ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
07 лютого 2013 року № 2а-9405/12/1370
15 год. 28 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Качур Р.П.,
за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.
представника позивача Гаврилюка Є. О., представника відповідача Богуцького В. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень - рішень, -
2 листопада 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000222311/3515 та № 0000232311/3516 від 02.08.2012 року.
У судовому засіданні 13.12.2012 року за клопотанням представника відповідача було залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю «Вікар» в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Вікар» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем до перевірки були надані всі необхідні первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена в запереченні на адміністративний позов № 6805/10 від 12.12.2012 року, поданому представником відповідача в судовому засіданні 13.12.2012 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ТзОВ «Вікар», первинні документи, надані для перевірки, не містять усіх обов'язкових реквізитів, у поданих первинних документах містяться розбіжності, відтак позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 135852,70 грн. Відповідач вважає, що наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Крім того зазначає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Вікар».
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» зареєстровано Бродівською районною державною адміністрацією Львівської області 26.06.2007 року, що підтверджено копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 466731 та копією Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серія АБ № 484124 від 13.07.2012 року. Позивача узято на облік в органах ДПС 27.06.2007 року за № 1393, відповідно до довідки № 16491 від 24.02.2012 року (а. с. 125).
У період з 05.07.2012 року по 10.07.2012 року Державною податковою інспекцією у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро», про що складено Акт № 113/22-00/35116440 від 17.07.2012 року про результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо взаєморозрахунків з ТзОВ «Вікар» за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 135852,70 грн.
Позивач з актом податкової перевірки не погодився, оскаржив вказаний акт до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби. За наслідками оскарження акта перевірки заперечення до акта перевірки було залишено без задоволення.
02.08.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 113/22-00/35116440 від 17.07.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В4» № 0000222311/3515, яким відповідно до п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 96447 грн.
02.08.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 113/22-00/35116440 від 17.07.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В4» № 0000232311/3516, яким відповідно до п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 39406 грн.
Приймаючи рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу
Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно з п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).
Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
На підтвердження дотримання вимог п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем надано копії:
- договору № 10/03-2011 від 10.03.2011 року про надання послуг, укладеного між ТзОВ «Вікар» (виконавець) та ТзОВ «Броди Агро» (замовник), відповідно до якого виконавець на замовлення замовника зобов'язується організувати надання послуг із внесення аміаку безводного на площі 1000 га орендованих і оброблюваних замовником сільськогосподарських землях, що знаходяться на території Бродівського району Львівської області, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість;
- додаткової угоди № 1 від 12.04.2011 року до договору № 10/03-2011 від 10.03.2011 року про надання послуг;
- податкових накладних № 48 від 29.03.2011 року на суму 150000 грн., № 11 від 13.04.2011 року на суму 169504,20 грн.;
- платіжних доручень № 4726 від 14.03.2011 року на суму 495612 грн., № 4826 від 15.04.2011 року на суму 140000 грн., № 4765 від 29.03.2011 року на суму 150000 грн., № 4860 від 29.04.2011 року на суму 29504,20 грн.;
- агрохімічних паспортів поля (а. с. 57-73);
- акта приймання-передачі наданих послуг від 13.04.2011 року до Договору № 10/03-2011 від 10.03.2011 року;
- матеріальних звітів та заправочних відомостей механізованих заправ очних агрегатів (а. с. 94-110);
- звітів про рух матеріальних цінностей за квітень 2011 року (а. с. 155-163).
Відповідно до умов договору № 10/03-2011 від 10 березня ТОВ «Вікар» (виконавець) в особі директора Лебеденка С.О. з одного боку та ТОВ «Броди Агро» (замовник) в особі генерального директора Пастущака Ігоря Казимировича з другого боку уклали договір про надання послуг із внесення аміаку безводного на площі 1000,00 га орендованих і оброблювальних замовником сільськогосподарських землях.
Пунктом 3.2.2 передбачено, що для виконання даного договору виконавець бере на себе зобов'язання провести закупку аміаку безводного в кількості 120 т за ціною 4130,10 грн. за 1 тонну. Якщо завод змінює ціну аміаку безводного до моменту перерахування замовником передоплати, відповідно до п. 5.2 договору, - вартість послуг та затрат на гектар змінюється пропорційно.
Відповідно до п. 4.5 даного договору у вартість робіт не входить вартість паливо-мастильних матеріалів, необхідних для виконання робіт. Заправка трактора здійснюється паливом замовника.
Судом встановлено, що на виконання умов договору сторонами складено акт здачі-приймання послуг (а.с. 53) . У вказаному акті відображено виконання двох послуг: внесення аміаку безводного та компенсацію вартості аміаку з доставкою.
Проте, умовами договору № 10/03-2011 від 10.03.2011 року не передбачено компенсації вартості аміаку. Також суду не надано товарно-супровідних документів, що підтверджують доставку аміаку.
Крім того, як вбачається із долучених до матеріалів справи податкових накладних № 48 від 29.03.2011 року та № 11 від 13.04.2011 року такі підписані посадовою особою ТзОВ «Вікар» Латиф Ганною Володимирівною. Договір № 10/03-2011 від 10.03.2011 року про надання послуг з боку ТзОВ «Вікар» підписано Директором Лебеденко С. О. Суд вважає, що вказані документи (податкові накладні) не можуть бути визнані допустимими засобами доказування, оскільки немає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Позивач на підтвердження позовних вимог долучив до матеріалів справи копії видаткових накладних ВАТ «Рівнеазот» про передачу ТзОВ «Вікар» аміаку синтетичного (а. с. 74-92). Із вказаних документів не можливо встановити посадові особи яких контрагентів підписали зазначені документи, а також прізвища вказаних осіб. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи Акт приймання-передачі наданих послуг від 13.04.2011 року до Договору № 10/03-2011 від 10.03.2011 року, який підписано посадовими особами позивача та складено без участі ТзОВ «Вікар» - контрагента, який надавав послуги з внесення безводного аміаку на землях позивача. У вказаному Акті зазначено про використання дизельного палива для надання послуг з внесення безводного аміаку в розмірі 5152 л., однак така кількість пального не співпадає із кількістю пального, використаного відповідно до наявних у матеріалах справи матеріальних звітів та заправочних відомостей. З огляду на наведене Суд дійшов висновку, що зазначені видаткові накладні та акт приймання-передачі наданих послуг не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування та не можуть доводити ті обставини, які в цих документах зафіксовані.
У додаткових запереченнях на адміністративний позов від 16.01.2013 року (а. с. 143) відповідач зазначає про те, що відповідно до ГОСТ 6221-90 аміак рідкий технічний є токсичною речовиною, відтак його перевезення повинно здійснюватись з дотриманням вимог Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» та Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом МВС України № 822 від 26.07.2004 року. Вказує про те, що ним було направлено запити до Управління Державтоінспекції ГУМВС України у Київській області, Управління МВС України у Рівненській області, ГУМВС України у Львівській області, Управління МВС України у м. Києві щодо видачі погоджень дорожнього перевезення небезпечного вантажу. На виконання запитів відповідачем отримано відповіді, згідно з якими ТзОВ «Вікар» не зверталось до підрозділів МВС України щодо погодження перевезення небезпечного вантажу (відповіді на запити долучено до матеріалів справи, а. с. 144-147).
Зазначені докази в сукупності дають підстави стверджувати про безтоварність господарських операцій позивача із контрагентом ТзОВ «Вікар». Суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Вікар», а у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом, слід відмовити.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0000222311/3515 та № 0000232311/3516 від 02.08.2012 року, оскільки Судом встановлено наявність в діях позивача порушень вимог п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, зазначених у Акті податкової перевірки № 113/22-00/35116440 від 17.07.2012 року.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000222311/3515 та № 0000232311/3516 від 02.08.2012 року слід відмовити повністю.
Правила ст. 94 КАС України про розподіл судових витрат не застосовуються.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 12 лютого 2013 року.
Суддя Качур Р.П.