іменем україни
24 січня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Остапчука Д. О., Кузнєцова В. О., Наумчука М. І.,
провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Перша Одеська державна нотаріальна контора, управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про визнання права власності на Ѕ частину будинку з надвірними спорудами, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, про визнання частково недійсним договору дарування, вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2012 року,
У грудні 2002 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на Ѕ частину садового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, визнати частково недійсним свідоцтво про право власності від 14 травня 1997 року на садовий будинок по АДРЕСА_1, визнати частково недійсним договір дарування від 20 травня 1997 року вказаного садового будинку, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, та вселити його в Ѕ частину цього будинку.
Посилався на те, що його батько ОСОБА_10 був спадкоємцем Ѕ частини садового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1. Вважає, що після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкове майно мало перейти до нього, проте ОСОБА_8 неправомірно оформила на себе право власності на весь спадковий садовий будинок.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу ОСОБА_4 необхідно відхилити з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Статтею 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Д. О. Остапчук
В. О. Кузнєцов
М. І. Наумчук