12.02.2013Справа №5002-34/ 4478-2012
за позовом Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Холодинського Максима Ігоревича
про стягнення 9139,10 грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Кримське республіканське виробниче підприємство "Кримтролейбус" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця Холодинського Максима Ігоревича основу заборгованість у розмірі 8937,82 грн. та проценти у розмірі 201,28 грн., а всього 9 139,10грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань, взятих на себе за умовами договору про спільне використання опор контактної мережі тролейбуса, в частині оплати послуг з використання опор контактної мережі тролейбуса у строк, встановлений таким договором (а.с.2-3).
Відповідач у справі - фізична особа-підприємець Холодинський Максим Ігоревич відзиву на позов суду не надав; повноважний представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи по суті здійснювався за відсутності повноважного представника відповідача, за відсутності його відзиву, за наявними у справі документами відповідно до ст.75 ГПК України, оскільки:
- відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, зважаючи на те, що копії ухвали про порушення провадження у даній справі та відкладення розгляду справи направлені відповідачу відповідно до адреси, вказаній у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 23);
- копія ухвали про порушення провадження у справі, направлена відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою, повернута відділенням зв'язку, з зазначення причини повернення поштового відправлення - за закінченням терміну зберігання (а.с.32-34).
- факт направлення копій ухвал про відкладення розгляду справи від 24.12.2012, від 14.01.2013 та від 31.01.2013 підтверджується відповідними списками згрупованих поштових відправлень (а.с. 26, 38,45 );
- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові. Однак, після оголошення перерви в судове засідання не з'явився.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
24.09.2009 року між сторонами у справі укладений договір № 284-24/09-09 на спільну експлуатацію опор контактної мережі тролейбусу (далі - договір, а.с. 8).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Відповідно до розділу 1 п. 2.1 договору позивач (підприємство) надає відповідачу (користувачу) право на використання опор контактної мережі тролейбуса для розміщення кабелю ОЦпТ - 4мм згідно картограми, а користувач здійснює оплату за надані послуги у відповідності з умовами даного договору.
Оплата послуг з використання опор контактної мережі тролейбусу здійснюється згідно калькуляції витрат на поточне утримання опор контактної мережі зі спільною підвіскою та складає 10% від зазначеної у калькуляції суми щомісяця (п. 3.1 договору).
Строк дії договору визначено у п. 4.1 договору, згідно якого він вступає в силу з 24.09.2009 та діє до 24.09.2010.
Згідно п. 4.2 договір вважається продовженим на той же строк і на тих самих умовах, якщо протягом 10 днів після закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про розірвання такого договору або його перегляд.
Сторонами не надано доказів того, що відповідний договір припинив свою дію на момент виникнення спірних правовідносин.
У подальшому додатковою угодою від 02.11.2011 до розділу 1 договору «предмет договору» внесено зміни, шляхом викладення відповідного розділу договору у новій редакції, згідно якої предметом договору є право на використання опор контактної мережі тролейбуса для розміщення кабелю у кількості 54 опори згідно картограми (а.с. 9).
Відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди від 02.11.2011, вартість розміщення кабелю на опорах контактної мережі підприємства складає 19,06 грн. за одну опору за місяць. Враховуючи кількість опор - 54, загальна вартість визначена у розмірі 1029,24 грн. в місяць, у тому числі ПДВ 20% - 171,54 грн. (а.с. 9, зворот).
Як стверджує позивач, відповідач користувався опорами контактної мережі тролейбуса для розміщення відповідного кабелю, у зв'язку з чим йому виставлені рахунки-фактури, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме:
- № СФ-0000077 від 23.01.12 на суму 1029,24 грн.
- № СФ-0000372 від 16.02.12 на суму 1029,24 грн.
- № СФ-0000577 від 16.03.12 на суму 1029,24 грн.
- № СФ-0000829 від 12.04.12 на суму 1029,24 грн.
- № СФ-0001088 від 16.05.12 на суму 1029,24 грн.
- № СФ-0001328 від 14.06.12 на суму 1029,24 грн.
- № СФ-0001613 від 17.07.12 на суму 1029,24 грн.
- № СФ-0001845 від 16.08.12 на суму 1029,24 грн.
- № СФ-0002095 від 10.09.12 на суму 1029,24 грн. (а.с. 10-18).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати за користування опорами контактної мережі тролейбуса.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором визначено, що оплата послуг здійснюється первісно в момент підписання договору та у подальшому до 20 числа поточного місяця за попередній (п. 3.2 договору).
