04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"04" лютого 2013 р. Справа№ 5011-13/16634-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шевченка Е.О.
суддів: Сухового В.Г.
Дідиченко М.А.
при секретарі Грабінській Г.В.
За участю представників:
від позивача: Шаповал Г.Г. - представник, дов. від 01.01.2013р.
від відповідача: Азізян Л.С. - представник, дов. від 02.01.2013р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р.
у справі №5011-13/16634-2012 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тойкідо Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»
про стягнення 130 797,27 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тойкідо Україна » звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» про розірвання Договору поставки №NF4600023710 від 01.08.2008р. та стягнення 130 797,27 грошових коштів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 130 797,27 грн. заборгованості та 2 615,95 грн. суму судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.
Непогоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 8, 261, 526, 781 Цивільного кодексу України.
Крім того апелянт зазначає, що не наступив перебіг строку виконання ним зобов'язання щодо оплати товару, який може наступити тільки при існуванні двох умов (припинення дії договору і підписання акту звіряння), тому визначення судом наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та стягнення цієї заборгованості є неправомірним.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тойдіко Україна» надало суду письмовий відзив, згідно з яким вважає рішення Господарського суду міста Києва законним, обґрунтованим, просить залишити його без змін, звертаючи увагу суду, в тому числі, на помилковість посилання скаржника на ст. 781 Цивільного кодексу України, яка регулює питання припинення договору найму, який між позивачем та відповідачем ніколи не укладався.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» та призначено розгляд справи на 04.02.2013р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тойдіко Україна», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд», як покупцем, був укладений Договір постачання №NF4600023710, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти товари по цінам та в асортименті, вказаними в діючій Специфікації, разом з товаросупровідною документацією, згідно з наданими замовленнями, а покупець зобов'язався прийняти такі товари та своєчасно сплачувати за них.
Згідно з ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 2.1. Договору постачання ціни на товари, що поставляються, зазначаються в діючій Специфікації та товарних накладних, які з моменту їх підписання, є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п. 3.1. Договору постачання постачальник (позивач по справі) поставляє товари на підставі замовлень на поставку товару, які є обов'язковими для постачальника.
В пункті 4.1. Договору постачання визначено, що постачальник (позивач по справі) здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, зазначеного в замовленні, тобто постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару, і здійснити поставку своїми засобами та за свій рахунок на адресу та в терміни, зазначені в такому замовленні.
Статтею 6 Договору постачання сторонами цього Договору встановлені умови та порядок розрахунків сторін, зокрема, в ній вказується, що при наданні постачальником (позивачем по справі) належним чином оформлених товарних та податкових накладних протягом 3-х календарних днів з дати поставки товару, зазначеної в товарній накладній, що підтверджується проставленням штампу «товар отриманий», покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочки платежу з дати, зазначеної в транспортній накладній, по платіжним дням в строки, узгоджені сторонами в Додатку №2, та в розмірі, який розраховується по формулі, зазначеній в даній статті Договору постачання. Покупець оплачує поставлений товар на умовах, вказаних в п. 6.1. Договору, з дати отримання належним чином оформлених товарних та податкових накладних, вказаних на штампі «накладні отримані», з датою та підписом уповноваженої особи покупця про таке отримання. Постачальник (позивач по справі) надає покупцеві згоду на створення постійно діючої заборгованості покупця, розмір якої сторони узгоджують в Додатку №2, без нарахування яких-небудь процентів на вказану суму, при цьому постачальник зобов'язується не притягувати покупця до відповідальності за несвоєчасну оплату товару, в рамках узгодженої заборгованості. Цю заборгованість покупець зобов'язується погасити тільки за умови припинення дії даного Договору і відсутності намірів укладати новий Договір протягом 14 календарних днів з моменту підписання акту звірки.
Додатком №2 до Договору поставки визначений, зокрема, розмір постійно діючої заборгованості покупця перед постачальником, який склав суму в 155 000,00 грн.; строк оплати, який склав 60 днів.
