Справа № 2/1027/1939/12 Головуючий у І інстанції Лаврік В.В.
Провадження № 22-ц/780/933/13 Доповідач у 2 інстанції Панасюк С.П.
Категорія 36 18.02.2013
14 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Савченка С.І.,
суддів: Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Малополовецької сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним, -
У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд, визнати недійсним заповіт, складений 01 липня 2011 року від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що починаючи з 22 червня 1959 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_4
19 січня 2011 року ОСОБА_4 поїхала проживати до дочки у м.Фастів. В ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
У березні 2012 року позивач вирішив подарувати все належне йому майно, зокрема будинок в якому він проживав разом з померлою дружиною своєму молодшому синові - ОСОБА_5
Проте, в нотаріальній конторі позивача повідомили, що за життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно відповідачу.
Стверджує, що на момент складення заповіту ОСОБА_4 перенесла три інсульти, а тому не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
З огляду на викладене оспорюваний заповіт позивач вважає недійсним, а тому звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що позивачем в судовому засіданні не доведено тієї обставини, що заповідач під час складення оспорюваного заповіту заповідач не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, починаючи з 22 червня 1959 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (а.с.5).
01 липня 2011 року ОСОБА_4 склала заповіт, за яким заповіла все своє майно, що належить їй на момент складення заповіту та буде належати їй після смерті відповідачці (а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с.4).
Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на ту обставину, що заповідач в момент складення заповіту не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, однак такі твердження апелянта є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно із роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними в п.16 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9 правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.
При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
В судовому засіданні встановлено, що під час розгляд справи, жодної із сторін клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи не заявляла.
Крім того, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності вимог позивача, в частині визнання недійсним заповіту з підстав його укладення під впливом тяжкої обставини чи складення удаваного заповіту, з огляду на те, що позивач всупереч вимогам ч.1 ст.60 ЦПК України не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні прозову з вказаних підстав.
Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про порушення судом норм процесуального права, зокрема при відмові суду у задоволенні клопотання щодо призначення судової почеркознавчої експертизи, з огляду на те, що позов пред'являвся з інших правових підстав.
Відповідно до ч.2 ст31 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.
З матеріалів справи не вбачається, що позивач до початку розгляду справи по суті подавав письмову заяву про зміну правових підстав позову, а тому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги інші твердження позивача, якими він обґрунтовував свої вимоги після подачі позову.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, а тому відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_2 та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: