іменем україни
06 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.
суддів: Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.,
Журавель В.І., Ситнік О.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 16 лютого 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м.Києва від 25 жовтня 2012 року,-
ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «Фактор Ексім» на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 904 092,04 дол. США, що еквівалентно 198 640 018,93 грн, та пеню в розмірі 14 671 526,93 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 04 червня 2007 року між ним та ТОВ «Фактор Ексім» було укладено договір № 11158105000 про надання кредитних коштів. З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, 20 листопада 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 236139.
Оскільки ТОВ «Фактор Ексім» порушило зобов'язання за кредитним договором, що призвело до заборгованості по погашенню кредитних коштів, банк просив задовольнити позов.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 16 лютого 2012 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м.Києва від 25 жовтня 2012 року, позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та з ТОВ "Фактор Ексім" на користь ПАТ «УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії у розмірі 24 904 092 доларів США 04 цента, що еквівалентно 198 640 018 грн. 93 коп., та 14 671 526 грн. 93 коп. пені, а також судові витрати в розмірі 2 853 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанції, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення не відповідають.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок
невиконання ТОВ «Фактор Ексім» зобов'язань за кредитним договором, станом на 27 жовтня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 24904092,04 дол. США, яка підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку на користь банку.
Однак такого висновку суди дійшли з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом
обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Суди зазначених вимог закону не дотрималися.
Так, під час розгляду справи встановлено, що 04 червня 2007 року між АКБ «УкрСиббанк», правонаступником якого на даний час є ПАТ «УкрСиббанк», було укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11158105000 з ТОВ «ВКФ «ЗКОМ» (яке в подальшому було перейменовано в ТОВ «Фактор Ексім»), згідно п. 1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит у валютах, вказаних в договорі, у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 30 000 000,00 дол. США, у порядку та на умовах, зазначених в договорі. Кредитним договором також, передбачено, що надання кредиту здійснюється у повному обсязі в термін, не пізніше 04 грудня 2008 року, із розміром відсоткової ставки 10% річних за користування кредитними коштами, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково), відповідно до умов договору. Повернення кредиту повинно бути здійснено в тій самій валюті, в якій було отримано відповідний транш. За використання кредитних коштів понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 15% річних. Такий розмір ставки встановлюється до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.
20 липня 2007 року позивач уклав з ТОВ «Фактор Ексім» додаткову угоду № 1 до кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії, за умовами якої сторони домовилися викласти абзац п.1.1 договору в наступній редакції: «Банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредит у валютах, вказаних в договорі, у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 40 000 000,00 дол. США, у порядку та на умовах, зазначених в договорі».
За період з 12 червня 2007 року по 02 серпня 2007 року позичальнику було надано кредитні кошти на загальну суму 40 000 000,00 дол. США.
У подальшому між сторонами за кредитним договором були внесені зміни та доповнення до нього. Зокрема, 04 грудня 2008 року укладено додаткову угоду № 5, згідно якої сторони встановили нові відсоткові ставки, а саме за користування кредитними коштами -15 %, а за користування кредитними коштами понад встановлений термін - 30%. Додатковою угодою від 30 січня 2009 року встановлено кінцевий термін повернення кредиту - 01 квітня 2009 року.
З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання 20 листопада 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 236139.
Звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ «УкрСиббанк» зазначило, що у зв'язку порушенням ТОВ «Фактор Ексім» взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, повинен нести і поручитель.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Однією з підстав припинення поруки, передбаченою ч. 1 ст. 559 ЦК України є зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
У п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за
основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до п. 1.3.1 договору за використання кредитних коштів за договором встановлюється процентна ставка в розмірі 10 % за кредитами в доларах США. Відповідно до п.1.3.2 договору за користування кредитними коштами понад встановлений термін в розмірі процентна ставка встановлюється в розмірі 15 % в доларах США.
Згідно п. 1.2.2. кредитного договору позичальник в будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі, тобто в термін не пізніше 04 грудня 2008 року.
30 липня 2007 року між кредитором та боржником було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої було викладено преамбулу кредитного договору в іншій редакції та змінено адреси та інші реквізити сторін.
03 липня 2008 року сторонами було укладено додаткову угоду №3 до кредитного договору, відповідно до умов якої були зазначені нові банківські рахунки позичальника з яких кредитор мав право здійснювати списання грошових коштів.
