07 лютого 2013 року м. Київ К-20981/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010
у справі № 2а-2163/09/0670
за позовом Спільного підприємства «САН»
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про скасування податкових вимог
Спільне підприємство «САН»звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових вимог.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2009 позов задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2009 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач згідно платіжних доручень від 12.02.2009 перерахував суми прибуткового податку, податку на додану вартість та орендної плати, щодо яких відповідачем заявлені податкові вимоги. Вказані платіжні доручення були передані на виконання Житомирській філії «Західінкомбанк», що підтверджено вхідним штампом банку. Банк кошти до бюджету не перерахував через рішення Національного банку України про призначення тимчасової адміністрації в ТОВ «Західінкомбанк»та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 13.02.2009 по 12.08.2009.
Відповідно до пп.16.5.1 п.16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Відповідно до п.22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»та пп. 16.5.2 п.16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Згідно з пп. 16.5.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що позивач згідно платіжних доручень здійснив сплату всіх сум податків, а отже, як підстави для нарахування пені, так і підстави для вимоги про сплату сум податків, не перерахованих до бюджету банком відсутні, а тому податкові вимоги відповідача є незаконними та підлягають скасуванню.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України проходить до висновку, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 у справі № 2а-2163/09/0670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 у справі № 2а-2163/09/0670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
С.Е. Острович
О.І. Степашко