Справа № 2-1124/11
2/219/9/2013
29.01.2013 м.Артемівськ
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Харченко О.П.
при секретарі: Карабута Ю.В.
за участі позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 ,представника відповідача: Пигіда А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» «про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди» ,
25 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» ,який у подальшому уточнила ,«про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди» .В обґрунтування своїх вимог зазначала, що працювала у відповідача з 23 листопада 1981 року на різних посадах, остання посада- завідуюча РГФ. 29 грудня 2010 року їй був вручений для ознайомлення наказ № 73-пр від 22.12.2010 р. генерального директора Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькгеологія» - ДРГП «Донецькгеологія"("ДонецькДРГП) Жикаляк М.В. згідно якого у другому півріччі 2010 року в системі Держгеолслужби та Мінприроди України розпочата широкомасштабна робота щодо впорядкування та систематизації конфіденційної інформації ,яка є власністю держави . Цим наказом за неналежне виконання своїх службових обов*язків та неналежне виконання наказів Мінприроди України, Інструкції від 27.11.1998 року, листів Генерального штабу Збройних Сил України і обласного управління СБУ в Донецькій області їй , завідуючій геолфондами ОСОБА_1 оголошена догана. Цей наказ вона вважала незаконним та оспорила до суду. 02.02.2011 року її запросили на засідання профкому ,де їй повідомили ,що її звільняють за ч.1 п.3 ст.40 КЗпП України і в цей же день їй вручили наказ №14-пр від 02.02.2011р. про звільнення . Згідно з наказом № 14-пр від 02 лютого 2011 року вона звільнена із займаної посади за ч.1 п.3 ст.40 КЗпП України через систематичне невиконання обов'язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку.Вважає зазначений наказ незаконним, оскільки її звільнення проведено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме: наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності від 22 грудня 2010 року за №73-пр вона вважає незаконним та оскаржила до суду, наказ про звільнення підписаний генеральним директором М.В.Жикаляк ,якого 02.02.2011 року не було в м. Артемівську, бо він їздив на поховання своєї матері на Західну Україну. Отже наказ про звільнення був готовий заздалегідь ,проведення засідання профкому - формальна обставина і заздалегідь Жикаляк М.В. звільнив її , чим грубо порушив її права, бо як вона вважає заздалегідь підготував наказ про звільнення ще до рішення профкому. Вона відразу повідомила адміністрацію, що буде оскаржувати наказ про звільнення в суді та попросила довідку про середньоденну та середньомісячну заробітну плату ,але їй було відмовлено. Окрім того згідно запису у трудовій книжці (графа 19) від 04.06.2008 року вона була призначена завідуючою регіональними фондами ,а в наказі № 14-пр від.02.02.2011 р. її звільнили як завідуючу геологічними фондами підприємства. В трудовій книжці (графа 20) не зазначено на підставі чого внесено наказ про звільнення . Одного порушення трудової дисципліни недостатньо для застосування звільнення, а наказ №73 -пр вона оскаржила до суду. Вважає, що її звільнення відбулось з порушенням вимог діючого законодавства, просила поновити її на роботі на посаді завідуючої регіональними геологічними фондами , стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2500. 00 грн., яку обґрунтовувала тим, що внаслідок безпідставного звільнення за п.З ст.40 КЗпП України вона пережила моральні страждання, вона працювала у відповідача майже 30 років і за час роботи заробила собі авторитет , статус сумлінного працівника. Вважає, що безпідставним та грубим звільненням її образили перед працівниками , чутки про її «систематичні» невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку дуже швидко розповсюдилися серед колективу. З 29.12.2010 року вона має безсоння ,у неї підвищився тиск ,вона почала приймати серцеві та заспокійливі ліки .
22.03.2012 року позивачка подала позовну заяву, у якій уточнила свої позовні вимоги ,пославшись на ті самі обставини просила суд скасувати наказ №14-пр від 02.02.2011 р. ,поновити її на роботі на посаді завідуючої регіональними геологічними фондами , стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2500. 00 грн.
15.10.2012 р.відповідач подав до суду заперечення у яких зазначив, що вважає наказ про звільнення законним, оскільки позивачка систематично не виконувала без поважних причин обов*язків, покладених на неї трудовим договором. Позивачка оскаржила до суду наказ № 73-пр від 22.12.2010 року ,яким їй було оголошено догану , але прийняте Артемівським міськрайсудом рішення на її користь було скасоване Апеляційним судом Донецької області від 15.11.2011 р. ,а Вищий спеціалізований суд України підтвердив законність останнього рішення. Підставою для звільнення за відповідною статтею стало невиконання конкретного завдання керівника підприємства відповідно до наказу № 755 від 25.11.2009 року Служби безпеки України «Про затвердження змін до зводу відомостей ,що становлять державну таємницю» та листа Генерального штабу Збройних Сил України від 10.03.2010 р.№ 300/1/С/551, спрямованим керівництву підприємства через Держгеолслужби (ДГС) Мінприроди України,позивачці необхідно було організувати роботу та забезпечити її виконання в силу її посадових обов*язків ,передбачених посадовою інструкцією ,за що вона отримувала надбавку у розмірі 15% від посадового окладу ,за роботу з матеріалами, що становлять державну таємницю. Але позивачка не намагалася будь-яким чином забезпечити строки виконання завдання,письмово не зверталася до керівництва з пропозиціями,в тому числі не надавала графіку по виконанню цієї роботи тощо,що призвело до тривалого невиконання вказаної роботи і чим по суті було зірвано виконання наказу СБУ. Станом на 02.02.2011 р. залишилась невиконаною конкретна рядова робота щодо штампування фондових геологічних матеріалів ,яку за нормативними документами та згідно п. 2.6 посадової інструкції повинна була організувати та виконати ОСОБА_1 як завідуюча геологічного фонду. Доказів виконання такої роботи вона суду не надала. Доказом неналежного виконання відповідач вважає пояснення позивачки від 18.01.2011 року ,де вона зізналася, що робота не виконана та вказала ,що загальна кількість матеріалів 161697 , залишилось 161 000,тобто виконано 0,4% від загальної кількості матеріалів. 02.02.2011р. генеральний директор був на робочому місці і підписав наказ про звільнення саме в цей день,що підтверджує табель робочого часу. Також відповідач вважає, що позивачкою не надано доказів на підтвердження моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги за вказаними у позовній заяві мотивами. Вона також суду пояснила , що вважає, що роботу по розтаємненню матеріалів неможливо було виконати у встановлені строки ,для цього треба було приблизно щонайменше шість років. Окрім того вона вважає, що таку роботу можливо було робити поступово в той час коли видавалися такі матеріали.
Представник позивачки також підтримав позов та суду розповів ,що дійсно 22.12.2010 року п.2 наказу керівника відповідача за №73-пр позивачку було зобов'язано у термін до 17.01.2011 року забезпечити повне виконання наказів Мінприроди України, листа Збройних Сил України від 10.03.2010 року, Інструкції щодо конфіденційної інформації та наказу ДРГП «Донецькгеологія» від 20.12.2010 року. Фактично цим керівник відповідача поклав на позивачку виконання робіт по зміні грифу таємності на паперових носіях інформації у кількості 161000 одиниць. З цим наказом позивачка була ознайомлена 29.12.2010 року, що засвідчує її підпис на оригіналі тексту наказу. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державну таємницю», гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації, а розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації - зняття в установленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом скасування раніше наданого грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації. Ст.15 ЗУ «Про державну таємницю» визначає порядок засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації з проставлянням на них відповідних реквізитів (надписів), що потребує для цього від особи, яка це здійснює, відповідних затрат часу. Враховуючи святкові та вихідні дні за період з 29.12.2010 року до 17.01.2011 року, а це 1,2,3,7,8,9,15,16 січня 2011 року, позивачка силами її самої та однієї підлеглої особи повинна була за 12 робочих днів при восьмигодинному робочому дні виконати наказ керівника відповідача, котрий при виданні наказу не врахував можливості його виконання у визначений ним строк. Так, при виконанні наказу керівника відповідача, згідно наведеного розрахунку, затрати часу на здійснення робіт зі зміні грифу таємності повинні були становити: 161000 один. : 12 роб. днів. : 8годин : 60 хвилин = 28 один./хвилину, що відповідає затратам часу на заміну реквізиту однієї одиниці носія таємної інформації: 60 сек. : 28 один. = 2 сек..Працюючи удвох з підлеглою їй особою 12 робочих днів по 8-м годин щодня, і займаючись виключно зміною грифу секретності, і нічим більше іншим, позивачка мала змогу виконати у визначений у наказі керівника відповідача строк роботу, здійснюючи зміну грифу секретності на одному матеріальному носії інформації за 4 секунди, що фізично неможливо ні при яких обставинах.Як зазначив у своїх письмових поясненнях суду від 14.11.2012 року за вих. №02/7-1888 керівник відповідача, після звільнення з роботи позивачки 02.02.2011 року, за період з року по 29.04.2011 року на протязі 69 календарних робочих днів (хоча в дійсності календарних днів у цей період обліковувалось 81 календарний день, робочих - 57 днів, святкові і вихідні дні - 24 дня (12,13,19,20,26,27 лютого 2011 року; 5,6,7,8,13,19,20,26,27 березня 2011 року; 2,3,9,10,16,17,23,24,25 квітня 2011 року), була виконана вся робота з перереєстрації грифу секретності матеріальних носіїв. Це значить, що за 69 днів, при 8-мі годинній роботі була здійснена перереєстрація грифу секретності на 161000 одиницях матеріальних носіях інформації. Якщо провести розрахунок, то цифри будуть свідчити, що за одну хвилину роботи за період, зазначений керівником відповідача у його письмових поясненнях, була здійснена перереєстрація грифу секретності:161000 один. : 69 роб. днів. : 8годин : 60 хвилин = 5 один./хвилину, що відповідає затратам часу на заміну реквізиту однієї одиниці носія секретної інформації: 60 сек. : 5 один. = 12 сек. Тому він вважає, що керівник відповідача надає заздалегідь неправдиві пояснення, бо за зазначений у його письмових поясненнях період з 08.02.2011 року по 29.04.2012 року неможливо було виконати роботи з перереєстрації грифу секретності на матеріальних носіях інформації такого обсягу такого обсягу без залучення додатково значної кількості робітників. Представник позивача також зазначив, що він вважає, що ОСОБА_1 фактично звільнили на підставі наказу від 22.12.2010 року, за ті ж самі дії за які їй вже була винесена догана. Він також вважає, що не виконання цієї роботи не спричинило ніяких наслідків, оскільки інформація вже не була секретною і позивачка видавала розтаємнені документи коли зверталися по них. Він також вважає, що з позивачки не брали пояснень, а вона сама 18.01.2011 р. подала заяву. Просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі ,стягнувши при цьому з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.02.2011 р. по 15.11.2012 року включно у розмірі 63 558 грн. з розрахунку 128 грн.40 коп. х495 днів .
Представник відповідача Пигіда А.С. позов не визнав за вказаними у письмових запереченнях мотивами і додатково пояснив суду, що позивачка не здійснила ніяких дій,щоб організувати та забезпечити виконання роботи. Навпаки ,вона на наказі № 73-пр від 22.12.2010 р. написала, що вона з ним не згодна і роботу не виконувала, оскаржуючи даний наказ у суді. Він також зазначив, що позивачка повинна була організувати та виконувати роботу з 29.06.2010 року,але вона цього не зробила і після наказу №73-пр. Свої письмові пояснення вона надала у заяві від 18.01.2011 р., тобто після сплину вказаного у наказі № 73-пр строку за яким вона була забезпечити виконання роботи до 17.01.2011 р.За виконання роботи з таємними матеріалами позивачка отримувала щомісячну надбавку 15%.,але не надавала керівництву пропозицій щодо організації виконання цієї роботи . За два місяці до звільнення адміністрація надавала ОСОБА_1 позику,що свідчить про відсутність упередженого ставлення до неї та відсутність наміру звільнити її. Вказані роботи були виконані двома працівниками за 69 днів,а позивачка не надавала ні заходів ,ні пропозицій щодо виконання робіт,а просто не виконувала ці роботи,тільки 18.01.2011 р. надала пояснення та припущення. Таке невиконання посадових обов*язків могло спричинити більш тяжкі наслідки , за невиконання робіт по розтаємненню вона могла бути позбавлена доступу до таємності,що є необхідним для підприємства. Окрім того вона не виконала свої безпосередні обов*язки ,оскільки мова йде про матеріали,які становили державну таємницю і щодо яких законом встановлені певні строки виконання .
Представник відповідача Жикаляк М.В. подав до суду заяву у якій вказав, що позов не визнає та просив суд слухати справу у його відсутності.
Заслухавши пояснення сторін ,вивчивши матеріали цивільної справи №2-1018/2011 та даної цивільної справи суд приходить до наступного:
Судом встановлено і не оспорюється сторонами , що з 04.06.2008 року ОСОБА_1 призначена завідуючою регіональним геологічним фондом Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькгеологія", що підтверджується наказом № 219-к від 10.06.2008 року.
Згідно наказу № 318-к від 01.08.2008 року ОСОБА_1 на вказаній посаді встановлена надбавка у розмірі 15% посадового окладу за роботу з матеріалами, що становлять державну таємницю. У подальшому така надбавка позивачці за це призначалася наказами № 212-к від 05.07.2010 року, № 362-к від 07.10.2010 року.Ці обставини також визнані позивачкою .
У відповідності з наказом № 14-пр від 02 лютого 2011 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади за ч.1 п.3 ст.40 КЗпП України через систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку.(а.с.11).
Як встановлено у ч.І ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Як роз'яснено в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Враховуючи, що конкретизація причин звільнення позивачки міститься саме в наказі про звільнення від 02.02.2011 року №14-пр, копія якого була отримана позивачкою в цей же день, про що вона вказує у позовній заяві (а.с.2), суд приходить до висновку, що саме з цієї дати має відраховуватись і строк звернення до суду. Позивачка звернулася до суду з позовом 25.02.2011 року, тобто у встановлений законом місячний строк.
Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана; 2) звільнення.
Частиною 1 статті 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу ( обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв"зку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Як встановлено ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі ( розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
З копії наказу Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькгеологія" - ДРГП "Донецькгеологія"("ДонецькДРГП) № 73-пр від 22.12.2010 р. вбачається, що за неналежне виконання своїх службових обов*язків та неналежне виконання наказів Мінприроди України, Інструкції від 27.11.1998 року, листів Генерального штабу Збройних Сил України і обласного управління СБУ в Донецькій області завідуючій геолфондами ОСОБА_1 було оголошено догану. (а.с.12).
Із матеріалів оглянутої судом цивільної справи №1018/2011 видно, що 15.11.2011 року Апеляційний суд Донецької області постановив рішення ,яким позивачці ОСОБА_1 в задоволенні позову до Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» «про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та моральної шкоди» за оскаржуваним нею наказом №73-пр від 22.12.2010 р.(справа № №1018/2011 а.с.150-152) і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.06.2012 року це рішення залишене без змін у зв*язку із відсутністю підстав для його скасування (№1018/2011 а.с.164).
Як встановлено у ст..61 ч.3 ЦПК України ,обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже суд враховує, що вищеназваними рішенням та ухвалою підтверджена законність дій відповідача по відношенню до позивачки, а також і законність його вимог щодо організації виконання роботи по розсекречуванню (розтаємненню) картографічних та геологічних матеріалів з обмеженим доступом у відповідності з Інструкцією про порядок обліку ,зберігання і використання документів, справ,видань та інших матеріалів носіїв інформації ,які містять конфіденційну інформацію від 27.11.1998 року з відповідними змінами.
Вказаним наказом № 73-пр позивачку ОСОБА_1 зобов*язано у термін до 17.01.2011 року забезпечити повне виконання наказів Мінприроди України, листа Збройних Сил України від 10.03.2010р., Інструкції щодо конфіденційної інформації та наказу ДРГП "Донецькгеологія" від 20.12.2010 р. та вона була попереджена ,що у разі невиконання цього наказу вона буде звільнена з роботи.