Як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за відповідним договором зобов'язання з оплати користування опорами, внаслідок чого станом на 03.10.2012 існує заборгованість у розмірі 8 937,82грн., вимоги щодо стягнення якої заявлені у даній справі.
Разом з тим, відповідні вимоги можуть бути задоволені судом лише частково з наступних підстав.
З пояснень позивача, наданих в судовому засіданні, з'ясовано, що заявлена до стягнення заборгованість включає в себе заборгованість за період - з січня 2012 по вересень 2012 та заборгованість, яка виникла станом на 01.01.2012 у розмірі 5850,10грн., що також вбачається з картки рахунку №351 (а.с.21).
При цьому, як встановлено під час дослідження карток рахунку №351, а також виписок з рахунку, наданих на вимогу суду, за період оренди січень 2012 по вересень 2012 на момент прийняття рішення у справі, враховуючи призначення платежу, вказані у відповідних платіжних документах, що підтверджується вказаними виписками з рахунку за 29.03.2012, 10.05.2012, 24.07.2012, 08.11.2012, 23.11.2012 (а.с.50-54), є заборгованість за відповідний період оренди лише за червень 2012 року у розмірі 1 029,24грн.
Так, орендна плата за січень-лютий 2012 сплачена 29.03.2012 (а.с.50), березень-квітень 2012 - 10.05.2012 (а.с.51), травень 2012 - 24.07.2012 (а.с.52), липень-серпень 2012 - 08.11.2012 (а.с.53), вересень 2012 - 23.11.2012 (а.с.54).
Таким чином, зважаючи на термін виконання зобов'язання, визначений п.3.2 договору, оплата за червень 2012 року мала бути здійснена до 20.07.2012, отже, зобов'язання з оплати орендної плати за червень 2012 року у розмірі 1 029,24грн. є простроченим на момент звернення до суду, а вимоги у відповідній частині такими, що підлягають задоволенню.
Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості за червень 2012 року, отже, не спростував тверджень позивача про наявність заборгованості за відповідний період у відповідному розмірі.
При цьому, звертаючись до суду з позовом, який зданий відділенню зв'язку №34 м.Сімферополя - 11.12.2012, що підтверджується конвертом (а.с.24), позивач не врахував платежі, здійснені відповідачем 08.11.2012 у розмірі 2 058,48грн. - орендна плата за липень-серпень 2012, а також 23.11.2012 у розмірі 2 058,48грн. - орендна плата за вересень-жовтень 2012, у зв'язку з чим безпідставно стверджував про наявність у відповідача заборгованості щодо сплати орендної плати за липень-вересень 2012 (вимоги щодо сплати орендної плати за жовтень 2012 не заявлені) у розмірі 1029,24*3=3 087,72грн. Отже, вимоги у відповідній частині є необґрунтованими і у задоволенні 3 087,72грн. основної заборгованості слід відмовити.
Щодо вимог в частині стягнення іншої частини основної заборгованості, а саме у розмірі 4 820,86грн. суд вважає позов таким, що підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, зважаючи на не подання позивачем розшифровки сальдо на 01.01.2012 та доказів виникнення заборгованості, яка вказана як сальдо на таку дату (58550,10грн.), і частині якої, а саме у розмірі 1 029,24грн. погашена оплатою 26.01.2012. Так, не подання відповідних документів унеможливило розгляд відповідних вимог.
Так, для з'ясування з чого складається заборгованість у розмірі 5 850,10грн., яка зазначена як сальдо на 01.01.2012, суд ухвалою від 31.01.2013 зобов'язав позивача надати розшифровку сальдо на 01.01.2012 з наданням доказів виникнення такої заборгованості (а.с.43). Однак, станом на 12.02.2013 відповідна розшифровка не надана, як і докази виникнення заборгованості; позивачем не надано також і рахунків щодо такої заборгованості. Вказані обставини унеможливлюють з'ясування того, чи: дійсно існувала у такому розмірі заборгованість у відповідача перед позивачем; на підставі чого виникла така заборгованість - в силу факту укладення договору від 24.09.2009 чи з інших підстав; який строк виконання відповідних зобов'язань у відповідача; чи дійсно такий строк є простроченим тощо.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Під час розгляду даного спору судом встановлено, що відповідачем зобов'язання з оплати користування опорами контактної мережі виконувались з порушенням строку, встановленого п.3.2 договору, у зв'язку з чим твердження про наявність у відповідача обов'язку сплатити суму боргу з урахування трьох процентів річних за період прострочення є вірним.
