іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Наставного В. В., Слинька С. С.,
за участю прокурора Опанасюка О .В.,
засудженого ОСОБА_1.,
представника цивільного позивача Іванова А. О.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та представника цивільного позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Шевлякова С.В. на вирок Сумського районного суду Сумської області від 13 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судимого,
- за ч.2 ст.366 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік і 1 місяць із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах установах, організаціях усіх форм власності, строком на 1 рік 6 місяців;
- за ч.2 ст.222 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 51 000 грн із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, строком на 1 рік.
Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік і 1 місяць із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, строком на 1 рік 6 місяців.
За ч.2 ст.364, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складів цих злочинів.
Цивільний позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 на суму 7 609 025,01 грн залишено без розгляду.
За вироком суду ОСОБА_1, який виконував обов'язки директора приватного підприємства (ПП) «Ремсервіс», тобто був службовою особою, засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
14.12.2007 року за рішенням засновника ПП «Ремсервіс» ОСОБА_1 прийняв на себе повноваження з підготовки документів, необхідних для отримання в ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (із 2009 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») кредитної лінії в сумі 7000000 грн строком на 24 місяці з передачею в заставу банку будівель і споруд майнового комплексу підприємства і підписання кредитного договору та договору застави. В той же час, усвідомлюючи, що для отримання в банківській установі цієї суми коштів ПП «Ремсервіс» не має законних підстав, ОСОБА_1 підготував необхідний «пакет» фіктивних офіційних документів про фінансові та технічні показники підприємства, а саме стабільні та комерційно вигідні взаємовідносини з замовниками і постачальниками та майнове забезпечення кредиту.
Для цього він використав існуючі формальні контракти про постачання продукції виробничо-технічного призначення, офіційно укладені в режимі електронного зв'язку з директором ТОВ «Укрмашкомплект» ОСОБА_5, засвідчені підписом останнього та відбитком печатки товариства, а саме:
- № 22 від 06.12.2007 року, згідно з яким ПП «Ремсервіс» в особі ОСОБА_1 зобов'язується поставити, а ТОВ «Укрмашкомплект» - оплатити верстати різних видів та моделей на загальну суму 3605000 грн;
- №23 від 05.12.2007 рок, у згідно з яким ПП «Ремсервіс» в особі ОСОБА_1 зобов'язується поставити, а ТОВ «Укрмашкомплект» - оплатити верстати різних видів та моделей на загальну суму 3615000 грн.
При цьому, усвідомлюючи, що ПП «Ремсервіс» із наявними виробничими потужностями завідомо не в змозі поставити замовнику продукцію, зазначену в договорах, не маючи наміру на здійснення таких фінансово - господарських операцій, ОСОБА_1 при невстановлених досудовим слідством обставинах за допомогою комп'ютерної та копіювальної техніки виготовив перший аркуш контракту № 22 від 06.12.2007 року, внісши до нього завідомо неправдиві відомості щодо предмету контракту (видів та моделей верстатів) та їх вартості, при цьому указавши, що загальна вартість контракту з урахуванням вартості пакунку і пусково-налагоджувальних робіт становить 6350000 грн.
Також ОСОБА_1 шляхом копіювання останнього аркушу контрактів №22 і № 23, де були його і підпис ОСОБА_5, відбитки печаток підприємств, виготовив нові завідомо неправдиві контракти про постачання ТОВ «Укрмашкомплект» верстатів різних видів та моделей, а саме:
· №24 від 06.12.2007 року на загальну суму 8885000 грн;
· №25 від 06.12.2007 року на загальну суму 5476000 грн;
· №26 від 06.12.2007 року на загальну суму 3605000 грн.
З метою незаконного отримання кредиту, підробивши офіційні документи про наявність у ПП «Ремсервіс» фінансово - господарських правочинів із ТОВ «Укрмашкомплект», ОСОБА_1 у грудні 2007 року разом із іншими необхідними документами надав копії вищевказаних підроблених контрактів №№ 22, 23, 24, 25, 26 про постачання продукції на загальну суму 23275833,70 грн на розгляд кредитної комісії СОД філії «Слобожанське РУ» «Банку «Фінанси та Кредит».
19.12.2007 року кредитна комісія СОД філії «Слобожанське РУ» «Банку «Фінанси та Кредит», будучи введеною в оману щодо джерела набуття власного капіталу, окупності капітального ремонту виробничих приміщень ПП«Ремсервіс» і платоспроможності підприємства, звернулася з клопотанням до кредитного комітету Головного офісу банку про надання ПП «Ремсервіс» відновлюваної кредитної лінії в сумі 7000000 грн із наданням для забезпечення комерційної операції у заставу нерухомості виробничого комплексу підприємства. Під час розгляду документів, наданих ПП «Ремсервіс», і питання доцільності надання підприємству вказаної кредитної лінії в головному офісі ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» наявність вищезазначених підроблених ОСОБА_1 контрактів обумовило прийняття кредитним комітетом ГО ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» рішення від 29.01.2008 року про надання ПП «Ремсервіс» кредитної лінії із загальним лімітом кредитування в сумі 5800000 грн із умовою надання в заставу та іпотеку для забезпечення кредиту - нерухомості та майнових прав на отримання виручки за контрактами, укладеними ПП «Ремсервіс» із ТОВ «Укрмашкомплект».
У подальшому, складаючи враження про виконання підприємством контрактів про постачання обладнання, з метою отримання чергового кредитного траншу, ОСОБА_1 19.02.2008 року через кореспондентській рахунок Сумського відділення філії «Слобожанське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зарахував 10000 грн на поточний рахунок ПП «Ремсервіс» у ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із призначенням платежу «попередня оплата згідно договору № 26 від 06.12.2007 року через працівника ТОВ «Укрмашкомплект» ОСОБА_6, про що від імені останнього розписався у заявці на переказ готівки № 642841.
Також ОСОБА_1 склав довідки № 312 від 27.03.2008 року та №454 від 23.04.2008 року, які містили завідомо неправдиву інформацію про те, що ПП «Ремсервіс» станом на 01.03.2008 року та 23.04.2008 року отримало попередню оплату від ТОВ «Укрмашкомплект» у сумі 10000 грн за договором №26 від 06.12.2007 року. Фіктивні довідки він засвідчив своїм підписом, відбитками печаток ПП «Ремсервіс» (ПП «УВК «САлвер») та надав кредитору.
Після отримання кредиту ОСОБА_1, попередньо попередивши банк, змінив у встановленому законом порядку назву підприємства з ПП «Ремсервіс» на ПП «УВК «САлвер», створивши у кредитора враження добросовісного та платоспроможного позичальника із стійкими фінансово - господарськими позиціями у бізнесі та своїми управлінськими здібностями. Після цього ОСОБА_1 вирішив залучити певну суму кредитних коштів ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на придбання автомобілю Лексус LS-460, під тим приводом, що той начебто потрібний підприємству для укріплення іміджу серед ділових партнерів. Уклавши 13.03.2008 року з продавцем ТОВ «УкрСпецТрейдКорпорейшен» м. Запоріжжя договір купівлі - продажу автомобіля Лексус LS-460, № 034-08а/к-п, вартістю 597000 грн, ОСОБА_1 наприкінці березня 2008 року звернувся до банку з відповідною заявкою на отримання кредиту, пропонуючи в забезпечення цей автомобіль. При цьому, будучи обізнаним про процедуру кредитування і усвідомлюючи, що ПП «УВК «САлвер» не має законних підстав для отримання кредиту, ОСОБА_1, діючи повторно з використанням розмножувальної техніки у невстановленому досудовим слідством місці виготовив копії контрактів на постачання продукції на загальну суму 23275833,70 грн начебто укладені між ПП «УВК «САлвер» і ТОВ «Укрмашкомплект» №№ 22, 23, 24, 25, 26 від 05 та 06.12.2007 року і додаткові угоди до них, після чого представив їх разом з іншими документами на розгляд кредитної комісії СОД філії «Слобожанське РУ» «Банку «Фінанси та Кредит». Діючи шляхом обману працівників банківської установи, ОСОБА_1 видав ці завідомо підроблені контракти та додаткові угоди до них за дійсні, вказавши їх основним джерелом набуття прибутку ПП «УВК «САлвер».
