13 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Колодійчука В.М.,
суддів: Висоцької В.С., Савченко В.О.,Гримич М.К., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю торгова будівельна компанія «Валган» про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання договору; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2012 року,
У грудні 2009 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, у якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути в солідарному порядку з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю торгова будівельна компанія «Валган» 200 грн. заборгованості за кредитним договором, укладеним 23 березня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6
Крім того, просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю торгова будівельна компанія «Валган», ОСОБА_7 заборгованість та пеню за кредитним договором в розмірі 1 196 303,71 доларів США, що еквівалентно 9 555 954 грн 10 коп., а також стягнути понесені у справі судові витрати.
Позовні вимоги банк обґрунтував тим, що зобов'язання боржника за кредитним договором забезпечено порукою на підставі договорів поруки, укладених між позивачем та іншими відповідачами. Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_6 належним чином не виконала у зв'язку з чим виникла кредитна заборгованість яку відповідачі добровільно не погашають, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання вказаного вище кредитного договору, посиючись на те, що кредитний договір від 23 березня 2007 року було укладено в іноземній валюті. Значна девальвація гривні, світова економічна криза позначилася на її підприємницькій діяльності та спроможності виконувати кредитні зобов'язання, крім того, банком було здійснено перерахування суми кредиту по новому курсу долара США та збільшено в односторонньому порядку процентну ставку за користування кредитом. Сторони оскаржуваного правочину не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами які істотно змінилися, що є достатньою підставою для його розірвання.
Крім того, ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання недійсним договору поруки від 12 січня 2009 року, укладеного між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», для забезпечення її зобов'язань за кредитним договором від 23 березня 2007 року, посилаючись на те, що оскаржуваний договір поруки був укладений умисно, про людське око і не мав на меті дійсно забезпечити порукою виконання зобов'язань основним відповідачем, а укладався між сторонами лише для зміни підсудності розгляду справи.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2012 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю торгова будівельна компанія «Валган» на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 200 грн кредитної заборгованості.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю торгова будівельна компанія «Валган» на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 9 555 954 грн 10 коп. (1 196 303, 71 доларів США), в тому числі 688 393, 22 доларів США заборгованості за кредитом, 368 054, 63 доларів США заборгованості за процентами та 139 855, 86 доларів США пені.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору та зустрічного позову ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про визнання договору поруки недійсним відмовлено.
Вирішено питання про відшкодування судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю торгова будівельна компанія «Валган» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.
В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2012 року залишено без змін.
У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 та товариства з обмеженою відповідальністю торгова будівельна компанія «Валган», апеляційний суд керувався тим, що з договорів поруки вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умови договорів поруки про їх дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України. В цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Строк виконання основного зобов'язання настав у березні 2009 року, а письмові вимоги поручителям вперше були направлені у квітні 2012 року, тому зобов'язання за договорами поруки ОСОБА_7 та товариства з обмеженою відповідальністю торгова будівельна компанія «Валган» слід вважати такими, що припинилися.
З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язався надати кредит в розмірі 800 тис. доларів США строком до 22 грудня 2019 року, а боржник зобов'язалася повернути отриманий кредит і сплатити проценти у встановленому договором розмірі та строки (а. с. 16-24).
У цей же день, між товариством з обмеженою відповідальністю торгова будівельна компанія «Валган» в особі директора ОСОБА_7 та банком було укладено договір поруки від 23 березня 2007 року, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком за виконання ОСОБА_6 її зобов'язань за кредитним договором від 23 березня 2007 року в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій (т. 1 а. с. 33).
23 березня 2007 року між банком та ОСОБА_7 було укладено ще один договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком за виконання ОСОБА_6 своїх обов'язків за кредитним договором від 23 березня 2007 року в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій (т. 1 а. с. 34).
Крім того, 12 січня 2009 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» було укладено договір поруки, за яким поручитель взяв на себе обов'язок відповідати перед банком за виконання ОСОБА_6 кредитних зобов'язань перед банком у розмірі 200 грн. (т. 1 а. с. 14).
Матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження того, що невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором від 23 березня 2007 року щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом призвело до виникнення заборгованості в розмірі 9 555 954 грн 10 коп. (1 196 303, 71 доларів США), з яких 688 393, 22 доларів США заборгованості за кредитом, 368 054, 63 доларів США заборгованості за відсотками та 139 855,86 доларів США пені.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Застосовуючи до спірних правовідносин норми ч. 4 ст. 559 ЦК України, з тих підстав, що строк виконання основного зобов'язання настав у березні 2009 року і з цього моменту, протягом шести місяців, банком не пред'явлено вимоги до поручителів, апеляційний суд не врахував того, що пунктами 11 договорів поруки від 23 березня 2007 року, укладених між банком та товариством з обмеженою відповідальністю торгова будівельна компанія «Валган», ОСОБА_7, визначено строк дії цих договорів «до повного виконання зобов'язань за кредитним договором».
Строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором визначено п.1.3. кредитного договору від 23 березня 2007 року - 22 березня 2019 року.
Таким чином, порука відповідачів, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю торгова будівельна компанія «Валган»; ОСОБА_7, не припинилася, оскільки момент початку обчислення шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання (22 березня 2019 року), ще не наступив.
На виконання умов зазначеного вище кредитного договору банк неодноразово звертався до ОСОБА_6 з вимогами дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування (т. 2 а. с. 51-58). Крім того, на виконання умов договорів поруки банк неодноразово направляв поручителям вимоги щодо виконання зобов'язань ОСОБА_6 (т. 2 а. с. 59-63).
Такі вимоги не були виконані, тому банк в 2009 році звернувся з вимогами до боржника та поручителів безпосередньо до суду.
Такі дії банку не суперечать вимогам закону.
В пункті 24 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», так, при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
З наведеного вище вбачається, що районним судом надано повну та об'єктивну оцінку правовідносинам які виникли між сторонами, в повній мірі досліджено обставини справи, чітко визначено строк закінчення кредитного договору та договорів поруки, обґрунтовано взято до уваги момент настання вимоги банку до боржника та поручителів.
Судом апеляційної інстанції помилково скасоване законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке необхідно залишити в силі, скасувавши рішення апеляційного суду, як того вимагає ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2012 року скасувати.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2012 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Колодійчук
Судді:В.С. Висоцька М.К. Гримич В.О. Савченко І.М. Фаловська