донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.02.2013 р. справа №5006/33/107пд/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача:Тумасов В.Р. - директор ПАТ «Будмеханізація»
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал", м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від05.12.2012 року
у справі№ 5006/33/107пд/2012 (суддя Сич Ю.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал", м.Донецьк
доПублічного акціонерного товариства «Будмеханцізація», м.Донецьк
провизнання недійсним договору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал", м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Будмеханцізація», м.Донецьк про визнання договору №100У від 03.08.2011 року недійсним, зважаючи на те, що спірний договір не є договором про надання послуг, а є договором підряду, ціна якого має бути визначена у кошторисі, однак, відповідний кошторис до договору №100У від 03.08.2011р. не додано, у зв'язку із чим, відсутність кошторису позбавила позивача можливості визначити причини зміни ціни робіт, у тому числі визначити фактори, які впливають на економічну доцільність роботи техніки відповідача, як виконавця робіт, як це передбачено п.2.9. договору, та посилався на приписи ст.203, ч.3 ст. 215, ст.ст. 844, 901 Цивільного кодексу України, ст. 189 Господарського кодексу України.
Господарський суд Донецької області рішенням від 05.12.2012р. у справі №5006/33/107пд/2012 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" у задоволенні позовних вимог, дійшов до висновку, що спірний договір відповідає нормам законодавства в розумінні п.1 ч.1 ст. 203 ЦК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал", м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2012р. у справі №5006/33/107пд/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник скарги вважає, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню згідно із ст. 104 ГПК України, так як мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.
На думку заявника скарги, господарський суд безпідставно при розгляді справи прийняв до уваги рішення господарського суду від 25.09.2012 року у справі № 5006/9/119/2012, яке не набрало чинності.
Крім того, заявник скарги вважає, що господарський суд не прийняв до уваги, що позивач був позбавлений можливості визначити причини зміни ціни робіт, у тому числі визначити фактори, які впливають на економічну доцільність роботи техніки відповідача, як виконавця робіт, що передбачено п.2.9 договору.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, приймаючи до уваги, що неявка представників сторін без поважних причин не являється підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Представник відповідача вважає рішення господарського суду Донецької області рішенням від 05.12.2012р. у справі №5006/33/107пд/2012 законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
У відповідності до статті 11 Цивільного Кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до умов ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Приписами статей 627, 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними при укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи 03.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал» (замовник) та Публічним акціонерним товариством «Будмеханцізація» (виконавець), укладено договір надання послуг № 100У від 03.08.2011року.
У розділі 1 даного договору сторони узгодили, що в порядку та на умовах цього договору виконавець зобов'язується надавати замовнику по його заявці будівельну техніку, далі за текстом «техніка», зазначену в додатку №1 до цього договору в справному стані, замовник зобов'язується використовувати за призначенням надану техніку та сплачувати послуги техніки.
У відповідності з п.2.1. договору загальна сума наданих виконавцем послуг виходячи з розрахунку загального часу надання послуг. Вартість наданих послуг зазначена в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.
За приписами п.2.3. договору оплата за надані послуги здійснюється кожні 14 календарних днів, на підставі виставлених виконавцем рахунків.
Згідно з п.4.1. договору факт надання послуг підтверджується відповідним актом надання послуг, складеним на підставі первинної документації - змінних рапортів або подорожніх листів.
Пунктом 4.2. договору сторони визначили, що акт надання послуг підписується уповноваженими особами та скріплюється печатками сторін.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року, однак, в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Позивач, вважаючи даний договір таким, що не відповідає вимогам ст.ст.203, ч.3 ст. 215 ЦК України, ст.189 ГК України, а саме, що спірний договір не є договором про надання послуг, містить ознаки договору підряду, тоді як кошторису до договору не надано, що суперечить приписам ст.844 ЦК України, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору №100У від 03.08.2011 року.
Предмет та підстави позову позивачем не змінювались.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору, відповідачем виконані роботи бульдозера ДЗ-171, перебазування бульдозера ДЗ-171, роботи сідельного тягача Volvo FH520, роботи екскаватора Hitachi ZX-200, перебазування екскаватора Hitachi ZX-200, роботи автокрану КС4571К1Р, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №УМЗ-000048 від 31.08.2011р., №ПМК-000181 від 05.09.2011р., №УМЗ-000054 від 30.09.2011р., №УМЗ-000058 від 31.10.2011р., №УМЗ-000001 від 31.01.2012р., №УМЗ-000004 від 29.02.2012р., №УМЗ-000006 від 31.03.2012р., №УМЗ-000010 від 30.04.2012р., №УМ1-59 від 30.04.2012р., №УМЗ-000012 від 31.05.2012р., №УМ1-76 від 31.05.2012р., №УМ3-000014 від 30.06.2012р., №УМ1-89 від 31.06.2012р., №УМ1-107 від 06.07.2012р., №УМЗ-000016 від 09.07.2012р., підписаним сторонами без зауважень та скріпленим печатками підприємств.
Позивач, на підставі виставлених рахунків-фактур № УМЗ-000010 від 03.04.2012року, № УМ1-000084 від 30.06.2012 року, №УМ3-000013 від 23.04.2012 року, № УМ3-000014 від 25.04.2012 року, № УМ1-000040 від 12.04.2012року, № УМ1-000044 від 23.04.2012 року, № УМ1-000036 від 09.04.2012року, № УМ3-000012 від 12.04.2012року, №УМ3-000008 від 29.02.2012року перерахував відповідачеві грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача (а.с.68-90).
Статтею 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Майново-господарські зобов'язання, у відповідності до ст. 179 Господарського Кодексу України, які виникають на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 179 Господарського Кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ГК України, з врахуванням особливостей, передбачених господарським законодавством.
Приписами статей 627, 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними при укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У главі 20 Господарського Кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, згідно якого за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, після чого сторони погоджують розбіжності, які виникли та договір підписується на взаємоузгоджених умовах.
З аналізу умов спірного договору вбачається, що сторонами в договорі узгоджені такі істотні умови договору як предмет договору (розділ 1), вартість послуг та порядок розрахунків (розділ 2), порядок обов'язки сторін (розділ 3), порядок приймання-передачі наданих послуг (розділ 4), відповідальність сторін (розділ 5), тощо.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не направляв на адресу відповідача протокол розбіжностей, стосовно свого непогодження із тим, що спірний договір про надання послуг №100У від 03.08.2011р. не є договором про надання послуг, а є договором підряду, ціна якого має бути визначена у кошторисі, однак, відповідний кошторис до договору №100У від 03.08.2011р. не додано.
Тобто, в матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючи незгоду позивача з умовами договору, які визначені сторонами.
Наведене дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.
У відповідності до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.
Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Аналізуючи умови спірного договору, колегія суддів встановила, що зміст договору відповідає вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором, тому підстав для визнання недійсним договору надання послуг № 100У від 03.08.2011року за наведеними позивачем в позовній заяві підставами немає.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2012р. у справі №5006/33/107пд/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника скарги.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал", м.Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2012р. у справі №5006/33/107пд/2012 залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим:
1 - позивачу
2 - відповідачу
3 - до справи
4 - гос. суду Донецької області 5 - ДАГС