Ухвала
іменем україни
5 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Хопти С.Ф., Гулька Б.І., Луспеника Д.Д.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Анмакс», товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Родоніт», про стягнення суми заборгованості за кредитними договорами; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Анмакс» про внесення змін до кредитних договорів за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 7 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 листопада 2012 року,
У грудні 2009 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експрес-Банк»» (далі - ПАТ АБ «Експрес-Банк» ) звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за договором про відкриття мультивалютної лінії між АКБ «Експрес-Банк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Експрес-Банк» та яке 27 квітня 2012 року уступило право вимоги ТОВ «Кролікофф», та ТОВ «Анімакс», укладеним 28 вересня 2007 року, ТОВ «Анімакс» отримало кредит на суму 65 329 євро 45 центів і 18 939 080 грн. 43 коп. на строк до 28 березня 2011 року з процентною ставкою 17,5 % у гривні, 13 % річних у доларах США та 12,5 % у євро. У подальшому процентна ставка зросла до 24 % у гривні, 15 % річних у євро. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, між АКБ «Експрес-Банк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 28 вересня 2007 року були укладені відповідні договори поруки, за умовами яких поручителі поручалися перед кредитором за виконання зобов'язань позичальником. Свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі як ТОВ «Анмакс» так і поручителі не виконали і станом на 1 січня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 31 725 641 грн. 64 коп., яку позивач просив на підставі ст. 1050 ЦК України стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 7 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 листопада 2012 року, позов ТОВ «Кролікофф» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кролікофф» на підставі договору поруки від 28 вересня 2007 року заборгованість у розмірі 24 548 980 грн. 17 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Кролікофф» на підставі договору поруки від 28 вересня 2007 року заборгованість у розмірі 24 548 980 грн. 17 коп. У задоволенні позовних вимог ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Кролікофф» та стягуючи з поручителів: ОСОБА_4 та ОСОБА_7 кредитну заборгованість на підставі договорів поруки на користь ТОВ «Кролікофф», суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що оскільки строк основного зобов'язання не сплив, то застосування шестимісячного строку до поручителів є безпідставним.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 7 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
Б.І. Гулько
Д.Д. Луспеник