Ухвала
13 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Матвєєвої О.А.,
суддів: Леванчука А.О., Писаної Т.О.,Маляренка А.В., Юровської Г.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення, за касаційними скаргами ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2012 року та публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке діє через представника Шуліку Аліну Володимирівну, на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2012 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2012 року,
У лютому 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 204 525,00 грн. На забезпечення виконання умов договору відповідач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності. Позивач виконав передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти. Проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 06 січня 2012 року становить 581 291,23 грн. На підставі зазначеного, позивач просив суд звернути стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ КБ «Приватбанк» та виселити відповідача та всіх громадян, що зареєстровані і проживають у даній квартирі, із зняттям їх з реєстраційного обліку.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2012 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_7 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 лютого 2008 року в розмірі 581 291,23 грн на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_7 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 лютого 2008 року в розмірі 581 291,23 грн на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки та початкову ціну предмета іпотеки. У решті рішення залишено без змін.
ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У поданих до суду запереченнях на касаційну скаргу представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просить касаційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.
У касаційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просить вказані судові рішення змінити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарги підлягають відхиленню на таких підставах.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що 11 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 204 525,00 грн. Договір був укладений строком до 11 лютого 2036 року. Згідно з даним договором відповідач був зобов'язаний кожного місяця сплачувати суму кредиту та відсотки за користування кредитом та інші витрати відповідно до умов договору.
11 лютого 2008 року у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами був укладений договір іпотеки відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_7
У відповідача за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 06 січня 2012 року становила 581 291,23 грн.
З урахуванням встановлених обставин, суди дійшли вірного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 25).
Таким, чином відмовляючи у задоволенні вимог позивача про виселення ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно виходив із того, що позивачем не надано доказів, того що відповідач зареєстрований у спірній квартирі та буде перешкоджати процесу реалізації вищезазначеного нерухомого майна.
Наведені у скаргах ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПриватБанк» доводи висновків суду не спростовують.
З урахуванням того, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не визначив спосіб звернення стягнення на майно, апеляційний суд вірно скасував це рішення в указаній частині та ухвалив нове рішення.
Доводи касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що судом не деталізовано спосіб реалізації предмета іпотеки не заслуговують на увагу з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.
Відповідно до процедури продажу, визначеної ст. 38 цього ж Закону, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
Звертаючи стягнення на майно, що було предметом договору іпотеки, апеляційний суд визначив, що майно підлягає продажу, шляхом надання права іпотеко держателю на продаж предмета іпотеки.
Отже, визначивши спосіб реалізації майна, а саме - продаж, судом надані позивачу повноваження, необхідні для здійснення такого продажу.
Таким чином, при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційним судом дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.
Наведені в скаргах доводи не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
З урахуванням вказаного, оскаржуване рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги ОСОБА_7 та публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.А. Матвєєва
Судді: А.О. Леванчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана
Г.В. Юровська