За період з 12 червня 2007 по 30 серпня 2007 позичальнику було надано кредитні кошти на загальну суму 40 000 000 доларів США.
Додатковою угодою №4 від 17 листопада 2008 року сторони внесли зміни до кредитного договору та вказали додаткові способи забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором.
04 грудня 2008 року між кредитором та боржником було укладено додаткову угоду № 5, відповідно до якої були змінені п. 1.3.1 та п. 1.3.2 договору. Пунктом 1.3.1 в новій редакції було збільшено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами та визначено, що за використання кредитних коштів за кредитами в доларах США
встановлюється процентна ставка в розмірі 15 % річних. Відповідно ж до п. 1.3.2. договору за користування кредитними коштами за кредитами в доларах США понад встановлений термін процентна ставка встановлювалася в розмірі 30 % річних.
Пунктом 1 додаткової угоди №5 від 04 грудня 2008 року кінцевий термін повернення кредиту було встановлено 30 січня 2009 року.
28 січня 2009 року між кредитором та боржником укладено додаткову угоду №6, якою було продовжено кінцевий термін повернення кредиту до 17 лютого 2009 року.
Крім того п.3 вказаної додаткової угоди було встановлено комісію за внесення змін до кредитного договору в розмірі 2 000,00 грн, які позичальник зобов'язаний був сплатити не пізніше 06 листопада 2009 року.
30 січня 2009 року між сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду №7, якою кінцевий термін повернення кредиту встановлено 01 квітня 2009 року.
Всі додаткові угоди укладені без повідомлення та згоди поручителя.
Звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ «УкрСиббанк» зазначало, що 04 березня 2009 року між ним та ОСОБА_3 до вказаного вище договору поруки було укладено додаткову угоду № 1.
Заперечуючи факт підписання вказаної угоди, ОСОБА_3 просив суд витребувати у позивача оригінал вказаного правочину на підставі ст.64 ЦПК України, якою встановлено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд має право вимагати подання оригіналу.
Оригінали письмових доказів, як зазначено у статті 138 ЦПК України, до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Незважаючи на це, місцевий суд у порушення вищевказаних норм процесуального закону клопотання ОСОБА_3 залишив без задоволення, оригінал додаткової угоди №1 не витребував і не дослідмв, прийняв ксерокопію оспорюваної угоди як належний доказ у справі та поклав її в основу рішення.
Договором поруки від 20 листопада 2008 року ОСОБА_3 зобов'язався перед банком відповідати за виконання боржником усіх зобов»язань по основному договору.
Втім, вирішуючи спір, суд не звернув уваги на заперечення ОСОБА_3 про те, що внесенням змін до основного договору №11158105000 від 04 червня 2007 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фактор Ексім» додатковими угодами без згоди поручителя змінили основне зобов'язання, внаслідок чого було збільшено обсяг його відповідальності, а саме, продовжено строк користування кредитними коштами, а, отже, і строк сплати відсотків за таке користування, збільшено розмір відсотків за користування кредитними коштами, встановлено додаткову комісію, й відповідно до цього належним чином не визначився з питанням
про те, чи не призвело укладення між банком та боржником додаткових договорів без отримання на це у порушення умов п. 4.4. договору поруки згоди поручителя до збільшення обсягу його відповідальності та чи не є це у даному випадку в розумінні положень ч. 1 ст. 559 ЦК України підставою для припинення поруки й відповідно відсутністю підстав для покладення на поручителя обов'язку погашення суми боргу та сплати штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору поруки передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою розуміється як візування змін до кредитного договору поручителем, так і отримання згоди шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями тощо.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 надавав згоду на зміну умов кредитного зобов'язання (кредитного договору) у формі письмових заяв, листів, візувань проектів змін до договору тощо.
Отже, суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та нормою, яка підлягає застосуванню та, не звернувши уваги на вищенаведені вимоги закону й умови укладеного між сторонами договору поруки, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів на користь банку кредитної заборгованості.
Суд взагалі ухилився від з'ясування обставин, що свідчить про недотримання встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд на зазначене також уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін, обмежившись лише формальними фразами, що воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого суду слід урахувати наведене та залежно від установленого вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 16 лютого 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м.Києва від 25 жовтня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: О.І. Євтушенко
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік