іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлової С.О.
суддів: Кульбаби В.М., Швеця В.А.
з участю прокурора Волошиної Т.Г.
розглянула в судовому засіданні 07 лютого 2013 року в м. Києві матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року,
встановила:
13 серпня 2012 року ОСОБА_1, засуджений вироком Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2001 року за ст.ст. 93 п.п. «б, ж, з», ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 141, ст. 142 КК України (ред. 1960 року) до довічного позбавлення волі, звернувся до Печерського районного суду зі скаргою на бездіяльність працівників Генеральної прокуратури щодо перевірки факту його утримання під вартою під час досудового слідства по його кримінальній справі в приміщенні приватного будинку в період з 04.04.2001 по 29.04.2001 року в м. Березівка Одеської області.
Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2012 року скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконними дій працівників Генеральної прокуратури України залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2012 року постанову суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень та направлення матеріалів за скаргою на новий судовий розгляд. Стверджує, що суд першої інстанції при розгляді його скарги не перевірив наведених доводів про бездіяльність органів прокуратури та формально послався на попередні процесуальні рішення по справі.
Апеляційний суд, на думку скаржника,в порушення вимог ст. 377 КПК України доводів щодо незаконності судового рішення належним чином не перевірив і помилку місцевого суду не виправив.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 за своїм змістом аналогічні тим, що були наведені в апеляційній скарзі, перевірялись судами першої та апеляційної інстанцій і були визнані необґрунтованими.
Скаржник стверджує, що органи прокуратури проявили бездіяльність при перевірці його доводів про незаконне утримання під вартою під час розслідування кримінальної справи.
Разом із тим, як убачається з наявних матеріалів постановою слідчого прокуратури від 09 квітня 2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за результатами перевірки заяви ОСОБА_1, яка проводилась в порядку ст. 97 КПК України щодо неправомірних дій працівників Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які, на думку скаржника, незаконно утримували його в період досудового слідства по кримінальній справі в приміщенні приватного будинку по АДРЕСА_1.
Постановою Березівського районного суду Одеської області від 21 січня 2011 року скарга ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи залишена без задоволення.
Суд визнав, що перевірка заяви ОСОБА_1 була повною та всебічною і за відсутності необхідних приводів і підстав, передбачених ст. 97 КПК України, було обґрунтовано відмовлено в порушенні кримінальної справи.
Окрім того, суд виходив з того, що законність затримання та утримання під вартою ОСОБА_1 перевірялась судом при розгляді його кримінальної справи, по якій постановлено вирок.
Зазначені судові рішення були предметом перевірки відповідно судами апеляційної та касаційної інстанцій та залишені без зміни.
Судові рішення щодо обставин, на які посилається скаржник, набули законної сили і перегляду не підлягають.
У цьому зв'язку суди обґрунтовано відмовили у задоволенні заяви ОСОБА_1 про бездіяльність органів прокуратури.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року без зміни.
Орлова С.О.Кульбаба В.М. Швець В.А.
З оригіналом згідно Кульбаба В.М.