У той же час, продовжуючи створювати у працівників банку враження про ПП «УВК «САлвер» як сумлінного і кредитоспроможного позичальника, ОСОБА_1 на вимогу банківської установи 14.04.2008 року за платіжним дорученням №1 перерахував продавцю автомобіля Лексус LS-460 авансовий внесок у сумі 59700 грн.
За рахунок таких злочинних дій і надання банку завідомо неправдивих документів ОСОБА_1 повторно вплинув на рішення його кредитного комітету щодо надання строкового кредиту ПП «УВК «САлвер» на умовах забезпечення заставою придбаним автомобілем та майновими правами за фіктивними контрактами і 30.05.2008 року домігся укладання з ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» договору № 09V/11/-01-08 про надання кредиту в сумі 110000 доларів США, що по курсу НБУ склав 533 720 грн, на придбання автомобіля Лексус LS-460 зі строком погашення до 29.03.2013 року. Умовами забезпечення кредиту та фінансового стану позичальника за цим же кредитним договором стала застава автомобіля Лексус LS-460 та майнові права на отримання виручки за контрактами №№ 22, 23, 24, 25 та 26 від 05 та 06.12.2007 року, начебто укладеними із ТОВ «Укрмашкомплект». Банківська установа в період із 30.05.2008 року до 02.06.2008 року перерахувала на поточний рахунок «Позичальника», відкритий у ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» грошові кошти, і ОСОБА_1 згідно з актом приймання-передачі автомобіля від 30.05.2008 року отримав його від ТОВ «УкрСпецТрейдКорпорейшен» у своє володіння та користування.
Цими діями ОСОБА_1 будучи службовою особою вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи, що спричинило тяжкі наслідки, а також повторно будучи службовою особою суб'єкта господарської діяльності надав завідомо неправдиву інформацію банку з метою одержання кредиту, що завдало великої матеріальної шкоди.
Також органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364 КК України, за таких обставин.
Після отримання кредиту ПП «УВК «САлвер» (ПП «Ремсервіс») шляхом надання підроблених документів і, фактично отримавши у своє розпорядження кредитні банківські кошти, ОСОБА_1 вирішив під виглядом законних фінансових операцій, шляхом зловживання своїм службовим становищем директора підприємства, заволодіти їх частиною для власного збагачення і в інтересах третіх осіб.
28.05.2008 року на банківський рахунок ПП «УВК «САлвер» від ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надійшли кредитні кошти в сумі 708829,50 грн для оплати задекларованих ОСОБА_1 ремонтних робіт ПФ «Тімвел».
02.06.2008 року вказані кредитні кошти ОСОБА_1 перерахував на рахунок ПФ «Тімвел» за призначенням - за виконання робіт згідно з рахунком № 6 від 08.05.2008 року, а 03.06.2008 року додатково перерахував 500000 грн. 03.06.2008 року з метою незаконного збагачення шляхом зловживання своїм службовим становищем у власних та інтересах третіх осіб ОСОБА_1 виготовив лист № 529 на ім'я директора ПФ «Тімвел» ОСОБА_7, в якому зазначив, що «УВК «САлвер» просить повернути передплату в сумі 1 208 829, 5 грн, аргументувавши свої вимоги необхідністю внесення змін до договору № 6 від 08.05.2008 року щодо розробки проектної документації та збільшення суми за договором.
При цьому ОСОБА_1 умисно вказав у листі потрібні йому реквізити «УВК «САлвер», а саме банківський рахунок відкритий в АКІБ «УкрСиббанк» із метою приховати від ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» повернення кредитних коштів від ПФ «Тімвел» і в подальшому безперешкодно витратити їх за власним розсудом, у тому числі заволодіти ними шляхом зловживання своїм службовим становищем.
Приховавши під виглядом законних фінансових операцій від працівників ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» нецільове використання кредитних коштів і фактично отримавши їх у власне розпорядження, 04.06.2008 року ОСОБА_1 зняв готівкою 100000 грн на закупівлю товару і того ж числа перерахував 500000 грн на рахунок, належний ДП «Маріна» м. Севастополь, указавши підставою перерахування - «внесок до статутного фонду» та доручив необізнаному про його злочинні наміри директору ДП «Маріна» ОСОБА_8 перерахувати 100 000 грн на рахунок КП «Альянс» - «за будматеріали» для ведення господарської діяльності ДП «Маріна» та ТОВ «УВК «САлвер», а 12.06.2008 року зняв готівкою по чеку кредитні кошти перераховані ОСОБА_1 в сумі 359920 грн.
12.06.2008 року ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_9 отримали від директора ДП «Маріна» ОСОБА_8 готівку в сумі 359920 грн і сплатили її ОСОБА_10, з яким уклали договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, зареєструвавши право власності ДП «Маріна» на зазначену квартиру.
05.11.2009 року ОСОБА_9, яка 01.02.2009 року була призначена директором ДП «Маріна», діючи за вказівками ОСОБА_1 як голови правління ПП «УВК «САлвер», уклала договір дарування указаної квартири - своїй доньці ОСОБА_11, тим самим вивівши нерухоме майно з балансу ДП «Маріна». Таким чином, ОСОБА_1, діючи умисно шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинив дії, спрямовані на відчуження вищезазначеної квартири на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_12, і під приводом вчинення законних фінансових операцій протягом червня 2008 - листопада 2009 року привласнив і заволодів коштами банківської установи ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у сумі 359920 грн, тобто в особливо великих розмірах.
Як указано органами досудового слідства своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні коштами ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у сумі 359920 грн шляхом зловживання службовим становищем директора ПП «УВК «САлвер» вчиненими у особливо великому розмірі ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.
Крім того, як зазначено органами досудового слідства, ОСОБА_1 шляхом зловживання своїм службовим становищем директора ПП «УВК «САлвер», вчинив ряд дій спрямованих на відчуження майна розташованого за адресою: м. Глухів, вул. 40 років Перемоги, 52, яке знаходилося в заставі/іпотеці ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», чим порушив п. 8.1. іпотечного договору № 021/11/2008 від 06.02.2008 року, п.3 договору № 1 від 18.04.2008 року про внесення змін до іпотечного договору, укладеного з ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», статті 1, 3, 4, 9 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 року зі змінами та доповненнями, статті 1, 3-12 Закону України «Про іпотеку» від 15.12.2005 року зі змінами та доповненнями.
Так, достовірно знаючи про заборону відчуження зазначених в іпотечному договорі 19 найменувань будівель і споруд, зареєстрованих на праві власності за ПП «Ремсервіс» (ПП «УВК «САлвер») і включення цього майна до Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06.02.2008 року із заміною відомостей від 25.04.2008 року у зв'язку зі зміною назви іпотекодавця, ОСОБА_1, не маючи наміру за рахунок власного майна відшкодовувати кредитні борги вирішив реалізувати його шляхом зловживання своїм службовим становищем. При цьому ОСОБА_1, не повідомляючи кредитора та діючи в особистих інтересах, у період травня - грудня 2008 року замовив у КП «Глухівське БТІ» інвентаризацію майнового комплексу (заводу) з послідуючим оформленням права власності за ПП «УВК «САлвер» та видачею свідоцтв на кожний відокремлений об'єкт комплексу. Надалі ОСОБА_1, використовуючи працівників БТІ, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, здійснив розподіл об'єктів комплексу на окремі майнові частки та змінив позначення (літери), формування окремих інвентарних справ, обновив існуючий генплан земельної ділянки із забудовами з урахуванням розмежування та впорядкування будівель і споруд. Використовуючи технічні матеріали проведеної КП «Глухівське БТІ» інвентаризації, ОСОБА_1 отримав свідоцтва права власності за ПП «УВК «САлвер» на об'єкти нерухомості зі зміненими позначеннями (літерами). Фактично вивівши це майно з обліків Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження, ОСОБА_1 22.05.2009 року як директор ПП «УВК «САлвер» уклав із ОСОБА_14 договори купівлі - продажу нежитлових приміщень загальною вартістю 368500 грн. За таких обставин ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, протиправно розпорядився нерухомим майном, загальною вартістю 368 500 грн, спричинивши банківській установі тяжких наслідків, тобто вчинив злочин, передбачений ст.364 КК України.
Крім того, реалізувавши шляхом зловживання своїм службовим становищем майно, яке знаходилося у заставі/іпотеці ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 27.06.2009 року та в період часу з 29.06.2009 до 06.10.2009 року повторно на власний розсуд легалізував (відмив) доходи, одержані злочинним шляхом. Тобто ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на приховування незаконного джерела походження коштів, отриманих від незаконної реалізації заставного майна, що полягали у використанні коштів, одержаних унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, зокрема незаконно використав на власні потреби, а також для здійснення ПП «УВК «САлвер» господарської діяльності грошові кошти, одержані від незаконної реалізації майна, переданого в заставу/іпотеку ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», СПД - ФО ОСОБА_14.
Виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364 КК України, суд указав на те, що пред'явлення ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст.222 КК України об'єктивно виключає наявність у нього іншого складу злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Також суд зазначив, що дії ОСОБА_1, який здійснив продаж без письмової згоди банку належних йому на праві власності будівель, що перебували у іпотеці банку, загальною вартістю 368500 грн, не утворює складу злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, оскільки відносини між ОСОБА_1 і ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» носили цивільно-правовий характер і виникли виключно внаслідок умов кредитного договору та договорів іпотеки і застави. Той факт, що ОСОБА_1 продав приміщення, які знаходилися під іпотекою, суд не визнав такими, що заподіяли істотну шкоду ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», оскільки існував механізм повернення приміщень у власність банку шляхом звернення з позовом до суду і відстоювання своїх майнових інтересів відповідно до діючого законодавства.
Виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.209 КК України, за відсутністю в його діях складу цього злочину, суд указав, що дослідженими у судовому засіданні доказами підтверджено, що кошти за продаж нерухомого майна, яке належало на праві приватної власності, ОСОБА_1 отримав офіційно (легально) від ФО ОСОБА_14 згідно з договорами купівлі-продажу, а не внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння.
ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у кримінальній справі заявив позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням ним злочинів, внаслідок яких між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори №02/11-01-08, №03/11-01-08 від 06.02.2008 року та № 09V/11-01-08 від 30.05.2008 року і кошти на загальну суму 7609025 грн 01 коп не були повернуті в установленому законом порядку.
Залишаючи без розгляду заявлений позов, суд указав, на те, що з матеріалів справи убачається, що у порядку цивільного судочинства ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було подано позов до ПП «Українська верстатобудівна компанія «САлвер» і ОСОБА_1 про розірвання кредитних договорів №02/11-01-08, №03/11-01-08 від 06.02.2008 року та № 09V/11-01-08 від 30.05.2008 року та стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості на суму 7609025 грн 01 коп.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.07.2009 року вказаний позов ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено. Зазначене рішення місцевого суду набуло законної сили. Тобто, цивільний позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», заявлений у кримінальній справі про той самий предмет і з тих самих підстав як і позов, який був задоволений рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.07.2009 року.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційних скаргах:
- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, що призвело до безпідставного виправдання вказаної особи, призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому прокурор посилається на те, що суд, виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.2 ст.364 КК України, у вироку не послався та не проаналізував докази, якими органами досудового слідства обґрунтовувалась доведеність його винуватості, та не навів мотивів із яких відкинув ці докази. Зазначає про те, що по справі також не було допитано свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_8, показання яких мали істотне значення для постановлення законного та обґрунтованого судового рішення. Стверджує, що судом безпідставно не враховано висновку Харківського Апеляційного господарського суду про те, що ПП «УВК «САлвер» повторно здійснило реєстрацію права власності одних і тих же об'єктів нерухомості, але під різними найменуваннями та літерами, що дало можливість переоформити право власності на інших суб'єктів господарювання, та те, що інші документи в матеріалах справи дають підстави вважати, що в такий спосіб ПП «УВК «САлвер» вдається до приховування дійсного стану своєї фінансово-господарської діяльності, що може свідчити про наявність ознак дій, які переслідуються у кримінальному порядку, зокрема, шахрайства. Указує на невідповідність постановлених по справі судових рішень вимогам статей 334, 377 КПК України. Окрім того, вказує, що ОСОБА_1 за ч.2 ст.366 КК України із застосуванням ст.69 КК України та за сукупністю злочинів судом призначено надмірно м'яке покарання та враховано як пом'якшуючі покарання обставини, які не підтверджені по справі;
