"07" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/88229/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Гордійчук М.П.,
Конюшка К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року у справі за позовом Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до редакції газети "Сільські новини" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,
Харківське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до редакції газети "Сільські новини" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік у розмірі 16 055,56 грн. та пені у розмірі 149,42 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що редакцією газети "Сільські новини" в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" при середній обліковій чисельності штатних працівників 9 осіб не виконано норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інваліда.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 рок, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштувати інвалідів. Додатково, судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень вказано на те, що редакцією газети "Сільські новини" вжито вичерпних заходів для працевлаштування інвалідів та недопущення порушення, у тому числі шляхом подання до міського центру зайнятості звітів у формі №3-ПН про наявність вільних робочих місць.
З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій зроблено висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню місць для працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на обгрунтованість зазначених висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
З урахуванням викладеного, факт відсутності працевлаштування інваліда не є достатнім для висновку про невиконання підприємством нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та притягнення до господарсько-правової відповідальності у вигляді накладення адміністративно-господарських санкцій.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про зайнятість населення", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, за якою підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем протягом 2010 року щомісячно інформовано Харківський міський центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітів форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць та потреби у працівниках. При цьому, матеріалами справи підтверджено факт щомісячного подання зазначених звітів.
В той же час, на підприємство відповідача інваліди центром зайнятості не направлялися; самостійно інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не зверталися; відмов інвалідам у працевлаштуванні не встановлено.
З урахуванням викладеного, зважаючи на факт вжиття відповідачем вичерпних заходів щодо недопущення порушення, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у примусовому порядку.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: