивачу непроданого товару.
Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та у 7-ми денний строк остаточно не розрахувався з позивачем та не повернув непроданий товар, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з ФОП Шамраєва О.І. на користь Чилінгірова Е.Ш. суми основного боргу у розмірі 3 976,70 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за порушення зобов'язання. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо здійснення остаточного розрахунку з позивачем за проданий товар або повернення позивачу непроданого товару, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.
У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.
Так, п.п. 7.1, 7.2 Договору у випадку несвоєчасного перерахування Комітенту коштів, виручених від реалізації товару (згідно п. 3.1.5 Договору), та у випадку несвоєчасного повернення товару (згідно п. 3.1.6 Договору), Комісіонер сплачує Комітенту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Аналізуючи вищевказані умови Договору, суд дійшов висновку, що сторонами в Договорі не був передбачений штраф за неналежне виконання зобов'язань, як це зазначено у позові. Оскільки п.п. 7.1, 7.2 Договору встановлений обов'язок Комісіонера сплатити Комітенту неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, то така неустойка за своєю правовою природою є пенею (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
У той час, правила щодо нарахування позивачем пені, що зазначені у Договорі, відповідають приписам ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка передбачає, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 29) пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання становить 99,53 грн. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було. Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені у зазначеному розмірі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, згідно із ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позову покладаються на відповідача.
У той час, позивач просив стягнути з відповідача суму судових витрат, пов'язаних із отриманням витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у розмірі 129,60 грн.
Судом встановлено, що ухвалою суду від 16.01.2013 на позивача був покладений обов'язок надати суду витяги про включення позивача і відповідача до вищевказаного реєстру. 29.01.2013 позивач надав суду оригінали зазначених витягів (а.с. 30-31), сплативши за їх отримання грошові кошти в загальному розмірі 129,60 грн, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 26-27). Отже зазначені витрати, понесені позивачем у зв'язку з реалізацією ним процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат і покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шамраєва Олександра Івановича на користь Фізичної особи-підприємця Чилінгірова Енвера Шевкетовича грошові кошти у розмірі 4 076,23 грн (чотири тисячі сімдесят шість грн 23 коп), у т.ч. 3 976,70 грн основної заборгованості, 99,53 грн пені.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шамраєва Олександра Івановича на користь Фізичної особи-підприємця Чилінгірова Енвера Шевкетовича витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп).
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шамраєва Олександра Івановича на користь Фізичної особи-підприємця Чилінгірова Енвера Шевкетовича витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 129,60 грн (сто двадцять дев'ять грн 60 коп).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складене 19.02.2013.
Суддя О.С. Янюк