В силу п.п. 2.1, 2.6, 2.7, 2.8 посадової інструкції завідуючого територіального геологічного фонду (ТГФ) позивачка зобов"язана виконувати роботу по забезпеченню таємниці відповідних документів та своєчасного їх розсекречення на законних підставах. З даною інструкцією позивачка ознайомлена у 2000 році, що підтверджується її підписом і вона не оспорила у суді(а.с.72-73).
Із запису у особовій картці ОСОБА_1 від 04.01.1998 року судом встановлено ,що вона ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку , доплатою та умовами праці під особистий підпис (а.с.71).
Судом оглянуті надані відповідачем правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців ДРГП "Донецькгеологія",які відповідають типовим правилам та затверджені у встановленому законом порядку. (а.с.93-97).
Позивачка не оспорює, що їй було відомо, що з 29.06.2010 року на неї були покладені обов*язки щодо організації та виконання наказів Мінприроди України, Інструкції від 27.11.1998 року, листів Генерального штабу Збройних Сил України і обласного управління СБУ в Донецькій області.
Звертаючись до суду позивачка не вказує, який обсяг роботи нею було виконано і чи виконувалась така робота нею взагалі, а лише посилається на незгоду з наказом №73 -пр та вказує , що покладену нею роботу на її погляд не можливо було виконати у встановлений строк. Вона також у судовому засіданні зазначила, що не знає скільки матеріалів було оброблено і взагалі вона вважає, що таку роботу можна було виконувати поетапно на протязі декількох років під час видачі документів. Разом з тим позивачка підтвердила, що їй відомо ,що вказана робота повинна була бути виконана у шестимісячний строк. Ці пояснення позивачки свідчать про те, що маючи незгоду з розпорядженням керівництва позивачка фактично не виконувала покладені на неї обов*язки належним чином ,а лише намагалася оспорювати накази керівництва ,що також засвідчила власноручним записом на наказі № 73-пр - «з наказом не згодна свої обов*язки я виконую у повному обсязі»(а.с.56).. Ці доводи позивачки спростовуються також наданими нею ж письмовими поясненнями від 18.01.2011 р. ,де вона вказує, що обсяг матеріалів з грифом таємно складає 161 000 і за один робочий день одна людина може обробити на її думку не більше ніж 100 одиниць матеріалів ,а кількість працівників складає дві особи.
Доказів та доводів щодо здійснення позивачкою та підлеглою їй особою будь-якої кількості покладеної на неї роботи позивачка суду не надала.
Більш того суд зазначає, що позивачка не спростувала у суді доводи відповідача про те, що після видання наказу № 73-пр вона,як відповідальна за вказану роботу не надавала керівництву будь-яких пропозицій щодо заходів та організації роботи з метою її швидшого виконання і лише після сплину встановленого адміністрацією строку ,який закінчився 17.01.2011 р. на вимогу адміністрації дати пояснення надала їх , вказавши себе заявником 18.01.2011р. , але і в них не вказала ніяких пропозицій щодо організації виконання роботи, а лише констатувала припущення ,що на її погляд таку роботу не можливо виконати у вказаний термін.
Під систематичним невиконанням своїх трудових обов'язків слід розуміти скоєння працівником не менше двох дисциплінарних проступків, за перший з яких він раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності. При цьому враховуються дисциплінарні стягнення за рік роботи перед звільненням.
При розгляді таких справ та підстав звільнення працівника за систему порушень, необхідно з'ясовувати дотримання адміністрацією встановленого порядку та обґрунтованість накладення на працівника усіх стягнень, за які його звільнено, а не тільки за останнє. Суд повинен перевірити, чи скоїв працівник дисциплінарний проступок, за який його звільнено після накладення попередніх стягнень та чи правильно накладені попередні стягнення. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року (п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).
