"12" лютого 2013 р.Справа № 5024/1647/2012
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді: Головей В.М.,
суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.
при секретарі судового засідання: Підгурський Д.Л.
за участю представників сторін:
від позивача - Данилевський О.М. (за довіреністю);
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради м. Цюрупинськ Херсонської області
на рішення господарського суду Херсонської області від 04.12.2012 р.
у справі №5024/1647/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"
до Комунального підприємства „Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради м. Цюрупинськ Херсонської області
про стягнення 23 965,61 грн.
В судовому засіданні 12.02.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі - ПАТ „НАК „Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства „Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради м. Цюрупинськ Херсонської області (далі - КП „Цюрупинськ-Сервіс", відповідач) про стягнення 1 328,91 грн. втрат від інфляції, 1 008,22 грн. 3% річних, 5 173,92 грн. пені та 16 454,56 грн. 7% штрафу.
Позов обґрунтовано з посиланням на укладений між сторонами у справі договір про купівлю-продаж природного газу №14/2514/11 від 30.09.2011р. (далі - договір), згідно умов якого, позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично поставлений позивачем природний газ у період з жовтня 2011 року по грудень 2011 року та січень 2012 року на загальну суму 718 748,24 грн. розрахувався з простроченням строків, чим порушив умови договору та приписи ст.526 ЦК України.
Таким чином, у зв'язку з наведеним у відповідача утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.
У відзиві відповідач зазначив, що заборгованість перед позивачем виникла у зв'язку з невідшкодуванням йому різниці між фактичною вартістю та вартістю газу за затвердженими органами місцевого самоврядування тарифами, що призвело до збитковості підприємства.
Крім цього, просив зменшити розмір пені та штрафу до 01 грн. 00 коп., посилаючись на відсутність вини в несвоєчасних розрахунках та нарахування штрафних санкцій надмірно великих порівняно із збитками позивача.
Також, відповідачем у судовому засіданні було заявлено усне клопотання про надання відстрочки виконання рішення на 2 місяці, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.12.2012 р. позовні вимоги задоволені та стягнуто з відповідача - 1 328,91 грн. втрат від інфляції, 1 008,22 грн. 3% річних, 5 173,92 грн. пені, 16 454,56 грн. 7% штрафу та 1 609,50 грн. судовий збір.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду, постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, оскільки рішення є незаконним та необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Крім цього, скаржником було заявлено клопотання про відновлення процесуального строку розгляду апеляційної скарги. Дане клопотання вмотивоване з посиланням на те, що зазначене рішення було отримано лише 26.12.2012р., у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості підготувати та направити скаргу у строк, встановлений ст. 93 ГПК України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2013р. було відновлено відповідачу процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду, прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.02.2013р.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
КП „Цюрупинськ-Сервіс" належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.01.2013р., проте представник відповідача в судове засідання не з'явився, правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
В судовому засіданні 12.02.2013р. представник ПАТ „НАК „Нафтогаз України" надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Херсонської області від 04.12.2012 р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між ПАТ „НАК „Нафтогаз України" (продавець) та КП „Цюрупинськ-Сервіс" (покупець) укладено договір про купівлю-продаж природного газу №14/2514/11 згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011р. та у 2012р. природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ відповідно до положень договору.
Розділом 5 договору погоджено ціну (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування яка установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) (п.5.1 договору);
Положеннями 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Строк дії договору відповідно до п. 11.1 договору в частині реалізації газу сторони встановили з 01 жовтня 2011року до 31 грудня 2012року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на виконання умов договору НАК „Нафтогаз України" у період з жовтня 2011р. по січень 2012р., поставив, а КП „Цюрупинськ-Сервіс" прийняло природний газ загальною вартістю 718 748,24 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р.
Проте, як свідчать матеріла справи, відповідач виконав зобов'язання з порушенням п. 6.1 договору, а саме: невчасно розрахувався за спожитий природний газ.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч.1 ст.526 ЦК України встановлено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частині 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши суму нарахувань 3% річних та індексу інфляції за весь час прострочення, судова колегія погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 008,22 грн. нарахованих за період з 14.11.2011р. по 31.05.2012р. та інфляційних у розмірі 1 328,91 грн. нарахованих за період з жовтня 2011р. по березень 2012р.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до вимог ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Згідно з частиною 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до умов договору і норм діючого законодавства, перевіривши суму нарахування пені та штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу, судова колегія погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача 5 173,92 грн. пені та 16 454,56 грн. штрафу у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Згідно приписам ч.1 ст. 229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року "Про деякі питання практики застосування ГПК України" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З урахування наведених норм чинного законодавства, посилання відповідача, як на підставу для зменшення штрафних санкцій, на заборгованість населення з оплати послуг з теплопостачання, різницю у тарифах та тяжкий фінансовий стан останнього, є необґрунтованими, а тому не можуть бути підставою звільнення його від сплати пені та штрафу.
Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 121 ГПК України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду відповідачем, посилання останнього на складне фінансове становище не є доказом неможливості виконання рішення та документально не підтверджено.
Твердження апелянта про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права та не повне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що спричинило невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, є хибними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені в оскарженому рішенні є такими, що відповідають обставинам справи.
Оскільки рішення суду прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права при повному з'ясуванні обставин справи, що мають істотне значення у справі, воно залишається без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Херсонської області від 04.12.2012р. по справі №5024/1647/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.02.2013 року.
Головуючий суддя Головей В.М.
Судді Мирошниченко М.А.
Шевченко В.В.