- представник цивільного позивача доводить безпідставність рішення суду про залишення без розгляду цивільного позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит філії «Полтавське РУ» АТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 на суму 7609025,01 грн. Доводить, що суд безпідставно не дав оцінки доказам, якими обґрунтувався заявлений у кримінальній справі цивільний позов. Посилається на те, що ухвала Апеляційного суду Сумської області від 20.09.2012 року не відповідає вимогам ст.377 КПК України.
На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення від ОСОБА_1.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що судові рішення щодо ОСОБА_1 у частині виправдування за ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.209 КК України та в частині засудження за ч.2 ст.366, ч.2 ст.222 КК України необхідно скасувати з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд, а судові рішення у частині залишення без розгляду цивільного позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 на суму 7609025,01 грн- залишити без зміни, представника цивільного позивача, який підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_1, який заперечував про задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до вимог ст.395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.222 КК України, у касаційних скаргах не заперечується.
Твердження прокурора про передчасність висновку суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, є безпідставними.
Так, органами досудового слідства було пред'явлено обвинувачення ОСОБА_1 у тому, що він, будучи службовою особою суб'єкта господарської діяльності, повторно надав завідомо неправдиву інформацію з метою одержання кредиту, що завдало великої шкоди. Це обвинувачення визнано судом доведеним. Тобто судом було установлено, що ОСОБА_1 одержав кредитні кошти неправомірно.
Разом з тим, відповідальність за ст.191 КК України наступає у разі заволодіння шляхом зловживання службовим становищем майном, яке було ввірене особі чи перебувало у її віданні. Відповідно майно, з яким вчиняються злочинні дії, повинно перебувати у особи на законних підставах.
За таких обставин суд правильно виправдав ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, оскільки ОСОБА_1 розпоряджався майном, яке було отримано ним неправомірно.
Також є правильним висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що продаж ОСОБА_1 як директором ПП «УВК «САлвер» СПД-ФО ОСОБА_14 об'єктів нерухомості, які були його власністю, але перебували у іпотеці ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», не містять об'єктивної сторони зловживання службовим становищем, оскільки відносини між ОСОБА_1 як директором ПП «УВК «САлвер» і ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (із 2009 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») є цивільно-правовими. Це підтверджується і тим, що постановою старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Сумській області від 01.02.2011 року відмовлено в порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_14 за ч.5 ст.27 і ч.2 ст.364 КК України за відсутністю в його діях складу злочину (т.22 а.с.165). ОСОБА_1 хоча і не дотримався умов договорів, укладених із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», проте розпорядився майном, яке перебувало у власності ПП «Ремсервіс» (перейменованого у ПП «УВК «САлвер»).
Одночасно є обґрунтованим висновок суду про те, що ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не було спричинено істотної шкоди, так як існував механізм повернення приміщень у власність банку шляхом звернення з позовом до суду і відстоювання своїх майнових інтересів відповідно до діючого законодавства. Зазначені висновки суду підтверджуються також і тим, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було подано позов до ПП «УВК «САлвер» і СПД-ФО ОСОБА_14 про визнання недійсними договорів купівлі продажу об'єктів нерухомості, які перебували в іпотеці позивача. Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.04.2012 року, яке набрало законної сили, позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено (т.25 а.с. 99-103).
