12 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
Червинської М.Є., Лесько А.О., Черненко В.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2012 року,
У серпні 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 35 800 дол. США строком до 26 вересня 2028 року зі сплатою відсотків за використання кредиту в розмірі 10,50% річних. У забезпечення виконання умов кредитного договору 26 вересня 2007 року укладено договір поруки, за яким ОСОБА_5 зобов'язувався відповідати перед банком у тому ж обсязі, що і ОСОБА_4, зокрема за повернення основної суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених кредитним договором. Позивач зазначив, зо зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 не виконує, станом на 5 серпня 2010 року сума простроченої заборгованості за кредитним договором склала 39 395,73 дол. США.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31жовтня 2012 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 395, 73 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29 березня 2011 року становить 313 590 грн. 01 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 554 ЦК України, уразі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Суди вирішуючи спір, виходили із того, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, та дійшли обґрунтованого про солідарне стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором.
Доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_5 про призначення судового засідання в апеляційному суді спростовуються матеріалами справи.
Так, за клопотанням ОСОБА_5 в судовому засіданні 17 жовтня 2012 року було оголошено перерву до 31 жовтня 2012 року (а.с. 128, 130).
Згідно із зворотнім повідомленням (а.с. 132 судову повістку про виклик в судове засідання на 25 жовтня 2012 року отримав батько ОСОБА_5
Згідно із ч. 3 ст. 76 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
Таким чином доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: М.Є. Червинська
А.О. Лесько
В.А. Черненко