6 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Мартинюка В.І.,
Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року,
У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Обґрунтував вимоги тим, що через деякий час після його народження батьки разом з ним виїхали до Російської Федерації. Згодом шлюб між ними було розірвано, батько повернувся жити до України, де почав мешкати разом із своєю сестрою та матір'ю. ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер, а спадщину прийняла мати останнього ОСОБА_6 (бабуся позивача). Позивач за домовленістю з бабусею, відмовився від спадкування після смерті батька на її користь. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6, про що йому стало відомо тільки у грудні 2011 року, тобто після закінчення шестимісячного строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини. Посилаючись на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 6 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визначено ОСОБА_3, як спадкоємцю після ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, додатковий одномісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, з дня набрання рішенням законної сили.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_3, просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є спадкоємцем померлої за законом, однак ним пропущено шестимісячний строк, встановлений законодавством, для прийняття спадщини. Причини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини є поважними.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності будь-яких перешкод для подання відповідної заяви про прийняття спадщини, а судом першої інстанції помилково визнано поважною причину пропуску ОСОБА_3 строку для прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця. При цьому суд послався на постанову Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85 цс 12, постановлену у порядку Глави 3 Розділу V ЦПК України.
Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського міськвиконкому Київської області від 21 серпня 1996 року, актовий запис № 41, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_7
Згідно поданих документів, ОСОБА_3 з 7 липня 2000 року зареєстрований у АДРЕСА_1.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23 грудня 2008 року, квартира № 117, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належала на праві приватної власності ОСОБА_6 та членам її сім'ї ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в рівних долях.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7, спадщину після смерті якого прийняла мати ОСОБА_6, в тому числі з урахуванням частки, від якої відмовився син померлого ОСОБА_3
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6, відкрилась спадщина на належне їй майно: частину квартири АДРЕСА_2, гаражного боксу НОМЕР_1 в ГБК «Райдужний», що знаходиться по АДРЕСА_3 частини земельної ділянки розміром 0,2491 га, що знаходиться по АДРЕСА_4, земельної ділянки розміром 0,2632 га, що знаходиться по АДРЕСА_4.
23 серпня 2011 року ОСОБА_4 звернулась до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої матері, зазначивши, що інших спадкоємців немає.
Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_3 посилався на поважність причини його пропуску, зазначив що він постійно проживає в Російській Федерації, тому, зважаючи на велику відстань, не мав можливості часто відвідувати рідних на території України, про смерть спадкодавця ОСОБА_6 він не знав, про це його ніхто не повідомив. Про смерть баби він дізнався, коли приїхав у м. Київ 7 грудня 2011 року.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причин його пропуску. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Із змісту рішення апеляційного суду вбачається, що суд виходив із недоведеності позивачем існування будь-яких перешкод для подання відповідної заяви про прийняття спадщини, а судом першої інстанції помилково визнано в якості поважної причини пропуску строку відсутність інформації про смерть спадкодавця.
Між тим, дійшовши такого висновку, апеляційний суд помилково застосував правову позицію викладену в постанові Верховного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, згідно якої правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
Тобто у вказаній справі Верховний Суд України вважав, що не можуть розцінюватися, як поважні причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, відсутність у спадкоємця інформації про спадкове майно, а не смерть спадкодавця, на що посилався позивач при вирішенні вимог, що були предметом судового розгляду.
Отже, апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України, не навів мотивів, з яких він вважав неправильним висновки цього суду, не встановив та не зазначив у рішенні, в чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи, обмежившись посиланням на постанову Верховного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12.
Допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалене ним рішення не може вважатись законним і обґрунтованим, в зв'язку з чим підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_3, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді:Т.Л. Ізмайлова В.І. Мартинюк М.І. Наумчук Д.О. Остапчук