ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
01.07.2008 р. № 13/84
Приватне підприємство "Солекс"
до Джанкойська об"єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим
про визнання протиправними дії щодо відмови у видачі Приватному підприємству "Солекс" торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу;
зобов"язання видати Приватному підприємству "Солекс" торгові патенти у кількості 37 шту ,
Суддя Степанюк А.Г.
Секретар судового засідання Федорова О.В.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.06.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позивач на задоволенні позовних вимог наполягає. При цьому позивач вказав, що Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим (надалі - Відповідач) у своєму листі від 11.04.2008 № 1656/10/15-00 безпідставно відмовила йому в наданні патентів, вказавши на підставу для відмови відсутність у позивача відокремленого підрозділу, розташованого на території м. Джанкой, а також на відсутність ліцензії для здійснення господарської діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає вимоги позивача необґрунтованими у зв'язку з наступним.
На думку Відповідача, в розумінні норм Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» Позивач не має права для придбання торгового патенту до моменту реєстрації Позивачем відокремленого підрозділу та території м. Джанкой, подачі такого підрозділу на податковий облік Джанкойської ОДПІ та отримання ліцензії на організацію та утримання тоталізаторів, гральних закладів.
Позиція Відповідача обґрунтовується посиланням на лист ДПА України «Про надання роз'яснень»№11538/7/15-0417 від 08.06.2007, лист ДПА України №1163/6/15-0416 від 22.11.2007 та на частину 2 статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», у відповідності до якої, торговий патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності чи з яким погоджено місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб'єкту.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, суд -
10 квітня 2008 року Приватне підприємство «Солекс»(код ЄДРПОУ 24102644, 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б), зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 29.03.2002 р., запис про державну реєстрацію № 10721200000000172, звернулося до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим із заявкою на придбання 37 торгових патентів на здійснення діяльності в сфері грального бізнесу на гральні місця, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Джанкой, вул. Леніна, 44.
За придбання цих патентів ПП «Солекс»відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»була перерахована оплата у розмірі 73863 грн., підтвердженням чого виступає платіжне доручення № 1431 від 09.04.2008 р.
Листом Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим вих. № 1656/10/15-00 від 11.04.08 р. було відмовлено у видачі патентів. Підставою для відмови у видачі патентів у відповідності до поданої позивачем заявки визначено: відсутність ліцензії на організацію та утримання тоталізаторів, гральних закладів, яка видається Радою Міністрів АР Крим; відсутність зареєстрованої Джанкойської філії ПП «Солекс», місцезнаходження якої було б погоджено за місцем видачі торгового патенту та відомості про яку повинні міститися у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Порядок патентування діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності, визначено Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
У відповідності до статті 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(надалі - Закон), патентуванню підлягають операції по наданню послуг у сфері ігорного бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.
За приписами ч.4 статті 5 Закону встановлено, що торговельний патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу повинен бути виданий на кожне окреме ігорне місце (ігровий автомат, ігровий стіл).
У відповідності до частини другої статті 14 Господарського кодексу України, правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу.
За наведеним у ст.2 Закону визначенням - торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.
Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті.
У відповідності до пункту 11 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року № 1077 Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів відомості, наведені в поданій суб'єктом підприємницької діяльності заявці, посадова особа органу державної податкової служби звіряє з оригіналами первинних документів, на підставі яких заповнюється ця заявка, реєструє її в журналі обліку заявок і заповнює бланк торгового патенту.
Згідно з приписами ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби діють в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України.
В свою чергу, ні Законом «Про державну податкову службу в Україні», ні іншими нормами діючого законодавства України податковим органам не надано права примушувати суб'єктів підприємницької діяльності до реєстрації філій (відділень) без створення юридичної особи.
Підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України). Та виключно власнику (суб'єкту господарювання) належить право самостійного формування програми діяльності (що включає й право відкриття самостійних підрозділів (філій).
Окрім того, в якості обґрунтування відмови у видачі патентів відповідач посилається на норму ч.2 ст. 7 Закону, яка передбачає, що торговий патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності чи з яким погоджено місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб'єкту. Передача торгового патенту іншому суб'єкту підприємницької діяльності або іншому структурному (відокремленому) підрозділу суб'єкта підприємницької діяльності не дозволяється.
Спірним в даній нормі є тлумачення поняття погодження місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу з відповідним органом за місцем видачі торгового патенту.
Частиною 4 статті 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
У відповідності до частини 4 статті 2 Закону, заявка на придбання торгового патенту повинна містити, зокрема, такий реквізит, як витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця.
Пунктом 1 Порядку заповнення торгового патенту, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 25.04.96 р. № 33 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.96 р. за № 221/1246, також зазначено, що заповнення реквізитів торгового патенту на право здійснення торговельної діяльності, діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, а також діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться на підставі оформленої відповідно до частини четвертої статті 2 Закону заявки на придбання торгового патенту.