З огляду на те, що ОСОБА_1, уклавши цивільно-правові договори із СПД-ФО ОСОБА_14 про продаж об'єктів нерухомості, не вчинював небезпечного протиправного діяння, то використання ним на свій розсуд коштів, отриманих від реалізації об'єктів нерухомості, не є злочином, відповідальність за який передбачена ст.209 КК України (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Про те, що в діях ОСОБА_1 відсутні склади злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, визнав і прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, висловивши у судових дебатах прохання про виправдання ОСОБА_1 у вчиненні указаних злочинів (т.25 а.с.145).
Повно та всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, а тому підстав для скасування судових рішень у частині виправдування ОСОБА_1, як про це йдеться у касаційній скарзі прокурора, немає.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, не встановлено.
Покарання ОСОБА_1 призначено з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про засудженого, пом'якшуючих покарання обставин, якими суд визнав: поганий стан здоров'я ОСОБА_1, наявність на його утриманні матері похилого віку, визнання ним вини та щире каяття у вчиненні злочинів.
При цьому суд дотримався вимог ст.69 КК України, оскільки призначаючи ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі санкції ч.2 ст.366 КК України, урахував наявність кількох обставин, що пом'якшували покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину. Це рішення суду належним чином мотивоване.
Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів і підстав вважати його надмірно м'яким, немає.
Також є законним рішення суду про залишення без розгляду цивільного позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 на суму 7609025,01 грн, виходячи з наступного.
Згідно з протоколом судового засідання, зауваження на який учасниками процесу не подавались, судом було досліджено матеріали справи, на які представник цивільного позивача посилався на обґрунтування заявленого позову, у тому числі й ті, які зазначені у касаційній скарзі (т.25 а.с.131-132). Після дослідження доказів по справі, учасники процесу, у тому числі й представник цивільного позивача не заперечували проти закінчення судового слідства по справі.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, при дослідженні обґрунтованості заявленого позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», допущено не було.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, при провадженні кримінальної справи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заявлено позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням ним злочинів, внаслідок яких між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори №02/11-01-08, №03/11-01-08 від 06.02.2008 року та № 09V/11-01-08 від 30.05.2008 року і кошти на загальну суму 7609025,01 грн не були повернуті в установленому законом порядку.
Одночасно судом було встановлено, що у порядку цивільного судочинства ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» було подано позов до ПП «Українська верстатобудівна компанія «САлвер» і ОСОБА_1 про розірвання кредитних договорів №02/11-01-08, №03/11-01-08 від 06.02.2008 року та № 09V/11-01-08 від 30.05.2008 року та стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості на суму 7609025 грн 01 коп.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.07.2009 року вказаний позов ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» задоволено (т.2 а.с.165-169).
Та обставина, що зазначене рішення місцевого суду набуло законної сили, у касаційній скарзі представника цивільного позивача не заперечується.
Тобто, цивільний позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», заявлений у кримінальній справі про той самий предмет і з тих самих підстав як і позов, який був задоволений рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15.07.2009 року.
Те, що виконавчий документ, виданий Глухівським міськрайонним судом Сумської області повернутий стягувачу через неможливість виконати рішення цього місцевого суду від 15.07.2009 року у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернене стягнення, та не встановленням місця проживання боржника, не свідчить про безпідставність рішення суду про залишення без розгляду цивільного позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 на суму 7609025,01 грн.
З огляду на викладене, немає підстав для задоволення касаційної скарги представника цивільного позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Шевлякова С.В. і скасування судових рішень по справі у частині залишення без розгляду цивільного позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 на суму 7609025,01 грн.
З огляду на викладене вище, підстав для задоволення касаційних скарг немає.
Керуючись статтями 394-396 КПК України (у редакції 1960 року), пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу представника цивільного позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Шевлякова С.В. і касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок Сумського районного суду Сумської області від 13 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
М.Й. ВільгушинськийВ.В. НаставнийС.С. Слинько