Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Зубара В.В., Марчук Н.О.,
з участю прокурора Парусова А.М.,
захисника ОСОБА_1,
засудженої ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні 5 лютого 2013 року в м. Києві кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, та засудженої ОСОБА_2 з доповненнями на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2012 року.
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2011 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, раніше не судима,-
засуджена за:
· ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, на строк 3 роки з конфіскацією майна;
· ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнена від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
На підставі ст. 77 КК України конфіскацію майна постановлено не застосовувати.
Вироком вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 обвинувачується за вчинення замаху на умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, скоєному службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, що могло призвести до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, а також у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складанні та видачі завідомо неправдивих документів за наступних обставин.
Так, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «Едем-Плюс» в порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і своїх службових обов'язків, з метою ухилення від сплати податків вступила в злочинну змову з невстановленою досудовим слідством особою та 14 жовтня 2009 року подала до ДПІ у м. Івано-Франківську уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2008 року (з додатками 2,3), у які внесла завідомо неправдиві відомості у вигляді уточнення показника рядка 25.2 податкової декларації з ПДВ та безпідставно, без будь-якого документального підтвердження, збільшила суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в розмірі 6 000 100 грн.
Проте ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою довести свій злочинний умисел до кінця не змогла з причин, які не залежали від її волі, оскільки ревізорами ДПІ були виявлені порушення вимог п. 7.7.11 та п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок на додану вартість», а саме: платником неправомірно заявлено суму бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ на суму 6 000 100 грн., оскільки підприємство зареєстроване як платник ПДВ 12 серпня 2008 року, тобто менше 12 календарних місяців до дати заявлення суми бюджетного відшкодування, що в 5000 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і при його підтвердженні призвело б до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. 19 жовтня 2009 року був складений акт «Про результати документальної невиїзної (камерної) перевірки податкової декларації з ПДВ», де зафіксовані ці порушення.
Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2012 року зазначений вирок суду в частині призначення ОСОБА_2 покарання скасовано. Призначено за: ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. ст. 53, 69 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 255 000 грн. з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 роки, без конфіскації майна; покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки без конфіскації майна; ч. 1 ст. 366 КК України - покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом повного складання покарань за сукупністю злочинів, ОСОБА_2 остаточно визначено покарання 3 роки обмеження волі та штрафу в розмірі 15 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 роки без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнена від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд через неправильне застосування кримінального закону. При цьому посилається на те, що суд, застосовуючи вимоги ст. 69 КК України, в мотивувальній частині вироку не вказав на наявність обставин, які пом'якшують покарання, а також безпідставно вказав на призначення покарання нижче від найнижчої межі. Крім того, зазначає, що суд не вказав в якій редакції застосовує положення ч. 3 ст. 212 КК України.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_2 просить вирок скасувати, кримінальну справі закрити. При цьому посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. В обґрунтування зазначає, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 399 КПК України, не виконав вказівки суду касаційної інстанції, у вироку на зазначив мотивів, з яких визнав доводи апеляції засудженої безпідставними; в діях засудженої, які кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 366 КК України відсутня об'єктивна сторона злочину, відсутній предмет злочину - офіційний документ, а також суб'єкт злочину - службова особа платника податку.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженої та підтримав касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції та вирок апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставою для скасування вироку, ухвали чи постанови, є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Разом з тим, вказаних вимог закону як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не виконали.
Як у вироку суду першої інстанції, так і у вироку суду апеляційної інстанції не міститься формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.
Суд першої інстанції, постановляючи вирок, замість наведення формулювання обвинувачення, яке він вважає доведеним, навів обставини злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_2 обвинувачується органами досудового слідства.
Суд апеляційної інстанції, скасувавши повністю своїм вироком вирок місцевого суду, взагалі не навів формулювання обвинувачення, яке він вважає доведеним, і, разом з цим, визнав ОСОБА_2 винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, із призначеннями за цими статтями покарання.
Виходячи з того, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відносно ОСОБА_2 постановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно і всебічно розглянути справу і постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального закону.
Якщо суд дійде висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, формулювання обвинувачення, яке буде визнано судом доведеним, має відповідати диспозиціям відповідних частин цих статей, і покарання слід призначити відповідно до вимог ст.65 КК України.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, та засудженої ОСОБА_2, задовольнити частково.
Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2011 року та вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2012 року відносно ОСОБА_2 - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
Зубар В.В. Шилова Т.С. Марчук Н.О.
За змістом ч. 2 ст. 400 КПК України посилення покарання при новому розгляді справи апеляційним судом допускається тільки за умови, що судове рішення було скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за скаргою прокурора або потерпілого чи його представника.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2012 року скасовано за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_2 ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2011 року, якою було залишено без зміни вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2011 року.
Підставою для скасування ухвали апеляційного суду колегія суддів вказала невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 377 КПК України.
При цьому питання щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої перед судом касаційної інстанції не порушувалось і прокурором з зазначеного питання касаційна скарга не подавалась.
Крім того, згідно з вимогами ч. 3 ст. 378 КПК України вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332-335 КПК України. Крім того, у вироку апеляційного суду зазначається зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.
За положеннями ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Зазначених вимог кримінально-процесуального закону суд апеляційної інстанції при постановленні вироку не виконав. В мотивувальній частині вироку апеляційний суд виклав зміст вироку суду першої інстанції, проте формулювання обвинувачення, яке суд апеляційної інстанції визнав доведеним, вирок апеляційного суду не містить.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2012 року відносно ОСОБА_2 підлягає скасуванню як постановлений з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, перевірити обґрунтованість доводів апеляцій прокурора та засудженої ОСОБА_2 доводи їх касаційних скарг та постановити рішення з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.