"12" лютого 2013 р. м. Київ К-4799/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області
на постанову та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2008 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 року
у справі№ 2а-252/08
за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства ім. Т. Г. Шевченка
доДержавної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області
проскасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2008 року у справі № 2а-252/08, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області від 26.07.2007 року № 0000472310/0 та рішення про застосування штрафних санкцій від 26.07.2007 року № 0000492310/0.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийнявши нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 250 Господарського кодексу України, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.5 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2.11 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України».
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами заявника не погоджується, просить залишити без змін судові рішення у справі.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Богодухівському районі Харківської області планової виїзної документальної перевірки Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т. Г. Шевченко з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.03.2007 року складено акт від 13.07.2007 року № 374/30/233/00708207, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2.11 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, п. п. 4, 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», пп. 4.2.9. п. 4.2 ст. 4, пп. 6.3.2 п. 6.3, ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 26.07.2007 року № 0000472310/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 140 320,00 грн. (в т. ч. 1 378,00 грн. - основний платіж, 138 942,00 грн. - штрафні санкції) та рішення № 0000492310/0 від 26.07.2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача на загальну суму 19 297,00 грн.
Виходячи зі змісту п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства - зупинено до 01.01.2008 року, в редакції Закону, яка діяла на момент проведення перевірки. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що перерахування позивачем коштів на спеціальний рахунок «Сплата ПДВ власного виробництва згідно постанови Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року»підтверджена копіями відповідних платіжних доручень установ банків, в подальшому ці кошти використані за цільовим призначенням.
Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено нецільового використання зазначених коштів, колегія суддів погоджується з висновком судів про необґрунтованість їх безспірного списання до державного бюджету.
Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження суми податкового зобов'язання, яка підлягає до сплати до бюджету у розмірі 1 378,00 грн. та нарахованої на нього штрафної (фінансової) санкції у розмірі 689,00 грн.
Вказаною нормою Закону визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вказано, що порушення наведених положень є можливим лише за умови здійснення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»та при умові настання дати виникнення податкових зобов'язань згідно з правилами ст. 7 цього Закону, проте первинні документи свідчать про використання позивачем покупної продукції у власному виробництві, а саме: для харчування працівників підприємства, а відповідачем не доведено в судовому засіданні фактів продажу несільськогосподарської продукції.
Отже, висновок відповідача щодо заниження позивачем суми податкового зобов'язання, яка підлягає до сплати до бюджету, в розмірі 1 378,00 грн. є необґрунтованим.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000472310/0 від 26.07.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 140 320,00 грн. (основний платіж -1 378,00 грн., штрафні санкції -138 942,00 грн.), вірно скасоване судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами України.
Статтею 241 Господарського кодексу визначено штраф як адміністративно-господарську санкцію. Згідно з названою статтею адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Штраф, встановлений Указом Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№ 436/95 від 12.06.1995 року, підпадає під поняття адміністративно-господарського штрафу відповідно до Господарського кодексу.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст. 250 Господарського кодексу України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Враховуючи наведені положення, колегія суддів погоджується з висновком судів, що штрафні санкції в сумі 964,75 грн. за розрахунки, проведені в період з 05.10.2005 року по 28.11.2005 року, застосовані з порушенням річного терміну, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки акт перевірки складений 13.07.2007 року.
В акті перевірки також зазначено про порушення по розрахункам з підзвітною особи ОСОБА_4, які наведені в інформаційному додатку таблиці № 7 акта виїзної планової перевірки Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т. Г.Шевченко від 13.07.2007 року.
Колегія суддів вважає, що рішення № 000049310/0 від 26.07.2007 року про застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 2 968,23 грн. підлягає скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач не прийняв до уваги надані позивачем під час перевірки первинні документи та дав невірну оцінку виявленому порушенню, що потягло до помилкового застосування абз. 5 п. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів у розмірі 25% виданих під звіт сум.
Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем при здійсненні господарської діяльності п. 2.11 ст. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637: проведення готівкових розрахунків без подання (підзвітною особою) одержувачем коштів розрахункового (платіжного) документу (товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового чеку, іншого письмового документу, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів), оскільки підзвітною особою були придбані товарно-матеріальні цінності у приватних підприємців, а в рахунок підтвердження проведення готівкових розрахунків з підприємцями були надані накладні, а також товарно-транспортні накладні на закупівлю жому в Мурафського цукрового заводу, які не є розрахунковими документами.
При цьому відповідач посилаюсь на вказаний припис Положення наводить норми Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», а не Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, на яке вказує.
Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надані позивачем документи підпадають під визначення платіжного документу згідно з абз. 6 п. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»та підтверджують сплату покупцем готівкових коштів, висновок відповідача про порушення позивачем вказаної норми Указу та нарахування штрафної санкції в сумі 12 646,00 грн. є неправомірними.
Надані позивачем по розрахунках з ПСП «Явір»про отримання жому в ТОВ «Мурафський цукровий завод»підтверджують факт оплати покупцем готівкових коштів на суму 1 691,00 грн.
Підтверджуючих первинних документів по вказаним в інформаційному додатку таблиці № 9 акта від 13.07.2007 року авансовим звітам, які заперечується позивачем, відповідачем до суду не надано та не доведено їх фактичне здійснення.
Отже, висновок відповідача про порушення позивачем п. 2.11 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та застосування з посиланням на абз. 6 п.1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»штрафної санкції в сумі 2 748,00 грн. є неправомірним.
Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведене правомірності прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки № 0000492310/0 від 26.07.2007 року, яким ПСП ім. Т.Г. Шевченко зобов'язано сплатити до бюджету суму штрафних (фінансових) санкцій 19 297,00 грн., таке рішення правильно скасовано судом першої інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 року у справі № 2а-252/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Є. Маринчак