Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.
суддів за участю прокурора представника потерпілоїзахисників Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В., Голюги В.В., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянула в судовому засіданні 5 лютого 2013 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2012 року.
Зазначеним вироком,
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7798,57 грн. та моральної шкоди - 50000 грн.
ОСОБА_8 визнано винною в тому, що вона 18 січня 2008 року, приблизно о 19:00, при керуванні автомобілем "Деу-Матіз" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в темну пору доби, рухаючись в напрямку вулиці Героїв Оборони по вулиці Генерала Родимцева у м. Києві зі швидкістю 30-35 км/год., була неуважною, бо під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу біля будинку №3, на порушення вимог п.п.1.5, 2.3 «б», 4.16 «а», 18.1 Правил дорожнього руху України не зупинилась, щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_11, проігнорувала її правом на перевагу під час переходу проїжджої частини дороги, позначеної дорожньою розміткою нерегульованого пішохідного переходу, внаслідок чого здійснила наїзд на потерпілу, заподіявши останній тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2012 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_8 покарання та вирішення цивільного позову змінено: на підставі ст. 75 КК України звільнено засуджену ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України; збільшено розмір стягнення відшкодування моральної шкоди та стягнено з засудженої ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 100 000 грн.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить судові рішення щодо ОСОБА_8 скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону. Вважає, що дорожня пригода сталася з вини потерпілої ОСОБА_12, яка порушила п.п. 4.10, 4.14 «а», «б» Правил дорожнього руху Україи. Зазначає, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Стверджує, що невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України.
У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_5 вказує на необґрунтованість та безпідставність доводів скарги і просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у підтримку касаційної скарги, думку прокурора та представника потерпілої ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, не підлягають, а неповнота досудового та судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга захисника ОСОБА_6, самі по собі, згідно ст. 367 КПК України, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень тільки в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 67 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.
Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримані.
Доводи захисника про те, що порушення потерпілою ОСОБА_12 правил дорожнього руху стало причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди, були перевірені судом та визнані непереконливими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, які відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достатності й достовірності.
Таким чином, проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність засудженої у вчиненні викладеного у вироку злочину і правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Апеляційний розгляд справи проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Всі наведені в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги захисника, належним чином перевірялись. Апеляційний суд визнав правильними оцінку судом першої інстанції доказів у справі та встановлені ним фактичні обставини справи.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., що стягнута апеляційним судом з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_12, яка у результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжкі тілесні ушкодження, колегія суддів вважає достатньою, виходячи з фізичних і моральних страждань потерпілої, а також з урахуванням принципів розумності та справедливості.
Призначаючи покарання ОСОБА_8, апеляційний суд, у відповідності до ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженої та конкретні обставин справи, прийшов до обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням. Призначене ОСОБА_8 покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження новий злочинів.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, то касаційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 серпня 2012 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
____________ ________________ ______________
О.В. Єлфімов Є.Б. Пузиревський Л.В. Шибко