Справа № 1629/645/2012 Номер провадження 22-ц/786/758/2013 Головуючий у 1-й інстанції Шейко П.П. Доповідач Хіль Л. М.
12 лютого 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді: Хіль Л.М.,
суддів: Мартєва С.Ю., Чічіля В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про неналежне утримання породистої собаки ,
за апеляційною представника ОСОБА_1 на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2012 року,-
В жовтні 2012 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача ОСОБА_2 перенести місце утримання собаки - вольєр на передбачену законом відстань та заборонити переслідування її сім,ї.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що ОСОБА_2 є її сусідом, їх земельні ділянки межують та розділені забором.
У відповідача мається собака породи ротвейлер, яка утримується в вольєрі. Вольєр розташований безпосередньо на межі земельної ділянки та однією з його сторін слугує забор. Собака його руйнує, є агресивною і фактично створює неможливі умови для вільного пересуванні по її земельній ділянці, своєю поведінкою створює стресові ситуації.
Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з посиланням на ненадання позивачкою доказів .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, прохає рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27.12.2012 року скасувати як незаконне та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Апелянт зазначає, що під час ухвалення рішення судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права.
Окрім того вказує, що суд, ухвалюючи рішення, не врахував порушення відповідачем вимог добросусідства, неналежного місця знаходження вольєру.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Відповідно ст. 307 ч. 1 п. 2 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне застосування судом обставин, що мають значення для справи.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають в с. Галяве Чорнухинського району, є сусідами, їх земельні ділянки межують та розділені забором.
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 має в своєму господарстві собаку породи ротвейлер.
Вольєр , в якому утримується собака, розташований безпосередньо на межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однією з його сторін слугує паркан, установлений на межі ділянок.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції вказав, що позивачка неодноразово зверталася зі скаргами до Кізлівської сільської ради про неналежне утримання ОСОБА_2 собаки, на підставі чого останній був попереджений про належне обладнання місця утримання тварини.
12 грудня 2012 року комісією у складі депутатів сільської ради проведено обстеження умов утримання собаки в господарстві ОСОБА_2, на підставі чого депутатами Кізлівської сільради складено Акт, в якому зазначається, що собаку ОСОБА_2 утримує на ізольованій, огородженій території, а саме в вольєрі.
Також зазначено, що зі сторони господарства ОСОБА_1 вольєр відділяється парканом висотою 2 метри, побудованим з шиферу. В паркані відсутні отвори, які б дозволяли собаці безперешкодно залишати місце утримання.
Окрім того вказано, що двір ОСОБА_2 повністю огороджений, вільних вихід собаки за межі приватного господарства повністю відсутній.
При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження ОСОБА_1 про пошкодження паркану собакою та внаслідок цього реальної загрози попадання собаки на територію її земельної ділянки, вказуючи, що ці твердження є лише припущеннями та не підтверджуються доказами по справі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно ст. 15 ч. 1 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Встановлено, що дійсним предметом даного цивільного спору є усунення позивачці перешкод в користуванні земельною ділянкою з боку відповідача.
Перешкодою в даному випадку є вольєр для утримання тварини, що розташований на межі земельних ділянок двох господарств.
Вольєр - ізольований майданчик з дахом або відкритий, організований для напіввільного утримання дрібних тварин чи копитних на вільному повітрі. Вольєр є господарською спорудою.
Відповідно до п. 2.20 Державних будівельних норм 79-86 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України» визначено, що відстань від межі суміжної ділянки до стін житлового будинку або господарської споруди слід приймати не менше 1 метра.
Конструкції будинків та споруд, що виступають, не повинні перетинати межі сусідніх ділянок.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, серед яких одним із способів захисту визначено припинення дії, яка порушує право.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2012 року та ухвалення нового рішення про зобов'язання ОСОБА_2 перенести вольєр, в якому утримується собака на 1 метр від межі земельних ділянок.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання ОСОБА_2 припинити переслідування сім»ї та самої позивачки, наводити наклеп .
Статті 10, 60 ЦК України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В своїй заяві ОСОБА_1 не вказала, в чому саме виражається переслідування та зведення наклепів на неї та її родину з боку ОСОБА_2, не надала доказів, які б підтверджували вчинення таких дій відповідачем, тому колегія суддів вважає такі вимоги позивачки безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про відмову в їх задоволенні.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про зобов'язання ОСОБА_2 перенести вольєр, в якому утримується собака на 1 метр від межі ділянок та відмову в задоволенні вимог щодо зобов'язання ОСОБА_2 припинити переслідування позивачки та її родини, наводити наклеп на останню.
Керуючись ст. 303, ст. 307 ч.1 п.2, ст. 309 ч.1 п. 4, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2012 року - скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 перенести вольєр, в якому утримується собака породи ротвейлер, на 1 метр від межі розподілу земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
В задоволенні вимог щодо зобов'язання ОСОБА_2 припинити переслідування ОСОБА_1 та її родини, наводити наклеп на останніх відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/ Л.М. Хіль
Судді: /підпис/ С.Ю. Мартєв
/підпис/ В.А. Чічіль
Копія
Згідно: суддя апеляційного суду
Полтавської області Л.М. Хіль