Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоОрлянської В.І.,
суддів:Кравченка С.І., Тельнікової І.Г.,
за участю прокурораТаргонія О.В.,
захисників: засудженогоОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні 31 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_10, засудженого ОСОБА_11, захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2012 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11
Вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2011 року засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 18 липня 2007 року Київським районним судом м. Сімферополя Автономної Республіки Крим за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі, звільненого 4 серпня 2009 року умовно-достроково на 11 місяців 27 днів,
за ст. 257 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
за ч. 4 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,
за ст. 257 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
за ч. 4 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше не судимого,
за ст. 257 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
за ч. 4 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_10 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 4 серпня 2004 року Центральним районним судом міста Сімферополя за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 19 серпня 2008 року на 1 рік 10 місяців 21 день,
за ст. 257 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
за ч. 4 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_13,
ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, раніше судимого 7 липня 2004 року Київським районним судом міста Сімферополя із змінами згідно ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 жовтня 2005 року за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого від покарання 6 травня 2008 року на підставі ст. 82 КК України із заміною позбавлення волі на виправні роботи з утриманням 20 % заробітку, не відбутий строк 1 рік 3 місяці,
за ст. 257 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки без конфіскації майна;
за ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_13 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки без конфіскації майна.
ОСОБА_11,
ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 21 квітня 2004 року Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України на 8 років 3 місяці позбавлення волі, звільненого 29 квітня 2010 року умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 10 днів,
за ч. 3 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком Ялтинського міського суду від 21.04.2004 року та за сукупністю вироків ОСОБА_11 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Запобіжний захід ОСОБА_11 змінено з підписки про невиїзд на утримання під варту, взявши під варту в залі суду.
Також вироком суду вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.
За обставин встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку ОСОБА_1, будучи неодноразово судимим за скоєння умисних злочинів, у тому числі у складі організованої групи, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, організував озброєну банду.
Так, в 2006 році ОСОБА_1 придбав у невстановленої слідством особи гладкоствольний пістолет «ZORAKI-МOD.914» з патронами, який без належного дозволу носив при собі та зберігав за місцем свого проживання в кв. АДРЕСА_1.
Маючи умисел на здійснення нападів на осіб, які займалися виготовленням та збутом наркотичних засобів, в січні 2011 року ОСОБА_1 став організовувати озброєну групу, до якої втягнув ОСОБА_8 та ОСОБА_6, який мав автомобіль «ВАЗ-2110» реєстраційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_10
Використовуючи інформацію про наявність у раніше не знайомого їм ОСОБА_13 грошового боргу перед іншою особою, ОСОБА_1 за участю ОСОБА_8, втягнув до складу групи ОСОБА_13, який також мав транспортний засіб, а саме автомобіль «BMW-525», реєстраційний номер НОМЕР_2.
Місцем зустрічі учасників банди було визначено та забезпечено ОСОБА_1 та ОСОБА_8 офісне приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2.
На початку січня 2011 року, перебуваючи в офісному приміщенні, ОСОБА_1 запропонував вищезазначеним особам вступити до банди під його керівництвом та визначив напрямок їх діяльності, на що останні погодились. При цьому, ОСОБА_1 запропонував підшукувати осіб, які причетні до збуту наркотичних засобів, організовувати під різними приводами зустрічі з ними, після чого, із застосуванням насилля, а також із застосуванням наявної у нього вогнепальної зброї (пістолетом «ZORAKI - MOD.914»), про який було відомо всім зазначеним особам, та з погрозою наявного у ОСОБА_10, невстановленого слідством пістолета, вимагати грошові кошти, з подальшим розподілом їх між усіма членами банди.
Після чого були розподілені ролі кожного з членів банди.
Як організатор створеної ним озброєної банди ОСОБА_1 взяв на себе роль її керівника, спрямовував її діяльність на досягнення єдиного злочинного результату. ОСОБА_8 та ОСОБА_10 повинні були діяти, як безпосередні виконавці злочинів, на ОСОБА_13 та ОСОБА_6 був покладений обов'язок водіїв для перевезення членів банди. Кожен з членів банди також повинен був підшукувати об'єкти для бандитських нападів.
В процесі діяльності банди, в січні 2011 року за допомогою мобільного зв'язку ОСОБА_6 зв'язався із своїм знайомим ОСОБА_11 та домовився з ним про зустріч. Після чого члени банди, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, на автомобілі «ВАЗ 2110» для зустрічі з ОСОБА_11 прибули до обумовленого місця на вул. Елеваторну в м. Сімферополі. Під час зустрічі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не стали повідомляти ОСОБА_11 про банду та склад її членів, а всього лише повідомили про намір здійснити разом з ОСОБА_1, ОСОБА_13 та ОСОБА_10, при підтримці ОСОБА_11, вимагання майна у знайомого ОСОБА_11 мешканця м. Феодосія - ОСОБА_14, раніше неодноразово судимого, у тому числі за злочини, пов'язані з обігом наркотичних засобів.
Не будучи повідомленим про факт існування банди, ОСОБА_11 погодився брати участь у здійсненні вимагання майна ОСОБА_14, після чого, вступив у злочинну змову з ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які діяли також від імені ОСОБА_1, ОСОБА_13 та ОСОБА_10
Продовжуючи приготування до здійснення нападу, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запропонували ОСОБА_11 подзвонити ОСОБА_14 та домовитись з ним про зустріч на території м. Феодосії. ОСОБА_11 в той же день зв'язався з ОСОБА_14 та домовився з ним про зустріч 4 лютого 2011 року на території м. Феодосії, про що повідомив ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а вони в свою чергу ОСОБА_1
Як організатор банди, ОСОБА_1 розробив план скоєння злочину, керував його підготовкою та діями кожного з членів банди. Безпосередньо прийняв на себе функцію про необхідності викрадення ОСОБА_14 та перевезення його в раніше підготовлене приміщення офісу в м. Сімферополі, здійснювати фізичне та психічне насильство на ОСОБА_14, погрожуючи, та застосовуючи вогнепальну зброю з метою вимагання грошей та їх розподілення між усіма членами банди.
Згідно з узгодженим планом вимагання, ОСОБА_1 поклав на ОСОБА_8 та ОСОБА_10, а вони прийняли на себе обов'язок застосувати психічне насильство до ОСОБА_14, а також фізичне насильство шляхом тілесних ушкоджень з метою змушення останнього до передачі грошових коштів.
Крім того, в їх функції входило можливе викрадення ОСОБА_14 та здійснення його примусового перевезення в приміщення офісу в м. Сімферополі, заволодіння грошовими коштами та передача їх ОСОБА_1 для подальшого розподілення виручених грошей між членами банди. В цілях конспірації ОСОБА_10 повинен був пред'явити невстановлене в ході слідства посвідчення працівника правоохоронних органів.
На ОСОБА_6 та ОСОБА_13 ОСОБА_1 поклав, а вони прийняли на себе, у відповідності до узгодженого плану вимагання, обов'язок забезпечити його як організатора, а також членів банди наявними у них автомобілями. Також вони були зобов'язані при необхідності, разом з іншими членами банди допомогти у викраденні ОСОБА_14 та насильного його перевезення з метою примушення останнього до передання їм грошових коштів. Крім того, до їх функцій входило заволодіння з іншими членами банди грошовими коштами ОСОБА_14 та їх передача ОСОБА_1 для подальшого розподілення між членами банди.
У відповідності до розробленого плану здійснення вимагання, доведеного до всіх членів банди ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_6, при здійсненні нападу повинні були використовувати вогнепальну зброю - наявний у ОСОБА_1 пістолет «ZORAKI - MOD.914», невстановлений слідством пістолет ОСОБА_10, невстановлене слідством посвідчення, яке ОСОБА_10 повинен був видати за посвідчення працівника міліції.
Продовжуючи приготування до здійснення запланованого злочину, ОСОБА_1 4 лютого 2011 року, як організатор банди, приблизно о 19 годині зібрав членів банди ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в приміщенні офісу по вул. К. Лібкнехта (вул. Довгоруківська) 6 в м. Сімферополі, де разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вживав спиртні напої, після чого члени банди озброїлися наявною вогнепальною зброєю.
Завершивши приготування, ОСОБА_1 разом з активними членами банди, а також з діючим з ними за попередньою змовою ОСОБА_11 на автомобілях «ВАЗ 2110» та «BMW 525» виїхали в місто Феодосію. При цьому, під час їзди ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 продовжували вживати спиртні напої.
Під час їзди ОСОБА_11 зідзвонився з ОСОБА_14 з метою встановлення його місцезнаходження. ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_11, про те, що він перебуває в місті Феодосії на території АЗС № 42 ООО «УТЕК» (АТАН), яка розташована по вул. Сімферопольське шосе, 2-б. Про це ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_1 та інших членів банди.
Прибувши 4 лютого 2011 року приблизно о 21 годині 00 хвилин до зазначеної АЗС, члени банди ОСОБА_6 та ОСОБА_13, разом з ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, здійснили напад на ОСОБА_14, під час якого, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11, почали вимагати належне ОСОБА_14 майно.
Під умовою конфіденційної розмови, ОСОБА_1 підсів до ОСОБА_14 в автомобіль «DAEWOO LANOS» р.н. НОМЕР_3, де, діючи у відповідності з єдиним планом, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_14,. витягнув свій пістолет та висловив останньому погрозу прострелити йому коліно та причинити інші тілесні ушкодження.
ОСОБА_14, реально усвідомлюючи загрозу його життю та здоров'ю, намагався втекти від нападників, однак, його наздогнали члени банди, після чого ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 завдали йому чисельні удари ногами та руками по різних частинах тіла.
В цей час, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 перебували за кермом автомобілів, будучи в готовності забезпечити швидке зникнення з місця злочину.
Побачивши, що ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 наздогнали ОСОБА_14 та втримують його, ОСОБА_13 відразу під'їхав до них, допустивши при цьому наїзд на бордюр, в результаті чого пошкодив передній бампер, втративши частину з встановленим номерним знаком.
ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, насильно всадили ОСОБА_14 в салон автомобіля «BMW», при цьому, продовжували завдавати останньому удари, в такий спосіб викравши його та незаконно позбавивши його свободи.
Зазначені протиправні дії членів банди привернули увагу працівників АЗС та служби інкасації, які, підійшовши до автомобіля «BMW», поцікавились законністю даної ситуації. На що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 пред'явили посвідчення працівника міліції та повідомили, що вони здійснюють затримання злочинця.
Уникнувши в такий спосіб викриття, члени банди та ОСОБА_11, насильно утримуючи ОСОБА_14, виїхали з м. Феодосії в бік м. Сімферополь.
При цьому, ОСОБА_1 безпосередньо після викрадення ОСОБА_14 з метою вимагання у нього грошових котів, незаконно заволодів транспортним засобом останнього - автомобілем марки «DAEWOO LANOS» р.н. НОМЕР_3, який знаходився на території АЗС.
В дорозі ОСОБА_10 та ОСОБА_8 продовжували погрожувати ОСОБА_14 фізичною розправою, а також періодично завдавали йому удари по голові та тілу.
ОСОБА_1 дав вказівку ОСОБА_13, який керував автомобілем «BMW 525» та перевозив ОСОБА_14, по дорозі в м. Сімферополь, зупинитися на трасі в районі м. Білогорська в безлюдному місці біля лісопосадки.
Знаходячись в зазначеному місці члени банди та ОСОБА_11 вивели ОСОБА_14 з автомобіля та, спричиняючи йому фізичне насилля, яке виражалось в завданні чисельних ударів по різних частинах тіла, змусили його встати на коліна.
Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_1, діставши пістолет та вимагаючи передачі їм грошових котів в сумі 20000 доларів США, здійснив два постріли в землю в безпосередній близькості від ніг ОСОБА_14 В зазначений час ОСОБА_11 та ОСОБА_10 продовжив завдавати ОСОБА_14 удари руками та ногами по різних частинах тіла.
В той час, ОСОБА_13 виявив, що у його автомобіля «BMW 525» відсутній фрагмент бампера з номерним знаком, повідомивши про це ОСОБА_1, який дав ОСОБА_13 та ОСОБА_8 вказівку терміново виїхати в місто Феодосію та знайти втрачений фрагмент.
ОСОБА_13 та ОСОБА_8, виконуючи вказівку ОСОБА_1, виїхали в місто Феодосію.
Решта членів банди та ОСОБА_11, продовжуючи реалізацію загального злочинного умислу, насильно посадили ОСОБА_14 в автомобіль «ВАЗ 2110» та повезли його в місто Сімферополь.
Керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS», ОСОБА_1, прибувши до міста Сімферополя, на перехрестку вулиці Кечкеметської та Куйбишева, не впорався з керуванням автомобіля, вдарився об бордюр та пошкодив ліве переднє колесо, що унеможливило його подальше пересування.
Перед тим, як залишити автомобіль у вищезазначеному місці ОСОБА_1 приблизно о 23 годині 30 хвилин того ж дня, відкрито викрав з багажного відділення автомобіля належне ОСОБА_14 майно, яке поклав в багажне відділення автомобіля «ВАЗ 2110» під керуванням ОСОБА_6, який не був посвідчений у злочинні дії ОСОБА_1, та використав його на свій розсуд.
Приблизно о 23 годині 45 хвилин, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на автомобілі «ВАЗ 2110» доставили потерпілого до офісу по вул. К. Лібкнехта (вул. Довгоруківська) 6 в місті Сімферополі.
Перебуваючи в підвальному приміщенні вищезазначеного офісу, ОСОБА_1 ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 продовжили завдавати ОСОБА_14 удари по різним частинах тіла, вимагаючи передати їм грошові кошти в сумі 20000 доларів США, а також переоформити право власності на автомобіль «DAEWOO LANOS», погрожуючи фізичною розправою, демонструючи можливість застосування вогнепальної зброї.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_14 стверджував, що не має зазначеної суми грошей, ОСОБА_1 взяв ножиці, а ОСОБА_10, із застосуванням фізичної сили, почав утримувати руку ОСОБА_14 - в той час, як ОСОБА_1 почав здавлювати ножицями мізинець правої руки ОСОБА_14 та продовжив вимагати при цьому передачі їм грошових коштів в сумі 20000 доларів США.
ОСОБА_8, ОСОБА_13 та ОСОБА_6, а також діючий з ними за попередньою змовою ОСОБА_11 знаходились в той час в приміщенні офісу, створюючи чисельну перевагу, та своїм видом подавляли волю ОСОБА_14 до опору.
ОСОБА_13 та ОСОБА_8, які прибули з м. Феодосії, повідомили ОСОБА_1 про те, що втрачений номер автомобіля «BMW 525» їм виявити не вдалось, а на місці нападу на ОСОБА_14 знаходяться працівники міліції.
Після чого, приблизно о 5 годині 00 хвилин 5 лютого 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_11, враховуючи, що при викраденні ОСОБА_14 з АЗС в м. Феодосії був втрачений номерний знак від автомобіля «BMW 525», у зв'язку з чим їх незаконні дії могли бути викриті працівниками міліції, звільнили ОСОБА_14, попередньо пригрозивши йому фізичною розправою та вбивством у випадку невиконання їх незаконних вимог або звернення до правоохоронних органів, а також зазначили, що 9 лютого 2011 року вони приїдуть в м. Феодосію за отриманням від нього 20000 доларів США.
Згідно висновку експерта № 72 віл 4 березня 2011 року ОСОБА_14 були спричинені легкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2012 року вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 залишено без зміни. В апеляційному порядку вирок районного суду щодо ОСОБА_13 не оскаржувався.
В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неповнотою та однобічністю судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості.
При цьому, не погоджується з висновками суду про те, що він входив до складу злочинної організації, так як своєї згоди на участь в будь-якому об'єднанні не давав. Вважає, що в його діях відсутні склади злочину, передбачені ст. ст. 257, 189 КК України, вважає, що його дії слід перекваліфікувати на ст. 146 КК України, так як він фактично надав автомобіль для перевезення потерпілого ОСОБА_14.
Засуджений стверджує, що суд належним чином не врахував наявні в матеріалах справи дані, які характеризують його особу та пом'якшують його покарання, неправильну кваліфікацію його дій, та призначив надто суворе покарання.
В касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неповнотою та однобічністю судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості.
При цьому, вважає, що в діях ОСОБА_6 відсутні склади злочинів, передбачених ст. ст. 257, 189 КК України, а ОСОБА_6 безпідставно визнано учасником злочинної організації.
Крім того, захисник зазначає, що суд належним чином не врахував обставини, які пом'якшують його покарання, та призначив йому надто суворе покарання.
В касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_6 порушує питання про зміну судових рішень та пом'якшення йому покарання, застосувавши, при цьому, вимоги ст. ст. 69, 75 КК України.
В касаційних скаргах засуджений ОСОБА_8 порушує питання про зміну судових рішень з перекваліфікацією його дій з ст.ст. 189, 257 КК України на ч. 2 ст. 146 КК України з пом'якшенням йому покарання внаслідок застосування ст.ст. 69, 75 КК України, або про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості.
При цьому, зазначає, що судом було порушено вимоги ст. 37 КПК України про територіальну підсудність справи; було порушено й вимоги ст. 17 КПК України, так як йому не було роз'яснено право заявляти клопотання про колегіальний розгляд справи в суді першої інстанції.
Вважає, що суд не привів жодної ознаки банди, не встановив, чи всі засуджені усвідомлювали, що пістолет «ZORAKI-MOD. 914» є вогнепальної зброєю, оскільки візуально він нічим не відрізняється від стартово-шумового пістолету «ZORAKI-MOD. 914», а тому його дії незаконного кваліфіковано за ст. 257 КК України.
Не погоджується засуджений і з висновками суду про наявність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 189 КК України. Вказує, що вирок суду, в основному, ґрунтується на суперечливих показаннях ОСОБА_13, якому в подальшому було призначено надто м'яке, на думку ОСОБА_8, покарання у виді обмеження волі строком 3 (три) роки. Вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 146 КК України, а в іншій частині обвинувачення кримінальну справу слід закрити у зв'язку з недоведеністю участі у вчиненні злочинів.
Засуджений стверджує, що перевірка по факту застосування недозволених методів дізнання та досудового слідства до нього та інших засуджених була проведена односторонньо та поверхнево. Також, його було позбавлено можливості ознайомитися з матеріалами справи в повному обсязі, так як рішенням судді ознайомлення було достроково припинено, що суперечить вимогам ст. 349 КПК України.
Крім того, вважає, що суд належним чином не врахував обставини, які пом'якшують його покарання, та призначив надто суворе покарання.
Апеляційний розгляд, на думку засудженого, проведено поверхнево та неповно.
В касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 порушує питання про зміну судових рішень з перекваліфікацією дій засудженого з ст.ст. 189, 257 КК України на ч. 2 ст. 146 КК України та з пом'якшенням йому покарання внаслідок застосування ст.ст. 69, 75 КК України.
При цьому, захисник ОСОБА_9 на обґрунтування своєї позиції посилається на аналогічні доводи, що й засуджений ОСОБА_8 в своїй касаційній скарзі.
В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_11 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на додаткове розслідування або про зміну судових рішень та пом'якшення йому покарання, внаслідок застосування ст. 69 КК України у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, односторонністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Вважає, що висновки суду про його винність у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, ґрунтуються на припущеннях органів досудового слідства, а не на доказах. Свої показання на досудовому слідстві він давав в якості свідка, та, при цьому, оговорив інших засуджених, давав неправдиві показання, про що він неодноразово зазначав під час судового розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_10 порушує питання про скасування судових рішень та направлення кримінальної справи на додаткове розслідування у зв'язку з односторонністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості.
При цьому, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази існування банди, а тому його дії неправильно кваліфіковано за ст. 257 КК України, як і неправильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 189 КК України, вважає, що їх слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 146 КК України. Стверджує, що в основу вироку суд поклав суперечливі показання ОСОБА_13, який оговорив засуджених на вимогу органів досудового слідства, за що йому було призначено надто м'яке покарання.
Вказує засуджений і на порушення судом вимог ст. 37 КПК України про територіальну підсудність справи; вимог ч. 4 ст. 349 КПК України, так як він був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи в повному обсязі.
Крім того, засуджений зазначає, що суд належним чином не врахував обставини, які пом'якшують йому покарання, та не застосував ст. 69 КК України.
На думку засудженого, апеляційний розгляд справи проведено поверхнево, не надано відповіді на всі доводи апеляцій.
В касаційній скарзі захисник ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_1 порушує питання про зміну судових рішень із закриттям провадженням справи за ст. 257 КК України та призначенням йому покарання за злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
При цьому, захисник не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ст. 257 КК України, так як наявність ознак банди не підтверджується матеріалами справи. Не погоджується захисник і з висновками судів про те, що наявний у ОСОБА_1 пістолет є вогнепальною зброєю.
Крім того, захисник вважає, що суд належним чином не врахував особу ОСОБА_1, обставини, які пом'якшують покарання, та невмотивовано призначив йому надто суворе покарання.
Судові рішення щодо ОСОБА_13 в касаційному порядку не оскаржуються.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, вважав, що судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6 слід залишити без зміни, однак судові рішення щодо ОСОБА_11 скасувати, кримінальну справу щодо нього закрити у зв'язку з його смертю на підставі п. 8 ст. 6 КПК України; пояснення засудженого ОСОБА_6, який підтримав свою касаційну скаргу в повному обсязі, його захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які в повному обсязі підтримали свої касаційні скарги в інтересах ОСОБА_6 в об'ємі, що узгоджується з касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 та просили судові рішення скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд; думку захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_10, яка в повному обсязі підтримала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_10, просила судові рішення скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування; думку захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1, який частково підтримав касаційну скаргу захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_1, просив судові рішення змінити, перекваліфікувати дії останнього на ст. 296, ч. 2 ст. 146 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Як видно із змісту касаційних скарг засуджені та їх захисники, поміж іншого, посилаються на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка. Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 332-335 КПК України, є законним та вмотивованим.
За встановлених судом фактичних обставин справи дії засуджених ОСОБА_1 за ст. 257, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6 за ст. 257, ч. 4 ст. 189 КК України кваліфіковані правильно.
Що стосується доводів касаційних скарг засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_3, підтриманих захисником ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_10 про відсутність в діях засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України та необхідності кваліфікації їх дій за ст. 146 КК України, то вони є необґрунтованими.
Так, безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 146 КК України є особиста воля, під якою розуміється свобода вибору людиною місця свого перебування чи свобода переміщення. Тоді як умисел та дії засуджених були спрямовані не на вчинення злочину, передбаченого ст. 146 КК України, а на незаконну вимогу майна потерпілого та права на майно з погрозою насильства над потерпілим, обмеження його прав, свобод і законних інтересів, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства і погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, вчиненого організованою групою.
Тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення в цій частині зазначених касаційних скарг.
Безпідставними, на думку колегії суддів, є і доводи засуджених та захисників про відсутність в діях засуджених складу злочину, передбаченого ст. 257 КК України. При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суддів про те, що матеріалами справи, зокрема, показаннями потерпілого, засудженого ОСОБА_13, свідка ОСОБА_15 підтверджується вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6 злочинів у складі озброєної банди, що характеризується стійким характером групи, організованої спеціально для вчинення злочинів, яка діяла протягом січня-лютого 2011 року з метою нападу на окремих осіб; наявністю загального плану з розподілом функцій всіх учасників групи, спрямованих на досягнення єдиного умислу. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що всі учасники були усвідомлені про своє членство в банді, знали про наявність вогнепальної зброї та готовність її застосування.
Що стосується доводів засудженого ОСОБА_8 та його захисника про односторонність та неповноту проведеної перевірки по факту застосування до ОСОБА_8 та інших засуджених недозволених методів слідства, то вони є безпідставними та обґрунтовано спростовані судами. При цьому, за результатами проведеної за заявами засуджених перевірки постановою прокурора АР Крим від 28.10.2011 року в порушенні кримінальної справи щодо слідчого СУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_16, заступника начальника УБОЗ ОСОБА_17, начальника відділу УБОЗ ОСОБА_18, оперуповноваженого УБОЗ ОСОБА_19, оперуповноваженого ОСОБА_20, відмовлено за відсутністю в їх діях складів злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365 КК України. Крім того, вказані особи були допитані в якості свідків під час судового розгляду справи за участю засуджених та їх захисників.
Тому касаційні скарги і в цій частині задоволенню не підлягає.
Не підлягають задоволенню і доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_8 про те, що судом було порушено вимоги ст. 17 КПК України, так як йому не було роз'яснено право заявляти клопотання на колегіальний розгляд справи в суді першої інстанції.
Так, як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу пред'явлення обвинуваченому та його захиснику матеріалів кримінальної справи від 11.09.2011 року, ОСОБА_8 вказав, що бажає, щоб кримінальну справу розглядав суддя одноособово (т. 5 а. с. 192). Крім того, під час розгляду справи в суді підсудним, поміж іншого, було роз'яснено їх права, передбачені ст. 263 КПК України, в тому числі, право підсудних на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених законом (т. 6 а. с. 94).
Тому доводи засудженого ОСОБА_8 в цій частині є неспроможними.
Крім того, в своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 вказує на те, що, всупереч вимогам ст. 349 КПК України, був незаконно обмежений в ознайомлені з матеріалами справи, а засуджений ОСОБА_10 стверджує, що суд позбавив його можливості ознайомитися з томом № 9 кримінальної справи.
Однак такі їх доводи суперечать матеріалам справи. Так, відповідно до акту, складеного помічником судді, секретарем судового засідання та міліціонером ОРКСМ, 31 січня 2012 року засудженому ОСОБА_10 було надано для ознайомлення без обмеження у часі том № 9 кримінальної справи, однак засуджений від ознайомлення з вказаним томом справи відмовився (т. 9 а. с. 210). Тому його доводи є безпідставними.
Що стосується права ОСОБА_8 на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи у відповідності з ч. 4 ст. 359 КПК України, то колегія суддів також не вбачає його порушення. Як вбачається з матеріалів справи, засудженому ОСОБА_8 було надано можливість ознайомлюватися з матеріалами справи 28.11.2011, 01.12.2011, 06.12.2011, 22.12.2011, 05.01.2012, 12.01.2012, 16.01.2012, 19.01.2012, 23.01.2012, 26.01.2012 (т. 8 а. с. 187, 265; т. 9 а. с. 54, 71, 133, 161, 172, 176, 185, 189, 202), і він мав реальну можливість ознайомитися з матеріалами кримінальної справи протягом строку на апеляційне оскарження. Протягом цього часу засуджений ознайомився з матеріалами кримінальної справи з 1 по 8 том в повному обсязі, а з томом № 9 стор. 1-75 (при цьому, відповідно до акту, складеного помічником судді, секретарем судового засідання та міліціонером ОРКСМ, 26.01.2012 року ОСОБА_8 ознайомився з томом № 9 в повному обсязі, однак в розписці вказав лише про ознайомлення з 1 по 75 стор. ( т. 9 а. с. 204).
25.11.2011 року засуджений ОСОБА_8 подав апеляцію на вирок від 15.11.2011 року.
Враховуючи наведене, а також те, що всі долучені до матеріалів кримінальної справи відеоматеріали були досліджені в судовому засіданні в присутності підсудних, їх захисників та інших учасників процесу, передбачений ч. 4 ст. 349 КПК України строк для подачі апеляції сплив, а засуджений ОСОБА_8 реалізував права, передбачені ст. 88 та ч. 4 ст. 349 КПК України в повному обсязі, колегія суддів вважає, що суд правомірно своєю постановою від 03 лютого 2012 року відмовив в задоволенні його клопотання від 03.02.2012 року про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.
Тому зазначені доводи засудженого ОСОБА_8 про порушення його права на ознайомлення з матеріалами справи є неспроможними.
Що стосується доводів касаційних скарг ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про порушення судом вимог ст. 37 КПК України, то вони також не підлягають задоволенню, так як питання про підсудність справи вирішено належним чином головою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у порядку, передбаченому ст. 38 КПК України (т. 6 а. с. 1).
Не підлягають задоволенню і касаційні скарги в частині невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених засудженими злочинів та їх особам, внаслідок суворості.
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, призначаючи засудженому ОСОБА_6 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу засудженого, який по місцю роботи та проживання характеризується позитивно, раніше судимий, має на утриманні сестру; обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів; відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення йому на підставі ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_8, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу засудженого, який по місцю проживання характеризується посередньо, раніше не судимий; обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння; відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення йому на підставі ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу засудженого, який по місцю проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий; має на утриманні неповнолітніх дітей; обставини, які обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину; відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення йому на підставі ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_10, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу засудженого, який по місцю навчання характеризується позитивно, а по місцю проживання - задовільно, раніше не судимий; на обліках у нарколога та психіатра не перебуває; обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння; відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення йому на підставі ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
З врахуванням наведеного, фактичних обставин справи, і навіть за наявності доводів касаційних скарг засуджених та захисників про наявність підстав для пом'якшення покарання, колегія суддів вважає, що призначене засудженим ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_10 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційних скарг в цій частині.
Аналогічні касаційним скаргам доводи засуджених та захисників були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який з ними не погодився та обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції без зміни.
При залишенні апеляцій без задоволення, а рішення суду першої інстанції без зміни, апеляційний суд зазначив підстави, через які апеляції визнав необґрунтованими, ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на вирішення питання про винуватість засуджених або правильність застосування кримінального закону, при перевірці матеріалів справи колегією суддів не встановлено.
Тому колегія суддів погоджується з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій та не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.
Разом з тим, відповідно до ст. 400-1 КПК України касаційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю щодо померлого, за винятків випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами.
Винність ОСОБА_11 у вчиненні злочину, за який його засуджено обґрунтовано доказами, які зібрані та досліджені відповідно до вимог кримінально-процесуального закону і належно оцінені судом. Його дії за ч. 3 ст. 189 КК України кваліфіковано правильно.
Однак, під час розгляду справи в суді касаційної інстанції на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з Київського слідчого ізолятора надійшла належним чином завірена копія лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_11, 1970 року народження, який був етапований до слідчого ізолятора для дачі пояснень в судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Від родичів чи громадських організацій клопотань про реабілітацію ОСОБА_11 не надходило, тому вирок та ухвала щодо нього підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 394-396, 400-1 КПК України (в редакції 1960 року), розділом ХІ Перехідних положень до КПК України від 13.04.2012 року, колегія суддів
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_10, захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2012 року змінити:
скасувати зазначені вирок та ухвалу щодо ОСОБА_11, а кримінальну справу щодо нього закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України у зв'язку із його смертю.
Судові рішення щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6 залишити без зміни.
В.І. Орлянська С.І. Кравченко І.Г. Тельнікова