У відповідності до пунктів 2.2 та 2.3 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 01.12.2000 р. № 614, реєстрація реєстраторів розрахункових операцій (РРО) здійснюється в органі державної податкової служби за місцем знаходження суб'єкта господарювання на підставі його письмової заяви довільної форми, у якій зазначаються сфера застосування та реквізити РРО. Одночасно із заявою суб'єкт господарювання подає документи та їх копії, в тому числі дозвіл місцевого органу виконавчої влади на розміщення господарської одиниці.
Законом України «Про місцеві державні адміністрації», зокрема пунктом 4 статті 17, місцеві державні адміністрації уповноважені на подання відповідній раді висновків щодо доцільності розміщення на відповідній території нових підприємств та інших об'єктів незалежно від форм власності.
За органами місцевого самоврядування, в свою чергу, згідно із статтею 143 Конституції України, закріплено обов'язок вирішення питань, віднесених законом до їх компетенції. Зокрема, частиною першою статті 18 Закону України «Про місцеве самоврядування»визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
Таким чином, під погодженням місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу з відповідним органом за місцем видачі торгового патенту у ч.2 ст.7 Закону, на переконання суду, розуміється дозвіл органу місцевого самоврядування на розміщення відповідного підрозділу, а торговий патент чинний на території органу місцевого самоврядування, який видав такий дозвіл.
Частиною 1 статті 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
Позивач до заяви про видачу торгових патентів надав Розпорядження Джанкойського міського Голови від 08.04.2008 р. «Про видачу дозволу на здійснення торговельної діяльності», яким позивачеві дозволено здійснювати діяльність в залі гральних автоматів «Багіра»за адресою: м. Джанкой, вул. Леніна, 44.
Отже, позивачем виконані вимоги Закону щодо погодження місця розташування залу гральних автоматів (відокремленого підрозділу) з органом місцевого самоврядування за місцем видачі торгових патентів.
Щодо твердження відповідача про те, що отримання позивачем ліцензії на організацію та утримання тоталізаторів, гральних закладів є необхідною умовою для видачі йому торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, суд відзначає наступне.
Основним видом діяльності позивача є - надання послуг у сфері грального бізнесу. Для цього позивач розташував на території АР Крим, у томі числі на території м. Джанкой, гральні автомати. Розташування автоматів здійснюється на території приміщень, що знаходяться у користуванні позивача на підставі договорів оренди нежитлових приміщень.
У відповідності до абзацу 6 частини 1 статті 1 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензією є документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Як встановлено пунктом 29 частини 1 статті 9 вказаного Закону, ліцензуванню підлягає, зокрема, організація діяльності з проведення азартних ігор.
У відповідності до абзацу 2 пункту 3.2 затверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18.04.2006 р. № 40/374 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор ліцензія на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор є підставою, зокрема, для діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах.
Отже, позивач має право здійснювати діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах виключно на підставі одержаної ними у встановленому чинним в Україні законодавством порядку ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор.
Право позивача на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах засвідчене ліцензією серії АВ № 082933, виданою позивачу Міністерством фінансів України 30 травня 2006 року. З метою реалізації зазначеного права позивач у встановленому Законом порядку звернувся до відповідача із заявкою на придбання торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, а саме на влаштування гральних автоматів.
Пунктом 1.2 затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 р. № 40/374 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, передбачено, що гральний автомат - механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.
Відтак, позивачем були виконані усі вимоги чинного в Україні законодавства, необхідні для придбання ним вищезазначених торгових патентів.
Твердження відповідача про те, що необхідною умовою для видачі позивачу торгових патентів є отримання ним ліцензії на провадження господарської діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів не відповідає приписам чинного в Україні законодавства.
Враховуючи те, що торговий патент видається на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл), а гральний автомат визначено як пристрій для проведення азартних ігор, торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу може бути надано суб'єктам підприємницької діяльності, які мають дозвільний документ на проведення азартних ігор.
Таким документом є Ліцензія Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор.
З огляду на наведені норми діючого законодавства України суд дійшов висновку про неправомірність дій з боку відповідача, що були виражені у відмові відповідача надати позивачу торгові патенти для здійснення операцій по наданню послуг у сфері грального бізнесу у відповідності до заявки, поданої 10.04.08 р.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Як зазначено в ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Позов Приватного підприємства «Солекс» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим щодо відмови у видачі Приватному підприємству «Солекс»торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу.
3. Зобов'язати Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим видати Приватному підприємству «Солекс»торгові патенти у кількості 37 штук на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу у відповідності до заявки на придбання торгового патенту, поданої Приватним підприємством «Солекс»10.04.08 р. на гральні місця, розташовані за адресою: АР Крим, м. Джанкой, вул. Леніна, 44.
4. Зобов'язати Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим зарахувати приватному підприємству «Солекс»м. Київ вартість 37 торгових патентів на здійснення операцій із надання послуг у сфері грального бізнесу, сплачену 09.04.2008 р. на підставі платіжного доручення №1431, в якості плати за звітний квартал, в якому будуть видані торгові патенти та за останній квартал дії торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Солекс» м. Київ (юр. адреса, вул. Генерала Наумова, 23-Б. код 24102644) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Степанюк А.Г.