11 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мартинюка В. І.,
суддів: Кадєтової О. В., Маляренка А. В.,
Матвєєвої О. А., Остапчука Д. О.,
розглянувши заяву ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2012 року у справі за позовом першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання недійсним державного акту та договору купівлі-продажу земельної ділянки,
Перший заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту та договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 02 жовтня 2009 року, серії ЯЖ № 039139, розташовану на АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:62:500:0009, площею 0,0993 га, вартістю 2 293 080 грн 25 коп., виданий ОСОБА_5, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-7-02967.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0993 га, що розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:62:500:0009, укладений 14 квітня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_7
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2012 року у відкритті касаційного провадження у даній справі відмовлено на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3, діючого в інтересах ОСОБА_4, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2012 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. ст. 215, 216, 228 ЦК України та ст. 140 ЗК України.
Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, заявник наводить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року, узагальнення Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Із змісту судових рішень, на які посилається заявник, вбачається, що вони ухвалені по спорах з приводу визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, постановляючи ухвалу від 14 грудня 2011 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з позицією суду першої та апеляційної інстанцій про те, що ст. 140 ЗК України не передбачено такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку.
В той же час, постановляючи ухвалу від 08 жовтня 2012 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з позицією апеляційного суду про те, що оскільки волевиявлення на отримання у власність земельної ділянки у ОСОБА_5 не було, рішення, на підставі якого видано державний акт на право власності на ім'я останньої скасовано, то, виходячи з приписів ст. ст. 215, 216, 228 ЦК України, позов в частині визнання оспорюваного державного акту та договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки недійсними є обґрунтованим.
Крім того, при постановленні ухвали від 14 грудня 2011 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ не застосовував приписи ст. ст. 215, 216, 228, 268 ЦК України, про неоднакове застосування яких ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_4, подав заяву про перегляд судового рішення.
В свою чергу, при постановленні ухвали від 08 жовтня 2012 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ не застосовував приписи ст. 140 ЗК України, про неоднакове застосування якої ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_4, подав заяву про перегляд судового рішення.
Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що у наведених справах тотожними є встановлені судами фактичні обставини, які мають значення для вирішення спорів, які розглядались, а, відповідно, що правовідносини, які виникли між особами, які брали участь у розгляді вказаних справ, подібні і мало місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в порівнянні із справою, у якій постановлена ухвала, яку просить переглянути заявник, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень.
Посилання заявника на узагальнення Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, не може здійснюватися, оскільки судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, можуть бути рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалених як судом касаційної інстанції, апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року № 697-V.
Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковим є те, щоб цими рішеннями, що набрали законної сили, був вирішений спір по суті та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовані одні й ті самі норми матеріального права.
Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень, то у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання недійсним державного акту та договору купівлі-продажу земельної ділянки, за заявою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2012 року, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Мартинюк
Судді О. В. Кадєтова
А. В. Маляренко
О. А. Матвєєва
Д. О. Остапчук