73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
09.02.2009 Справа № 11/472-08
Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю представників учасників процесу:
від позивача: Скорика С.Ф.- пров. ю/к, дов. № 30-19/57 від 03.01.2008р.
від відповідача: Славича В.М.- керівника
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон
до Комунального підприємства спільної власності і територіальних громадобласті по проведенню виставково-ярмаркових заходів в області "Херсон-виставка", м. Херсон
про стягнення 73500 грн. 30 коп.
Про обставини справи зазначено в ухвалах суду від 02.12.2008р. та 15.01.2009р., якими розгляд справи відкладався.
Провадження у справі здійснюється за позовом про стягнення 73500,30грн. за нікчемним договором № 1-ХВ-06 від 27.01.2006р.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що договір щодо надання консультаційних послуг укладено між сторонами без дотримання процедури закупівель послуг за рахунок державних коштів, передбаченої Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», без проведення необхідного тендеру. За викладенням позову недійсність договору встановлено ст.34 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Поряд з твердженням про нікчемність договору позивач серед підстав вимог стверджує, що договір не виконувався іншою стороною, це встановлено КРУ в Херсонській області за актом № 06-18/16 від 24.09.2008р. щодо ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт» за період з 01.01.2006р. по 01.07.2008р. Позивач вказує, що не надавав завдань, запитів відповідачу щодо вчинення послуг відповідачем на користь позивача. Позивач також зауважує про відсутність належних документів бухгалтерського обліку щодо операцій, вартість яких заявлена до повернення як безпідставно оплачена.
Позивач вважає правочин таким, що не був спрямованим на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.
Позивач наголошує, що послуги, які маються на увазі за викладенням договору, за своєю природою могли б отримуватися з довідкової комп'ютерної системи "Ліга. Закон" та виконуватися безпосередньо підрозділом позивача - юридичною службою, а тому не було необхідності, доцільності в отриманні таких послуг від сторонньої особи - від відповідача.
Також позивач зазначив, що КП "Херсон-Виставка" створено з метою активізації і підвищення рівня організації проведення виставок, розширення ринку товарів місцевого виробництва. За статутом відповідача не передбачено здійснення діяльності у сферах права, бухгалтерського обліку та аудиту, консультування з питань комерційної діяльності та управління; жодного дозволу, свідоцтва тощо на здійснення такої діяльності відповідач не має.
Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення проти позовних вимог, які полягають у наступному.
До предмету діяльності підприємства за статутом віднесено здійснення будь-якої діяльності, що не суперечить чинному законодавству. Інформаційно-консультаційні послуги, які надавались позивачу, не потребують спеціальних дозволів, ліцензій.
Договір виконано учасниками, виконання його відповідачем підтверджується актами виконаних робіт, звітами про виконання умов договору.
Оскільки позивач тендеру не проводив, не мають застосовуватися ст.29, 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" щодо нікчемності договорів, укладених з порушенням порядку акценту тендерних пропозицій. У разі проведення закупівлі послуг без проведення тендеру має відповідати голова тендерного комітету, який відповідно до ст.12 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" організовує роботу тендерного комітету і несе персональну відповідальність за виконання покладених на комітет функцій.
Відповідач за відзивом на позовну заяву наводить тезу про те, що позивач намагається перекласти на нього відповідальність за стверджувані позивачем порушення.
Також відповідач вважає, що статтею 34 вказаного Закону передбачено можливість визнання виключно за рішенням суду недійсним договору, укладеного з порушенням цього Закону. Судом договір від 27.01.2006р. недійсним не визнавався.
У судовому засіданні 05.02.2009р. оголошувалась перерва до 15-00 09.02.2009р.
27.01.2006р. між Херсонським морським торговельним портом (далі - порт, позивач) та комунальним підприємством Херсонської обласної ради "Херсон-виставка" (далі - підприємство, відповідач) укладено угоду № 1-ХВ-06, предметом якої зазначено надання підприємством для порту консультаційних послуг у різних сферах господарської діяльності. Зокрема виконавець за угодою (підприємство) зобов'язався:
- надавати консультаційні послуги щодо визначення внутрішніх та зовнішніх пріоритетів порту, шляхів розв'язання актуальних проблем економічного, технічного, наукового та соціального характеру;
- надавати узагальнення щодо орієнтування на підвищення рівня господарської діяльності порту, посилення її впливу на створення позитивного іміджу порту з метою налагодження зв'язків на ринку України та за її межами з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності;
- надавати консультаційне супроводження з питань економічного, технічного, наукового та соціального розвитку порту;
- надавати юридичні послуги та консультації щодо господарської діяльності порту;
- вести претензійно-правову роботу щодо внутрішніх та зовнішніх питань;
- здійснювати представництво та супроводження справ порту у судах всіх рівнів, а також організаціях, підприємствах, установах незалежно від форм власності.
Замовник за угодою (порт) зобов'язався щомісячно оплачувати послуги, вартість послуг сторони визначили сумою в 5500грн. за місяць.
Сторони також обумовили можливість виконання та оплати додаткових робіт, вартість яких не входить до зазначених 5500грн. щомісячної плати, можливість зміни плати за обслуговування при певних чинниках.
Платіжними дорученнями № 1536, 1537, 1538 від 21.04.2006р., № 1763 від 04.05.20006р., № 2029, 2030 від 23.05.2006р., № 2450, 2451 від 19.06.2006р., № 3126 від 21.07.2006р., № 2861 від 13.07.2006р., № 2915 від 17.07.2006р. позивач сплатив на користь відповідача загалом 73500,30грн. з призначенням платежу - за консультаційно - інформаційні послуги за певними рахунками відповідача.
Актами здавання-прийняття виконаних робіт № СФ-0000002 від 28.02.2006р., № СФ-0000003 від 31.03.2006р., № СФ-0000004 від 21.04.2006р., № СФ-0000003 від 04.05.2006р., № СФ-0000008 від 19.06.2006р., № СФ-0000006 від 2006р., № СФ-0000005 від 2006р., № СФ-0000009 від 19.06.2006р., № СФ-0000011 від 10.07.2006р., № СФ-0000010 від 03.07.2006р., № СФ-0000012 від 17.07.2006р. (копії на а.с.17-27 надані позивачем, копії на а.с.87-97 надані відповідачем), сторони посвідчили факти виконання відповідачем для позивача консультаційно-інформаційних послуг, вартість яких загалом склала 73500,30грн.
Додатково виконання робіт відповідачем підтверджується його внутрішніми документами - звітами про виконання умов договору за лютий-липень 2006р., копії яких надані відповідачем - на а.с.98-103.
Вимоги про стягнення 73500,30грн. позивач пов'язує з твердженнями про безпідставність перерахування цієї суми відповідачу (відповідно, про безпідставність її отримання відповідачем), про нікчемність угоди (маючи на увазі наслідки нікчемної угоди), про відсутність права (дозволу, повноваження за статутом) у відповідача надавати послуги за угодою, про фактичне невиконання відповідачем угоди, про те, що правочин не був спрямованим на реальне настання правових наслідків, роботи щодо послуг за договором могли б виконуватися позивачем самостійно без залучення відповідача (відсутність раціональності, необхідності отримувати такі послуги від відповідача). Поряд з цим, за резолютивною частиною позову позивач суму за ціною позову назвав і боргом.
Позов задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.
Суд не має достатніх підстав вважати названу угоду між сторонами від 27.01.2006р. № 1-ХВ-06 нікчемною з огляду на таке.
Відповідно до ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є, зокрема, недодержання в момент правочину стороною (сторонами) вимог щодо змісту правочину, обсягу дієздатності учасників, щодо свободи волевиявлення та його відповідності внутрішній волі, щодо спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), щодо якого не вимагається визнання судом його недійсним.
Станом на день укладення сторонами угоди № 1-ХВ-06 - на 27.01.2006р. частина 3 ст.34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (далі - Закон № 1490) була викладена так: "Укладений договір вважається недійсним, якщо:
- замовник не дотримався вимог частини другої ст. 2 9 цього Закону;
- договір було укладено в період зупинення процедури закупівлі в разі подання скарги замовнику або уповноваженому органу;
- договір було укладено всупереч вимогам тендерної документації та визначеним у ній основним умовам, які повинні були бути обов'язково включені до договору про закупівлю.
Укладений договір може визнаватися недійсним виключно за рішенням суду.
Дія цієї частини не поширюється на застосування процедур запиту цінових пропозицій (котирувань) та закупівлі в одного постачальника".
В такій редакції наведена частина 3 ст.34 Закону № 1490 діяла з 22.08.2005р. по 17.03.2006р.
Частина 2 ст.29 цього Закону станом на 27.01.2006р. діяла в такій редакції: "Протягом п'яти календарних днів з дня акцепту замовник надсилає переможцю торгів повідомлення про акцепт тендерної пропозиції, строк дії якої не закінчений, а також надсилає всім учасникам процедур відкритих торгів, двоступеневих торгів і торгів з обмеженою участю письмове повідомлення про результати торгів (у тому числі через інформаційні системи в мережі Інтернет) із зазначенням назви та місцезнаходження учасника-переможця, тендерна пропозиція якого визнана найкращою за результатами оцінки.
З учасником, тендерну пропозицію якого було акцептовано, замовник укладає договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації у строк не раніше ніж через п'ять робочих днів з дня відправлення письмового повідомлення всім учасникам процедур відкритих торгів, двоступеневих торгів і торгів з обмеженою участю про їх результати, але не пізніше ніж через 21 робочий день з дня акцепту. Всі витрати, пов'язані з укладанням договору, можуть покладатися на учасника - переможця процедури закупівлі, на умовах, визначених у тендерній документації, та відповідно до положень Цивільного кодексу України. Будь-які витрати, понесені учасником - переможцем процедури закупівлі у зв'язку з участю в тендері та укладенням договору, в тому числі пов'язані з його нотаріальним посвідченням на вимогу замовника, не вважаються збитками і не підлягають відшкодуванню учаснику".
Тезу про нікчемність угоди позивач пов'язує з твердженнями про поширення на відносини Закону № 1490 та про укладення договору в порушення цього Закону без проведення обов'язкового тендеру.
Сфера застосування цього Закону очерчена статтею 2 Закону, а визначення основних термінів наведено у ст.1 Закону № 1490.
В редакції цих статей Закону № 1490 станом на 27.01.2006р.:
- цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 30тис.грн., а робіт - 300 тисяч грн.
- під державними коштами для цілей цього Закону розумілися виключно кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг.
За статутом позивач є державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству транспорту України, є самостійним господарюючим суб'єктом із самостійним балансом.
Позивач не відносив до числа підстав вимог, не наводив та не доводив даних про те, що станом на 27.01.2006р. сторони мали наміри оплачувати послуги державними коштами у розумінні "державних коштів" за Законом № 1490 станом на 27.01.2006р. (за рахунок власне бюджетних коштів, коштів цільових фондів, Пенсійного фонду та фондів страхування). Позивач серед підстав вимог має на увазі наступну за хронологією редакцію ст.1 Закону № 1490 щодо визначення терміну "державні кошти" для цілей цього Закону, яка стала чинною з 18.03.2006р. та віднесла до поняття "державні кошти" і кошти державних підприємств. Така зміна Закону з огляду на правила дії матеріального закону у часі не створює підстав для висновку про нікчемність угоди, укладеної раніше за чинності попередньої редакції Закону.
Позивач не доводив того, що і фактично послуги оплачувалися бюджетними коштами чи коштами названих фондів.
Таким чином, за наведеними позивачем обґрунтуваннями нема підстав оцінювати угоду сторін як нікчемну.
Підстави оплати коштів у сумі 73500,30грн. позивачем на користь відповідача зазначені за текстами платіжних доручень, про що вже вказано в цьому судовому рішенні (за консультаційно-інформаційні послуги). Вважати про безпідставність перерахування, отримання коштів за такими платіжними документами за цією ознакою суд підстав не вбачає.
Стверджуючи про укладення договору відповідачем за відсутності у нього права (дозволу, повноважень за статутом) надавати ці за природою послуги та про те, що правочин не був спрямованим на реальне настання правових наслідків, позивач за цими ознаками не заявляв вимоги про визнання угоди, договору, правочину, зобов'язань недійсними. За цими ознаками договір між сторонами від 27.01.2006р. не визнавався недійсним судом.
Суд приймає до уваги вже наведені дані про фактичне вчинене виконання обома сторонами зобов'язань за договором на суму 73500,30грн., які спростовують недоведене позивачем твердження про те, що договір не був спрямованим на реальне настання правових наслідків.
Суд констатує, що надання консультаційних, юридичних, представницьких послуг за природою та чинним законодавством не потребує якихось спеціальних дозволів, які позивач має на увазі за викладенням позову. За статутом відповідач вправі займатися будь-якою господарською діяльністю, що не суперечить чинному законодавству.
Теза позивача про відсутність раціональності, необхідності залучати ті послуги відповідача, які позивач міг би отримати власними силами, по суті є оцінкою раціональності власної підприємливості. Недоцільність у минулому послуг за нинішньою оцінкою особи, яка їх отримала, не звільняє цю особу від обов'язку оплачувати послуги на виконання договірних зобов'язань та не свідчить про безпідставність такого виконання.
Поряд з викладеним суд не вбачає підстав за наведеними позивачем обґрунтуваннями вважати 73500,30грн. боргом відповідача перед позивачем, як це зазначено за резолютивною частиною позовної заяви.
Позивачем не наведено та не доводилось, а судом не встановлено, щоб відповідач мав зобов'язання з повернення позивачу отриманих за послуги 73500,30грн.
Судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Суддя В.В. Чернявський
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України
11.02.2009р.