ІМЕНЕМ УКРАЇНи
13 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Горелкіної Н.А.,Іваненко Ю.Г.,
Журавель В.І.,Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, за касаційною скаргою обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2012 року,
Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» (далі - ОКВП «Дніпро-Кіровоград») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що ОСОБА_6, як власнику квартири АДРЕСА_1 надаються позивачем послуги з водопостачання та водовідведення.
Вказувало, що станом на 01 червня 2012 року за ОСОБА_6 утворилася заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції у розмірі 3035 грн. 39 коп., яку просив стягнути з відповідача.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 вересня 2012 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОКВП «Дніпро-Кіровоград» 2482 грн. 80 коп. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 вересня 2012 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОКВП «Дніпро-Кіровоград», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.
За вимогами статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Однак вказані вимоги судами дотримано не було.
Стягуючи заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення, суд першої інстанції керувався тим, що сторони перебувають у правовідносинах з надання комунальних послуг, у яких ОСОБА_6 є споживачем таких послуг, однак своїх зобов'язань з оплати наданих послуг відповідач не виконував. Відмовляючи у стягненні 3 % річних та індексу інфляції, суд зазначав, що вказані зобов'язання не є грошовими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд керувався тим, що ОКВП «Дніпро-Кіровоград» не надало доказів того, що воно є правонаступником КП «Кіровоградське ВКГ», до матеріалів цивільної справи не додано передавального акту щодо боржників підприємства.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що у результаті реорганізації до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» було приєднано КП «Кіровоградське водопровідно-каналізаційне господарство» Кіровоградської міської ради і з 01 квітня 2012 року ОКВП «Дніпро-Кіровоград» є правонаступником вказаного підприємства. ОКВП «Дніпро-Кіровоград» зазначало, що з вересня 2008 року по травень 2012 року включно ОСОБА_6 не виконує свої зобов'язання з оплати отриманих послуг, що потягло виникнення заборгованості у розмірі 2663 грн. 39 коп. Просило стягнути з відповідача окрім заборгованості, 3 % річних та індекс інфляції.
У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_6 посилався на пропуск позивачем строку позовної давності та неправильний розрахунок оплати за спожиті послуги, вважаючи, що нарахування оплати повинно було проводитися на одну особу, оскільки у вказаному житловому будинку він проживає один та заперечував проти того, що звертався із заявою про нарахування оплати послуг на двох осіб.
Аналогічні доводи ОСОБА_6 виклав і у апеляційній скарзі.
Справа до розгляду у суді апеляційної інстанції була призначена на 24 жовтня 2012 року і того ж дня судом ухвалене рішення.
У рішенні апеляційного суду підставою для відмови у позові зазначено відсутність доказів того, що ОКВП «Дніпро-Кіровоград» є правонаступником КП «Кіровоградське ВКГ».
Однак, при розгляді справи, вбачається, що суд апеляційної інстанції, у порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив належним чином обов'язок сторін надавати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень, не надав часу сторонам для надання відповідних доказів.
Крім того, суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, не обґрунтувавши у мотивувальній частині рішення необхідність цього.
Суд не врахував, що певну частину строку, за який виникла заборгованість з оплати наданих комунальних послуг, такі послуги надавалися позивачем.
Апеляційний суд не перевірив висновків суду першої інстанції щодо відмови у стягненні 3 % річних та індексу інфляції та висновку суду про те, що вказані зобов'язання з оплати комунальних послуг не є грошовими зобов'язаннями та не надав їм правової оцінки з урахуванням вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України та відповідної практики Верховного Суду України, постанови якого, згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.
Оскільки судом апеляційної інстанції не виконано вимоги, передбачені ст. 303 ЦПК України, рішення суду належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: П.О. Гвоздик
Судді: Н.А. Горелкіна
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік