Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлової С.О.,
суддів Швеця В.А., Кульбаби В.М.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 07 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2012 року.
Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2012 року
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого
вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської
області від 25.02.2011 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК
України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі
ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного
покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Чорнобаївського районного суду від 25.02.2011 року і остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Стягнуто судові витрати та вирішено долю речових доказів по справі.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що він, 04 жовтня 2011 року, у с. Лукашівка, Чорнобаївського району, Черкаської області, зірвав два кущі коноплі та, перевізши їх додому, незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою 33,8 г, де став його зберігати без мети збуту. 07 грудня 2011 року вказаний наркотичний засіб було виявлено та вилучено працівниками міліції.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що в порушення ст. 323 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року), суд в ході розгляду справи не допитав та не викликав всіх необхідних свідків, а лише обмежився оголошенням їх показань, наданих на досудовому слідстві та таким чином, на її думку, порушив принцип безпосереднього дослідження доказів по справі в судовому засіданні.
Наводить доводи щодо неповноти та однобічності досудового і судового слідства по справі, невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи.
Вказує, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 377 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року), поверхнево переглянув справу за апеляцією засудженого та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання засудженого та захисника про перенесення судового засідання з метою надання ОСОБА_6 можливості звернуться до лікувального закладу для лікування. Не погоджується з висновком апеляційного суду про неможливість застосування до засудженого ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що судові рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) до компетенції касаційного суду не входить перевірка наявності обставин, зазначених у статтях 368 і 369 цього Кодексу, а саме однобічності або неповноти досудового слідства чи судового розгляду та невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи.
За таких обставин, доводи касаційної скарги захисника засудженого щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи в касаційному порядку перегляду не підлягають, тому колегія суддів при розгляді справи за його скаргою виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині підтверджені перевіреними в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, зокрема: показаннями самого засудженого, який під час судового слідства підтвердив, що власноручно та добровільно ставив підписи в протоколі його допиту та інших процесуальних документах, складених в ході проведення досудового слідства, при проведенні якого він повністю визнавав вину у скоєному, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, наданими під час досудового слідства по справі показаннями свідка ОСОБА_10 та ОСОБА_11, даними рапорту № 2591 від 07.12.2011 року (а.с. 8), протоколом обшуку від 07.12.2011 (а.с. 13), висновком хімічної експертизи № 2/2553 від 13.12.2011 року (а.с. 27-29), протоколом відтворення обстановки та обставин події (а.с. 75-76) та іншими матеріалами справи.
Отже, доводи касаційної скарги захисника засудженого про порушення судом принципу безпосереднього дослідження доказів по справі та необґрунтованість засудження ОСОБА_6 не ґрунтуються на матеріалах справи і є безпідставними.
Суд перевірив зібрані у справі докази, в тому числі й ті, на які посилається у скарзі захисник, і дав їм належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України у їх сукупності і взаємозв'язку.
Крім того, як вбачається з наявної у справі апеляції засудженого ОСОБА_6 (а.с. 139), останній повністю визнав свою вину у інкримінованому йому злочині.
Отже, з урахуванням наведеного, дії засудженого за ч. 1 ст. 309 КК України кваліфіковано правильно.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд поверхнево перевірив доводи апеляції засудженого колегія суддів вважає безпідставними та вони спростовуються самою ухвалою апеляційного суду, яка за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 377 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року).
Зокрема, як видно зі справи, засуджений у поданій ним апеляції ставив питання про зміну вироку суду в частині призначеного покарання, шляхом застосування ст. 69 КК України та звільнення від його відбування з випробуванням.
Колегія суддів апеляційного суду, залишаючи без задоволення зазначені вимоги апеляції засудженого, в своїй ухвалі вказала, що в справі відсутні обставини, що пом'якшують покарання засудженому та дають підстави для призначення покарання нижче від найнижчої межі. Крім того, обґрунтувала неможливість застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК України.
З наведеними в ухвалі висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів та вважає безпідставними доводи касаційної скарги захисника і в цій частині.
Крім того, колегія суддів вважає, що розгляд кримінальної справи в суді апеляційної інстанції не може вважатися перешкодою у реалізації ОСОБА_6 свого бажання звернутися за медичною допомогою і його права у цьому випадку не порушені.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 відсутні.
Істотних порушень судами вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) та п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року, колегія суддів,
касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2012 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Орлова С.О. Швець В.А. Кульбаба В.М.