Суд не може погодитися з доводами представника позивачки про те, що оскільки вона була ознайомлена з наказом №73-пр лише 29.12.2010 року то її звільнено фактично ,як він вважає , за проступок за який їй винесено догану у вказаному наказі. Суд зазначає, що незгода позивачки з наказом №73-пр від 22.12.2010 року не може вважатися законною підставою для позивачки не виконувати цей наказ . Окрім того в наказі №73-пр було вказано новий строк для забезпечення виконання - в період з 22.12.2010 р. до 17.01.2011 ,що надавало можливість позивачці вчинити необхідні дії щодо забезпечення виконання вказаної роботи ,тож мали місце інші обставини ніж ті, за які їй було винесено догану.
Доводи позивачки про те, що наказ про її звільнення був підписаний генеральним директором не 02.02.2011р. ,а заздалегідь спростовуються наданим суду табелем обліку робочого часу за лютий 2011 р. ,з якого видно що Жикаляк В.М. був на роботі 02.02.2011 р. Інших доказів (пояснень свідків чи документів ) суду позивачкою не надано(а.с.74).
Суд також не може погодитися з доводами позивачки про те, що від неї не були взяті пояснення ,а 18.01.2011р. вона подала заяву за власною ініціативою, оскільки вона знала про строк виконання - до 17.01.2011р. ,а також із тексту вбачається ,що фактично позивачка дає пояснення про причини невиконання наказу , в іншому разі подається доповідна або службова записка з пропозиціями щодо організації та заходів для швидкого виконання завдання . Окрім того суд враховує, що як видно із матеріалів справи і підтвердила позивачка , їй було надано можливість дати пояснення на засіданні профкому , де вона дала аналогічні пояснення.(а.с.21).
Що стосується доводів позивачки про те, що згідно запису у трудовій книжці (графа 19) від 04.06.2008 року вона була призначена завідуючою регіональними фондами ,а в наказі № 14-пр від.02.02.2011 р. її звільнили як завідуючу геологічними фондами підприємства і що в трудовій книжці (графа 20) не зазначено на підставі чого внесено наказ про звільнення , суд зазначає, що як видно із наказу №219-к від 10.06.2008 р та посадової інструкції позивачка була прийнята на посаду завідувача регіональним геологічним фондом (завідувач геолфондом) (а.с. 72,73) і з цієї ж посади звільнена ,як вказано у трудовій книжці ,але позовних вимог щодо зміни назви її посади у наказі про звільнення вона не заявляє, а суд не може вийти за межі заявлених вимог.Не заявляє позовних вимог позивачка і щодо неповноти запису в трудовій книжці ,а самі по собі ці доводи не можуть бути доказами не вчинення нею порушення трудової дисципліни за яке вона була звільнена.
Суд вважає неприйнятними доводи представника позивачки про те, що не виконуючи наказ керівництва , позивачка не припустила порушень трудового законодавства, бо цю роботу можливо було виконувати пізніше при видачі документів і це не потягло б за собою тяжких наслідків, оскільки, відповідно до ст.139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Оспорюючи розпорядження керівника та не докладаючи відповідних зусиль для його виконання і отримуючи доплату за виконання такої роботи позивачка порушила вимоги чинного трудового законодавства. При цьому суд також враховує доводи відповідача про те, що невиконання посадових обов*язків могло спричинити більш тяжкі наслідки , за невиконання робіт по розтаємненню вона могла бути позбавлена доступу до таємності,що є необхідним для підприємства. Окрім того вона не виконала свої безпосередні обов*язки ,оскільки мова йде про матеріали,які становили державну таємницю і щодо яких законом встановлені певні строки виконання ,що стосувалося не лише діяльності даного підприємства ,але і інших державних структур.
У зв*язку із відмовою у задоволенні вимог щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі заявлені позивачкою вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню також не підлягають.
Сторони вважали надані ними докази достатніми.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 61, 20-, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 40 ч. 1 п. 3, 139,147-149, 232, 233, 235, 237- 1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»із наступними змінами ,суд
вирішив :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного регіонального геологічного підприємства «Донецькгеологія» «про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди» ,- відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий суддя О. П.Харченко