Разом з тим, заявлені у цій частині вимоги можуть бути задоволені лише частково, оскільки розрахунок процентів здійснено невірно - без врахування строку оплати, визначеного договором для кожного платежу періоду; строку прострочення; дати здійсненої оплати. Так, за розрахунком суду розмір процентів, нарахованих за прострочення виконання зобов'язань з оплати користування опорами за період користування - січень-вересень 2012 і по дату нарахування, визначену у позовній заяві - вересень 2012 становить 18,63грн.
Розрахунок процентів здійснено судом наступним чином:
- оплата за січень 2012 року у розмірі 1 029,24грн. - до 20.02.2012, фактично проведена - 29.03.2012, період прострочення - 21.02.2012 по 28.03.2012, розмір процентів - 3,13грн.;
- оплата за лютий 2012 року у розмірі 1 029,24грн. - до 20.03.2012, фактично проведена - 29.03.2012, період прострочення - 21.03.2012 по 28.03.2012, розмір процентів - 0,69грн.;
- оплата за березень 2012 року у розмірі 1 029,24грн. - до 20.04.2012, фактично проведена - 10.05.2012, період прострочення - 21.04.2012 по 09.05.2012, розмір процентів - 1,61грн.;
- оплата за квітень 2012 року у розмірі 1 029,24грн. - до 20.05.2012, фактично проведена без порушення встановленого строку - 10.05.2012, проценти не нараховуються;
- оплата за травень 2012 року у розмірі 1 029,24грн. - до 20.06.2012, фактично проведена - 24.07.2012, період прострочення - 21.06.2012 по 23.07.2012, розмір процентів - 2,79грн.;
- оплата за червень 2012 року у розмірі 1 029,24грн. - до 20.07.2012, фактично не проведена, період прострочення з 21.07.2012 по 30.09.2012 (кінцева дата визначена позивачем у позові), розмір процентів - 6,09грн.;
- оплата за липень 2012 року у розмірі 1 029,24грн. - до 20.08.2012, фактично проведена - 08.11.2012, період прострочення - 21.08.2012 по 30.09.2012 (кінцева дата визначена позивачем у позові), розмір процентів - 3,47грн.;
- оплата за серпень 2012 року у розмірі 1 029,24грн. - до 20.09.2012, фактично проведена - 08.11.2012, період прострочення - 21.08.2012 по 30.09.2012 (кінцева дата визначена позивачем у позові), розмір процентів - 0,85грн.;
- оплата за вересень 2012 у розмірі 1 029,24грн. - до 20.10.2012 і на момент проведення розрахунку - 30.09.2012 відповідне зобов'язання не було прострочено, нарахування не здійснюється.
Позов в частині стягнення процентів у іншій частині, а саме у розмірі 182,65грн. (201,28-18,63) суд вважає таким, що підлягає залишенню без розгляду на підставі п.1 ч.5 ст.81 ГПК України.
Так, зважаючи на не подання позивачем без поважних на те причин витребуваних судом документів - розшифровки сальдо на 01.01.2012 з наданням доказів виникнення такої заборгованості неможливо з'ясувати певні обставини, які мають суттєве значення для розгляду вимог в частині стягнення процентів у розмірі 182,65грн. Зокрема, вказані документи мали значення для встановлення того, чи: дійсно існувала у такому розмірі заборгованість у відповідача перед позивачем; на підставі чого виникла така заборгованість - в силу факту укладення договору від 24.09.2009 чи з інших підстав; який строк виконання відповідних зобов'язань у відповідача; чи дійсно такий строк є простроченим; який період прострочення тощо. Зазначені обставини, які неможливо з'ясувати без дослідження відповідних документів, впливають на визначення - чи є взагалі факт порушення відповідних зобов'язань, який період прострочення їх виконання тощо, а, отже, унеможливлюють встановлення чи є вимоги у відповідній частині обґрунтованими і у якій частині
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. При цьому, визначаючи розмір витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, суд виходив з положень ч.2 ст.49 ГПК України та вважає обґрунтованим відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 804,75грн., не зважаючи на результати вирішення даного спору.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85, п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Холодинського Максима Ігоревича на користь Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус» 1 029,24 грн. основної заборгованості, 18,63 грн. процентів, а також 804,75 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. В частині стягнення основної заборгованості у розмірі 3 087,72грн. відмовити.
4. Позов в частині стягнення 4 820,86грн. основної заборгованості та 182,65грн. процентів залишити без розгляду.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Р. Ейвазова