07 лютого 2013 року м. Київ К-28105/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Гордійчук М.П.,
Конюшка К.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Антрацитівське АТП-10918" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Антрацитівське АТП-10918", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Антрацитівської міської ради Луганської області, третя особа: командитне товариство "Мірян і Компанія", про визнання нечинним та скасування рішення,
Відкрите акціонерне товариство "Антрацитівське АТП-10918", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до виконавчого комітету Антрацитівської міської ради Луганської області, третя особа: командитне товариство "Мірян і Компанія" про визнання нечинним з моменту прийняття і скасування рішення відповідача від 19.07.2007 №280/2 "Про дозвіл на проектування та проведення проектно-пошукових робіт".
Позовні вимоги мотивовано протиправністю рішення виконавчого комітету Антрацитівської міської ради Луганської області від 19.07.2007 №280/2 "Про дозвіл на проектування та проведення проектно-пошукових робіт" як такого, що прийнято відповідачем з перевищенням наданих законом повноважень, із суттєвими порушеннями Закону України "Про планування і забудову територій" та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 3 лютого 2010 року позов задоволено: визнано нечинним з моменту його прийняття та скасовано рішення Виконавчого комітету Антрацитівської міської ради Луганської області від 19.07.2007 № 280/2 "Про дозвіл на проектування та проведення проектові-пошукових робіт".
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 3 лютого 2010 року, прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Антрацитівське АТП-10918" із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням виконавчого комітету Антрацитівської міської ради від 19.07.2007 р. № 280/2 "Про дозвіл на проектування та проведення проектові-пошукових робіт" директору командитного товариства "Мірян і Мірян" ОСОБА_6 дозволено проектування та проведення проектно-пошукових робіт на будівництво приміської автостанції з диспетчерським пунктом по вул. Комунальна в районі залізничної станції "Антрацит" в м. Антрацит. Крім того, в рішенні зазначено про необхідність розробки проекту об'єкту згідно з технічними умовами, виданими службами міста, та затвердження відділом містобудування та архітектури; після затвердження проектної документації дозволено будівництво приміської автостанції з диспетчерським пунктом по вул. Комунальна, в районі залізничної станції "Антрацит" в м. Антрацит; перед початком будівництва вказано на необхідність отримання дозволу на виконання даних робіт в інспекції ДАБК; після завершення будівництва вказано здати даний об'єкт в експлуатацію, оформивши документи у встановленому порядку у відділі містобудування та архітектури.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, вийшов за межі наданих йому повноважень, прийняв рішення без затвердженого Антрацитівською міською радою містобудівного обґрунтування щодо будівництва третьою особою автобусної станції та порушив порядок прийняття регуляторних актів, який передбачений Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що рішення відповідача носить індивідуальний характер, не є регуляторним актом в розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", не порушує права та законні інтереси позивачів та прийнято відповідачем в межах наданих йому повноважень.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт -це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Згідно з статтею 3 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" дія цього закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям актів, що містять індивідуально-конкретні приписи, за винятком актів, у яких одночасно містяться нормативні та індивідуально-конкретні приписи.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення відповідача не містить нормативних приписів, підлягає разовому застосуванню щодо визначеного кола осіб, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Відносно наявності у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваного рішення, колегія судді вказує на наступне.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про планування і забудову територій", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
Містобудівна документація затверджується відповідною місцевою радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, до яких необхідно внести відповідні зміни.
Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.
Статті 1, 11, 12, 13, 14, 15, 16 Закону України "Про планування і забудову територій", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначають наступні види містобудівної документації: схеми планування територій на місцевому рівні, генеральний план населеного пункту, детальний план території, план червоних лінії, проект забудови територій, проект розподілу території.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що містобудівною документацією в м. Антрацит є генеральний план, який розроблений Київським інститутом "Дніпромісто" у 1980 році.
Згідно із статтею 12 Закону України "Про планування і забудову територій" сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів: готують обґрунтовані пропозиції щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; готують вихідні дані для розроблення планів земельно-господарського устрою території населеного пункту та іншої землевпорядної документації; вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування; організують розроблення та затвердження місцевих правил забудови, детальних планів території, планів червоних ліній, іншої містобудівної документації та проектів; організують проведення грошової оцінки земель; розробляють і затверджують місцеві містобудівні програми та програми соціально-економічного розвитку населених пунктів; організують роботу з проведення оцінки впливу діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності на стан довкілля та визначають шляхи та засоби зменшення цього впливу; узгоджують питання забудови та іншого використання територій, в яких заінтересовані територіальні громади суміжних адміністративно-територіальних одиниць; встановлюють на відповідних територіях режим використання земель, передбачених для містобудівних потреб; вирішують інші питання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що генеральний план м. Антрацит містить вказівку на розташування такого об'єкту інфраструктури як автостанція по вул. Комунальна в районі залізничного вокзалу. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що розташування об'єкту будівництва приміської автостанції з диспетчерським пунктом по вул. Комунальна в районі залізничної станції "Антрацит" в м. Антрацит, про який зазначено в оскаржуваному рішенні відповідача, відповідає генеральному плану міста.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відповідності місця розташування об'єкта будівництва Генеральному плану міста Антрацит.
Зважаючи на викладе, враховуючи те, що рішення виконавчого комітету Антрацитівської міської ради Луганської області є актом індивідуальної дії, який, як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент звернення позивачів із зазначеним позовом вже вичерпав свою дію шляхом його виконання, у тому числі, оформлення третьою особою права власності на збудований об'єкт нерухомого майна, а також зважаючи на те, що позивачами не доведено у чому саме полягає порушення їх прав чи оспорення інтересів у зв'язку з прийняттям відповідачем зазначеного рішення, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для судового захисту прав та інтересів позивачів шляхом визнання нечинним рішення виконавчого комітету Антрацитівської міської ради Луганської області від 19.07.2007 №280/2 "Про дозвіл на проектування та проведення проектно-пошукових робіт" та, відповідно, вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Антрацитівське АТП-10918" відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: