15.11.2006 Справа № А34/275-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
Білецької Л.М. (доповідача)
суддів
Науменка І.М. Голяшкіна О.В.
при секретарі судового
засідання: Клименко Ю.І.
за участю представників
сторін:
від позивача:
Поколодна Наталія Юріївна, довіреність №17 від 10.07.06, представник;
Бєлослудцева Марина Ігорівна, довіреність №17 від 10.07.06, представник;
від відповідача:
Онасенко Оксана Вікторівна, довіреність №17-02/12274 від 22.12.05, начальник юридичного відділу;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Дніпропетровської митниці,
м. Дніпропетровськ
на постанову
від 22.09.06р.
господарського суду
Дніпропетровської області
у справі
№ А34/275-06
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум 2000»,
м. Дніпропетровськ
до
Дніпропетровської митниці, м. Дніпропетровськ
про
скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.06 р. у справі №А34/275-06 (суддя Примак С.А.) задоволені позовні вимоги ТОВ »Гранум 2000» м. Дніпропетровськ і скасована Картка відмови у прийнятті митної декларації, Митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 7.07.06р., та зобов'язано відповідача здійснювати митне оформлення товарів за контрактом № 1 від 30.06.2006р. за митною вартістю, яка відповідає ціні товарів за контрактом та додатками до нього.
Постанова мотивована тим, що декларантом для митного оформлення наданий повний пакет документів. Визначений у п. 14 Постанови КМУ від 28.08.2003 р. № 1375 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України». Ненадання додаткових документів не може бути підставою для відмови у митному оформленні. Митний орган як суб'єкт владних повноважень не надав доказів обґрунтованості своїх сумнівів у правильності визначення ціни товару за контрактом, а тому ціна контракту може бути покладена за основу при визначенні митної вартості за першим методом.
Відповідач не погодився з рішенням суду і звернувся з апеляційною скаргою. Посилається на те, що відповідно до ст. 265 МК України митний орган має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості, оскільки він здійснює контрольні функції.
Відповідач не міг здійснити митне оформлення, тому що документи, які були надані декларантом, є недостатніми. Суд не обґрунтовує причини скасування картки відмови у митному оформленні товару не вказує в чому вона суперечить вимогам законодавства. Суд неправильно допустив негайне виконання постанови. Просить скасувати постанову, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти її задоволення, вважає постанову суду законною і обґрунтованою.Зазначає, що
згідно тверджень відповідача, господарським судом при винесенні рішення по справі № 34/275-06 щодо порушення норми ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф". Таке твердження не має жодних підстав, судом не могло бути порушено норми цієї статті, оскільки її було виключено на підставі Закону України № 3 269-VI від 22.12.2005 року. Спірні правовідносини між ТОВ «Гранум 2000" та Дніпропетровською митницею виникли вже після виключення цієї статті, таким чином, господарським судом не могло бути не враховано, а тим паче порушено норми законодавства, що не діяли підчас виникнення цих правовідносин та розгляду справи з цього приводу судом.
Щодо порушення вимог ст. 265 Митного кодексу України, на момент виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем, вже діяла нова редакція ст. 265 МКУ, що була змінена згідно Закону України № 3269-ІУ від 22.12.2005 року. Згідно цієї редакції ст. 265 МКУ: «Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо
митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення". Отже, ст. 265 МКУ обумовлює право митного органу щодо перевірки та визначення митної вартості тільки, якщо визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару. А тому посилання на неправильне застосування судом норм ст. 265 МКУ є безпідставним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду Дніпропетровської області від 22.09.2006 року у справі № А34/275-06 - без змін.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 р. відкрите апеляційне провадження, ухвалою від 02.11.2006 р. розгляд справи призначений на 13.11.2006 р.; 13.11.2006р. оголошена перерва до 15.11.06р.
У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи по апеляційній скарзі, представник відповідача, проти задоволення апеляційної скарги заперечує.
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 259 МК України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих атів України» від 22.12.05 р. № 3269-4, чинній на час спірних правовідносин, митною вартістю товарів. Які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 274 МК України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.
Предметом судового розгляду у даній справі є законність картки відмови у митному оформленні від 7.07.06 р. (а.с.55) , яка видана через наступні причини:
необхідне надання додаткової інформації для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару:
- рахунки про здійснення платежів третім особам продавцем;
- відповідної документації, яка підтверджує вартість закупки використаної сировини згідно калькуляції собівартості продукції;
- каталогів, специфікацій, прейскурантів або аналогічної документації фірми-виробника;
- інших документів, що можуть бути використані при підтвердженні відомостей, заявлених у ВМД.
У п.2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженому постановою КМУ від 9.06.1997 року № 574 (далі- Положення) , передбачено, що для здійснення митного контролю і митного оформлення товарів та інших предметів декларант подає митному органу такі документи й потрібну кількість їх копій: а) документи, що підтверджують повноваження декларанта на здійснення декларування товарів та інших предметів; б) облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності; в) ВМД, заповнену згідно з обраним митним режимом; г) товаротранспортні й інші товаросупровідні документи; г») дозволи і сертифікати вповноважених державних органів (у встановлених законодавством випадках) та інші документи, зазначені у графі 44 ВМД; д) документи, зазначені у графі 40 ВМД; е) реєстр документів, завірений підписом і печаткою декларанта (додаток 1); є) аркуш проведення митного контролю і митного оформлення товарів та інших предметів за ВМД.
За бажанням декларанта митному органу можуть подаватися й інші документи (пакувальні листи, сторінки каталогів, технічні описи тощо). У п. 2.3 Положення зазначено, що ВМД не приймається до оформлення в разі: відсутності повного комплекту документів, потрібних для здійснення митного контролю і митного оформлення товарів та інших предметів; подання декларантом ВМД, заповненої з підчистками і помилками; відсутності електронної копії ВМД. П.2.4 Положення встановлено, що якщо ВМД не приймається до оформлення, то митним органом оформлюється Картка відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів (далі-Картка відмови), згідно з порядком, встановленим Держмитслужбою України.
Наказом Держмитслужби № 239 від 24.04.99 р. “Про затвердження Порядку заповнення і використання Картки відмови», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11 травня 1999 року за № 300/3593, затверджено Порядок заповнення і використання картки відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів, у п.2 якого зазначено, що Картка й Талон заповнюються посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про неможливість пропуску на митну територію України чи митного оформлення задекларованого митному органу вантажу, спричинену наявними обставинами (забороною до переміщення через митний кордон, заявленим режимом, поданими документами тощо).
З матеріалів справи видно, що позивач на підставі договору комісії по дорученню ТОВ »Інтерком» за контрактом купівлі-продажу № 01 від 30.06.06 р. експортував товар-хлібобулочні вироби(а.с.16).
Ціна контракту вказана у специфікації (а.с. 13), яка є невід'ємною частиною договору.
Тому митний орган мав у такому випадку керуватися при визначенні митної вартості саме ціною контракту, як про це зазначено в ст. 274 МК України.
Відтак витребування інших документів не є необхідним, оскільки дійсно всі документи, перелічені у п.14 Постанови КМУ від 28 .08.2003 р. №1375, та п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, позивачем надані. Між тим, право не приймати ВМД до митного оформлення митні органи мають тільки у випадках, визначених п.2.3 Положення про вантажну митну декларацію, а не у випадках ненадання каталогів, прейскурантів на аналогічні товари, оскільки ця вимога є факультативною для декларанта ( п. 2 Положення про вантажну митну декларацію). Надання документів, що підтверджують вартість закупки використаної сировини не передбачено діючим законодавством. А калькуляція собівартості продукції була надана митному органу ( у ній вказана і вартість використаної сировини).
За таких обставин висновки суду першої інстанції є правильними, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому що в даній справі оспорюється не право митного органу визначати самостійно митну вартість, а правомірність його дій у разі прийняття Картки відмови у пропуску товару та відмови у прийнятті до митного оформлення ВМД. Враховуючи, що при експорті товару за договорами купівлі-продажу ч.1 ст.274 МК України) законодавець чітко прописує, що митна вартість товару у таких випадках визначається на підставі ціни, яка підлягає сплаті за ці товари чи була сплачена, витребування інших документів митним органом є надмірним.
Зважаючи на те, що відповідно до ст. 202 КАСУ підставами для скасування рішення і ухвалення судом нового рішення є тільки таке порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, суд апеляційної інстанції зазначає, що помилкове застосування негайного виконання постанови суду першої інстанції не призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.06 р. у справі №А34/275-06 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України в порядку і строки встановлені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.М.Науменко
Суддя О.В.Голяшкін