25.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тойдіко Україна», як кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд», як первісним боржником, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет», як новим боржником, укладено Договір про переведення боргу, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд», як первісний боржник, переводить до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет», як нового боржника, грошове зобов'язання, що виникло на підставі основного договору в розмірі 150 797,27 грн., і стає грошовим зобов'язанням за Договором поставки №4600023710, що укладений між новим боржником та кредитором, що продовжує діяти на умовах, передбачених у ньому, в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 Договору про переведення боргу кредитор (позивач по справі) не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником (відповідачем) в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
У відповідності до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Таким чином, як вбачається, та як правильно зробив висновок суд першої інстанції, 25.07.2011р. на підставі Договору про переведення боргу сторони змінили боржника в Договорі постачання з ТОВ «Квіза-Трейд» на ТОВ «Фудмаркет».
Пізніше позивач та відповідач склали та підписали Акт звіряння розрахунків по Договору постачання, яким зафіксували факт сплати 02.09.2011р. 20 000,00 грн. за товар, та наявність залишку заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 130 797,27 грн.
Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, з огляду на відсутність співпраці між сторонами протягом тривалого часу, позивач направив відповідачеві повідомлення про дострокове припинення Договору постачання за вихідним номером 109 від 01.12.2011р. (вх. відповідача №955 від 05.12.2011р.) , з посиланням на п. 10.3. Договору постачання та ст. 188 Господарського кодексу України.
Так, згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Таким чином, одностороння відмова від договору допускається, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. При цьому стороні не потрібно звертатися до суду для визнання правомірності відмови, рішення суду в таких випадках не вимагається. Сам факт відмови призводить до повного припинення зобов'язання. В разі, якщо право односторонньої відмови не передбачено законом або договором, а одна із сторін договору вважає за необхідне розірвати договір, то процедура розірвання в такому випадку має проходити в порядку, визначеному положеннями ч. 2, ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України. Згідно ст.ст. 651-652 Цивільного кодексу України в разі, коли можливість розірвання договору не передбачена законом або договором і сторонами не досягнуто про це згоди, договір може бути розірваним на вимогу однієї із сторін тільки за рішенням суду у певних випадках, що встановлені законом.
Пункт 10.3. Договору постачання передбачає, що Договір може бути розірваним достроково, при цьому сторона, яка ініціює дострокове розірвання, зобов'язана письмово повідомити про це іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання.
Отже, виходячи з п. 10.3. Договору постачання, суд приходить до висновку про те, що сторонами Договору постачання встановлено право на одностороннє розірвання договору. При цьому, сторона, яка є ініціатором такого розірвання, має письмово повідомити іншу сторону за 30 календарних днів до дати розірвання Договору.
Враховуючи те, що повідомлення позивача про припинення дії Договору постачання за №109 від 01.12.2011р. відповідач отримав 05.12.2011р., а також положення п. 10.3. Договору постачання, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, Договір постачання є розірваним в односторонньому порядку з 05.01.2012р.
При цьому суд відмічає про помилковість визначення судом першої інстанції моменту розірвання Договору постачання на підставі ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України та п. 10.3. Договору з 26.01.2012р.
Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За змістом ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначає позивач по справі, у відповідача перед ним залишилась несплаченою сума в розмірі 130 797,27 грн. за поставлений ним товар по Договору поставки. Дана заборгованість підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки, складеним позивачем та відповідачем станом на 30.09.2011р. При цьому, дана сума, як передбачено п. 6.4. Договору постачання, має бути сплачена після припинення дії цього Договору та підписання акту звірки.
Відповідачем в порушення ст. 33 ГПК України, яка визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не надано доказів сплати позивачеві 130 797,27 грн.
Отже, з огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 130 797,27 грн.
Згідно з п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» якщо помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку щодо вирішення спору, то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своїх постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2012 р. у справі №5011-13/16634-2012-2012 залишити без змін.
3. Справу №5011-13/16634-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Шевченко Е.О.
Судді Суховий В.Г.
Дідиченко М.А.