12 лютого 2013 року м. Київ К/9991/52412/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 року
у справі№ 2а-2272/12/2670
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_4
доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
провизнання незаконним та скасування рішення,-
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2012 року у справі № 2а-2272/12/2670 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 31.01.2012 року № 1723/А/17-218. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва видати Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_4 свідоцтво платника єдиного податку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2012 року у справі № 2а-2272/12/2670 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4, п. 30.1 ст. 30, п. 291.2 ст. 291, п. 298.3 ст. 298, п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу України.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач 24.01.2012 року подав до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій відповідно до вимог п. 3 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 року № 1675, поряд з іншими відомостями вказано види господарської діяльності, обрані фізичною особою - підприємцем, згідно з КВЕД ДК 009:2005, а саме: 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 52.48.2 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.
Рішенням від 31.01.2012 року № 1723/A/17-218 Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва відмовила позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку, адже зазначений позивачем у вищевказаній заяві вид діяльності не підпадає під застосування спрощеної системи оподаткування, з посиланням на п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, відповідно до якого не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку, оскільки Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення місцевого адміністративного суду та відмову в позові, оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», який набрав чинності з 01.01.2012 року, не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.
В Податковому кодексі України не визначено поняття «дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння»і поняття діяльності з їх «видобутку, виробництва та реалізації». З огляду на вимоги п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів.
Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».
В розумінні пунктів 1-2 статті 1 цього Закону ювелірні вироби підпадають під визначення «дорогоцінні метали»чи «дорогоцінне каміння».
Відповідно до ч. 2 ст. 14 цього Закону правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, встановлюються Кабінетом міністрів.
Згідно Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 244, зареєстрованої в Мін'юсті України за №3698968 від 25.03.2004 року, виріб із дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), який використовується як прикраса або предмет побуту.
Абзац 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 року у справі № 2а-2272/12/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Є. Маринчак