Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Зубара В.В.,
суддів:Романець Л.А., Марчук Н.О.,
з участю прокурора Опанасюка О.В.,
захисника засудженого ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 січня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, законного представника потерпілого ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 на вирок Магдалинівського районного суду від 30 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року щодо ОСОБА_7.
Вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2011 року
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, такого, що судимості не має,
визнано винним і засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 задоволено частково, постановлено стягнути із ОСОБА_7 на її користь 19558 грн 25 к. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн - моральної шкоди, а також 50 000 грн моральної шкоди на користь ОСОБА_8
Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року, вирок Магдалинівського районного суду від 30 грудня 2011 року щодо ОСОБА_7, змінено: на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання із випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов'язків відповідно до пунктів 2, 4 ст. 76 КК України.
В решті вирок залишено без зміни.
Як визнав встановленим суд, ОСОБА_7 28 травня 2010 року, о 18 год 15 хв, керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобілем «РEUGEOT-PARTNER», дрн НОМЕР_1, рухався із швидкістю 40 км/год по проїжджій частині вул. Кірова в смт. Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області з боку с. Мар'ївка у напрямі центру смт. Магдалинівка, виявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змін, в районі паркану домоволодіння АДРЕСА_1, завчасно виявивши малолітнього пішохода ОСОБА_8, який рухався справа наліво по ходу його руху, не вжив своєчасних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а продовжив рух, унаслідок чого зробив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_8, чим грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме вимоги пунктів 1.5, 1.7 і 12.3 Правил дорожнього руху України, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
У касаційних скаргах:
· прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,
та законний представник потерпілого ОСОБА_6, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, просять ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, неправильним застосуванням кримінального закону, а саме застосування до засудженого ст.75 КК України, в зв'язку з чим і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
Вважають, що при призначенні покарання засудженому не враховано, що вчинений злочин належить до категорії тяжких, малолітній потерпілий ОСОБА_8 внаслідок дорожньо-транспортної події став інвалідом, з моменту надходження кримінальної справи до суду, будь-яких дій, направлених на відшкодування шкоди, засудженим не вжито, документів, які б підтверджували наявність на утриманні засудженого, матері у справі відсутні, висновок апеляційного суду щодо каяття засудженого у скоєному є сумнівним.
Крім того, представник потерпілого посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи;
- засуджений ОСОБА_7, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, просить судові рішення в частині цивільного позову скасувати, а справу направити на новий розгляд, внаслідок істотного порушення вимог кримінально-процесуального законодавства та неправильного застосування кримінального закону. При цьому засуджений зазначає, що судом під час постановлення вироку порушено вимоги ст.334 КПК України, оскільки рішення є немотивованим, не наведено відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, не вказано матеріальний закон, який застосовано. Також засуджений вважає, що законним представником потерпілого та судом не було зазначено у чому саме полягає завдана моральна шкода та необґрунтовано її розмір. Крім того на думку засудженого, моральна шкода на користь ОСОБА_6 з нього стягнуто безпідставно.
В запереченнях на касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілого ОСОБА_6, засуджений ОСОБА_7, просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу представника потерпілого та просив їх задовольнити і заперечив проти касаційної скарги засудженого, пояснення захисника засудженого, який підтримав касаційну скаргу засудженого та заперечив проти касаційних скарг прокурора та представника потерпілого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, заперечення на касаційну скаргу, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора та представника потерпілого підлягають задоволенню, а касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Допитаний у судовому засіданні засуджений ОСОБА_7, в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, визнав себе частково, пояснив, що 28 травня 2010 року о 18 год він повертався додому на власному автомобілі «РEUGEOT-PARTNER» з городу, що знаходиться в с. Мар'ївка по вул. Кірова у смт Магдалинівка, рухався приблизно по центру дороги, інших автомобілів на дорозі не було, під час руху по вул. Кірова із бур'янів, які були вище 1 метра з правого боку відносно нього вискочив хлопчик, після чого він почув удар в передню праву частину автомобіля, хлопчик упав на капот автомобіля, він почав гальмувати в результаті чого хлопчик упав на проїжджу частину дороги з лівого боку автомобіля. Після цього він повіз хлопчика до лікарні, в правоохоронні органи не повідомляв у зв'язку із стресом, у вчиненому розкаюється, так як ДТП запобігти не міг, згоден допомагати батькам у фінансуванні лікування потерпілого.
На підставі пояснень ОСОБА_7, законних представників потерпілого ОСОБА_9, ОСОБА_6, свідчень ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ін., даних, що містяться у протоколі огляду місця поді та схемі до нього, протоколі огляду та перевірки технічного стану автомобіля, протоколів відтворення обставин дорожньо-транспортної пригоди, висновках судово-медичної експертизи №3272 від 27 вересня 2010 року, № 70/27-645 від 18 листопада 2010 року, а також інших матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, кваліфікував його дії за ч.2 ст.286 КК України та призначив покарання.
Проте, змінюючи вирок і вирішуючи питання про застосування щодо засудженого ОСОБА_7 ст. 75 КК України, апеляційний суд не врахував конкретні обставини вчинення злочину, те що цей злочин належить до категорії тяжких, потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної події є малолітній, який став інвалідом, з моменту надходження кримінальної справи до суду, будь-яких дій, направлених на відшкодування шкоди, засудженим не вжито, документів, які б підтверджували наявність на утриманні засудженого, матері у справі не виявлено, у зв'язку із чим касаційні скарги прокурора та представника потерпілого є обґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів вважає, що із урахуванням конкретних обставин справи, призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є неправильним, внаслідок м'якості.
Враховуючи наведене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та направленню справи на новий апеляційний розгляд.
Під час нового розгляду справи, суду апеляційної інстанції необхідно з'ясувати всі обставини по справі та постановити законне і обґрунтоване рішення у відповідності із вимогами ст.377 КПК України 1960 року.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI КПК України, колегія суддів
Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та законного представника потерпілого ОСОБА_6 задовольнити, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
_________________ ________________ _________________
Л. А. Романець В.В. Зубар Н.О. Марчук