Ухвала
іменем україни
06 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.
суддів: Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.,
Журавель В.І., Ситнік О.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунальне підприємство «Деснянське» Чернігівської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2012 року, -
У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, в зв'язку з її непроживанням у вказаному жилому приміщенні більше шести місяців без поважних причин.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 вересня 2012 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі, поданій через свого представника ОСОБА_7, ОСОБА_3 просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено факт безперервної відсутності відповідача у спірному жилому приміщенні понад встановлені законом строки, а також із того, що остання не втрачала юридичного зв'язку із квартирою, що є предметом спору, не дивлячись на те, що вона навчається та працює в Королівстві Швеції.
З такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного.
Виходячи з положень ст. 71 ЖК України та роз'яснень, що містяться в п.п. 10 і 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 "Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України", право користування жилим приміщенням при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї зберігається протягом шести місяців або інших строків, передбачених цією статтею. В разі відсутності цих осіб понад встановлені строки з поважних причин (перебування у відрядженні,
внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) цей строк може бути продовжений судом.
Отже, тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.
Судам під час розгляду справи встановлено, що квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_5.( дружина), дочки - ОСОБА_4, ОСОБА_6 та малолітня онука ОСОБА_1, а фактично проживають лише ОСОБА_5, ОСОБА_6 та малолітня онука ОСОБА_1.
Також установлено, що відповідачка ОСОБА_4 вибула у Швецію за трудовою візою, 29 травня 2010 року вона одружилася з ОСОБА_8, зареєстрована в країні 31 травня 2011 року і на даний час працює та навчається в Королівстві Швеція (Наукова школа в м.Бурос) за офіційним дозволом на перебування з терміном дії візи до 16 листопада 2016 року.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, суд першої інстанції послався на трудову угоду (а.с.63), за якою остання прибула у Швецію, при цьому, всупереч вимогам ст.59, ч.2 ст.64 ЦПК України, не звернув увагу на те, що вказаний документ без будь-якої печатки і є ксерокопією, ніким не завірений, не легалізований.
Разом з тим, відповідно до ст.64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд має право вимагати додання оригіналу.
Оригінали письмових доказів, як зазначено у статті 138 ЦПК України, до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Втім, з матеріалів справи не вбачається, що судом досліджувався оригінал трудової угоди.
Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст. 212 ЦПК України також належним чином не перевірив належність і допустимість всіх наданих сторонами доказів та не дав їм правової оцінки. Зокрема, не дав суд оцінки тій обставині, що ОСОБА_4 виїхала з України 02 квітня 2011 року і більше не в'їжджала до неї, що відповідач зареєстрована в національному реєстрі Швеції з 31 травня 2009 року і має особистий код 820618-1144 (а.с.90), що з 15 листопада 2011 року їй надано свідоцтво на постійне проживання у Швеції.
Вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору, тому суду апеляційної інстанції необхідно було їх перевірити.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, всебічно, повно й об'єктивно не з»ясував обставини справи та не надав їм належної оцінки. ухвалив судове рішення, що не відповідає вимогам законності і обґрунтованості, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 342,344 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 07 листопада 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: О.І. Євтушенко
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік